Постанова № 65068664, 01.03.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Сидоренко І.О.

Суддя-доповідач - Блохін Анатолій Андрійович

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року справа №243/9516/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., при секретарі судового засідання Терзі Д.А., за участю позивача ОСОБА_2, представника відповідача Радчинської Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слов'янського об'єднаного управління пенсійного фонду України на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2016 року у справі № 243/9516/16-а за позовом ОСОБА_2 до Слов'янського об'єднаного управління пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

18 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Слов'янського об'єднаного управління пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Дана позовна заява мотивована тим, що працюючи на посаді прокурора нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронних органів прокуратури Донецької області 08.09.2016 року позивач звернувся до відповідача з відповідним пакетом документів за призначенням пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-2 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року. Проте, відповідно до рішення Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 36 від 16.09.2016 у призначенні пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру» № 1789 від 05.11.1991 року у призначенні даного виду пенсії йому відмовлено. Свою відмові відповідач мотивував тим, що згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/ щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до деяких законів України, в тому числі «Про державну службу», «Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України» та ін. У зв'язку з відмовою в призначенні пенсії позивач звернувся з адміністративним позовом до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, однак при підготовчому судовому засіданні представником управління ПФУ було надано суду рішення № 39 від 26.10.2016 року про скасування рішення № 36 від 16.09.2016 року. Відповідно до рішення № 39, рішення про відмову в призначенні пенсії було винесено помилково. У звязку з цим провадження по даній адміністративній справі закрито через відсутність спору.

28.10.2016 року позивач звернувся до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в редакції 1991 року, але отримав відповідь № 207 від 04.11.2016 року про те, що він подав документи про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» 2014 року, що не відповідає дійсності.

07.11.2016 року позивач знову звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» 1991 року, чи у відмові в її призначенні, просив надати йому відповідне рішення. 16.11.2016 року позивач знову отримав відповідь про відмову в призначенні пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру» в редакції 1991 року, а не рішення, як це передбачено Законом.

Просив суд визнати неправомірними рішення Слов'янського Об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо розгляду його заяв та зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення чи відмову в призначенні пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року з встановленням терміну винесення рішення та наданням його позивачу.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2016 року у справі № 243/9516/16-а позов задоволено. Визнано неправомірним рішення Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області щодо розгляду заяв ОСОБА_2. Зобов'язано Слов'янське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області прийняти рішення про призначення чи про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991 року до 10 січня 2017 року та надати його ОСОБА_2.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач перебуває на обліку Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з 03.11.2016 року та отримує пенсію за вислугу років призначену відповідно Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року. На облік взятий на підставі особистої заяви про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» за вислугу років.

Рішенням Управління від 16 вересня 2016 року №36 ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.09.1991 року, при чому підставою для відмови зазначено посилання на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», а саме, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України.

Проте станом на час звернення до управління ОСОБА_2, яке відбулося 08.09.2016 року, набув сили Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року, та саме з цієї підстави Управлінням 26.10.2016 року винесено рішення №39 «Про скасування рішення №36 про відмову у призначенні пенсії», як таке що помилково винесене.

У подальшому, за результатами розгляду документів наданих ОСОБА_2 для призначення пенсійних виплат, розпорядженням Управління № 4512 від 03.11.2016 року ОСОБА_2 призначено пенсію за вислугу років відповідно Закону України Про прокуратуру» (2014 року) з 08.09.2016 року.

27.10.2016 року позивачем до Управління надано заяву довільної форми про призначення пенсії згідно вимог ЗУ «Про прокуратуру» 1991 року, яку Управлінням розглянуто відповідно Закону України «Про звернення громадян», та надано відповідь стосовно призначення пенсійних виплат.

07.11.2016 року ОСОБА_2 повторно надано заяву довільної форми із вимогою про призначення пенсії за Законом України «Про прокуратуру» 1991 року, за результатами розгляду зазначеної заяви Управління 16.11.2016 року, відповідно вимог Закону України «Про звернення громадян» надано відповідь ОСОБА_2 якою роз'яснено порядок призначення його пенсії.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила її вимоги задовольнити. Позивач в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, наголошуючи на законності постанови суду першої інстанції.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги і дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 08.09.2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» за вислугою років.

16.09.2016 року відповідачем прийнято рішення № 36, яким ОСОБА_2 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року, оскільки п. 5 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02.03.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру» та ін.

26.10.2016 року відповідачем Рішенням № 39 було скасовано рішення № 36 від 16.09.2016 року про відмову в призначенні пенсії.

28.10.2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій наполягав вирішити питання про призначення йому пенсії. Листом № 207/Г-17 01-02 Слов'янським об'єднаним управлінням пенсійного фонду України в Донецькій області позивачу роз'яснено, що він подав документи на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014 року та повідомлено, що йому призначено пенсію відповідно до цього Закону, номер пенсійної справи 887933.

07.11.2016 року позивач знову звернувся до відповідача з заявою про розгляд його заяви про призначення пенсії або про відмову в її призначенні відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року та просив прийняти з цього приводу відповідне рішення. За результатами розгляду даної заяви відповідачем надана відповідь про те, що позивач подав заяву про призначення пенсії за вислугу років, в якій не вказав номер та дату Закону, відповідно до якого необхідно проводити розрахунок пенсії, а у зв'язку з тим, що Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року втратив чинність, пенсію призначено відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1697 V-ІІ від 14.10.2014 року.

Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив з того, що дії відповідача по утриманню від прийняття рішення про призначення позивачу пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року, є неправомірними. Такий висновок суду є помилковим внаслідок невірного застосування норм матеріального закону.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, і здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УІІ в частині регулювання питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури України є спеціальним законом, та на сьогоднішній день повинен застосовуватися органами Пенсійного фонду України при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 цього Закону за наявності на день звернення з 01.10.2014 по 30.09.2015 вислуги років не менше 22 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років.

Згідно з ч. 8 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

Колегія суддів зазначає, що із заявою про призначення пенсії за вислугу років позивач звернувся 08.09.2016 року. Як підставу призначення пенсії зазначив - «за вислугу років Закон України «Про прокуратуру». На час звернення позивача з заявою Закон України № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року «Про прокуратуру» втратив чинність та набув чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ.

Крім того, у заяві позивач не вказував, як підставу призначення пенсії, за вислугу років, ст. 50-1 Закон України № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року.

При призначенні пенсії позивачу, на підставі його заяви від 08.09.2016 року, відповідно до вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах пенсійної справи відсутня заява позивача про призначення йому пенсії саме за нормами ст. 50-1 Закон України № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року, що не заперечувалось позивачем у судовому засіданні. Таким чином, не можна зобов'язати відповідача розглянути неіснуючу заяву.

Отже, суд першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального права невірно вирішив справу, внаслідок чого постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 196, ст. 197, ст. 198 ч.1 п.3, ст. 202 ч.1 п.4, ст. 205 ч.2, ст. 207, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Слов'янського об'єднаного управління пенсійного фонду України на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2016 року у справі № 243/9516/16-а - задовольнити.

Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2016 року у справі № 243/9516/16-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Слов'янського об'єднаного управління пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 02 березня 2017 року.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.Д. Компанієць