Ухвала суду № 65068944, 28.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1854/16 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Черкаси" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Черкаси" про застосування арешту коштів,-

У С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Черкаси" про застосування арешту коштів на рахунках товариства.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон Черкаси" зареєстроване як юридична особа 23.08.2014 року, ідентифікаційний код 39362913.

25.07.2016 року на підставі пп. пп. 80.2.3, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п.9 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України начальником державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області прийнято наказ № 1527 про проведення фактичної перевірки ТОВ "Регіон Черкаси".

На підставі пп. пп. 80.2.3, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п.9 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України та наказу від 25.07.2015 року № 1527, начальником державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на посадових осіб 26.07.2016 року виписані направлення на перевірку відповідача.

Відповідно до п. 80.4 статті 80 Податкового кодексу України перед початком фактичної перевірки посадовою особою державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області проведена контрольна розрахункова операція, а саме за місцем знаходження АЗС: м. Черкаси, пр-т Хіміків, 47/1 здійснено придбання пального марки А-92 в кількості 20 л, шляхом пред'явлення оператору АЗС скетч-картки (номіналом 20л А-92) як засобу платежу, випущеної ТОВ "Регіон Черкаси" для відпуску пального. Оператор АЗС здійснив відпуск пального через паливо-роздавальну колонку та не видав чек.

Після вказаного особі, що фактично провела розрахункову операцію пред'явлено копію наказу № 1527 від 25.07.2016 року та надано для підпису направлення на проведення фактичної перевірки, однак вказана особа відмовилася від отримання наказу та підпису у направленнях, а також відмовила у допуску до проведення перевірки.

Відповідно до п. 81.2 статті 81 Податкового кодексу України посадовими особами державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області складено акт №737/23-01-40-00 від 26.07.2016 року про відмову від підпису у направленнях на перевірку, отримання копії наказу та відмови у допуску до проведення перевірки.

27.07.2016 року начальником державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області винесено рішення № 2419/23-01-40-00, відповідно до якого застосовано умовний адміністративний арешт майна (всього рухомого та нерухомого) платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Черкаси", код ЄДРПОУ 39362913, м. Черкаси, вул. Смілянська, 118, офіс 210.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 78.5 ст.78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (абз.5 п.81.1 ст.81 ПК України).

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (ч.3 п.81.1 ст.81 ПК України).

У відповідності із п. 94.1. ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 цього ж Кодексу здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

При цьому, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Загальна процедура застосування адміністративного арешту майна платника податків регулюються Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, який затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України №568 від 10.10.2013 року.

Пунктами 7.1, 7.3 вказаного Порядку №568 встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу доходів і зборів до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, положення п. 7.3 Порядку №568 суперечать положенням ст. 94 Податкового кодексу України, оскільки відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 цього ж Кодексу арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду та жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає, в той час, як п 7.3 положення №568 визначено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.09.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 року по справі №823/1012/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Черкаси" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу і рішення - в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю, тобто вказаними судовими рішеннями встановлено законність винесеного начальником Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області рішення від 27.07.2016 №2419/23-01-40-00 про застосування адміністративного арешту майна ТОВ "Регіон Черкаси" у зв'язку із не допуском платником податків до перевірки посадових осіб податкового органу за наявності законних підстав для її проведення.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Підставою для арешту коштів є не допуск платником податків до перевірки посадових осіб податкового органу за наявності законних підстав для її проведення, факт якого встановлено судом, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування арешту коштів на рахунках у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон Черкаси".

Крім того, арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження, такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

У листі "Щодо застосування адміністративного арешту коштів" №642/12/13-13 від 29.04.2013 року Вищий адміністративний суд України зазначив, що відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не повинна розглядатися судами як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну та регулюють різні правовідносини, оскільки норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків, натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача про ненадання позивачем доказів щодо наявності податкового боргу та відсутності у ТОВ "Регіон Черкаси" майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу та вжиття заходів з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, як підставу для відмови в задоволенні адміністративного позову, оскільки підставою для застосування арешту коштів є факт не допуск платником податків до перевірки посадових осіб податкового органу за наявності законних підстав для її проведення.

Крім того, постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), вимоги якої поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також, на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1 та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції, визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів, може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстації, що податковим законодавством України на платника податків покладено обов'язок у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, тому вразі такого протиправного не допуску, платник податків несе відповідальність, зокрема, у вигляді арешту коштів на рахунках.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Черкаси" залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 01 березня 2017 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.