Постанова № 65068623, 01.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 березня 2017 року № 826/7832/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Мазур А.С., суддів Балась Т.П., Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України в особі Державної служби зайнятості (Центральний апарат) в особі Чернігівського міського центру зайнятості до третя особаДержавного агентства з енергоефективності та енергозбереження України ОСОБА_1простягнення коштів в розмірі 10835,25 грн,В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України в особі Державної служби зайнятості (Центральний апарат) в особі Чернігівського міського центру зайнятості з позовом до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, третя особа: ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 10 835,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з огляду на встановлений у судовому порядку факт незаконного звільнення ОСОБА_1 з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, якому у період такого незаконного звільнення сплачено матеріальне забезпечення у зв'язку з перебуванням на обліку як безробітного у розмірі 10835,25 грн., Чернігівським міським центром зайнятості на адресу відповідача направлена претензія про сплату відповідного розміру грошових коштів, яка залишена Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України без задоволення.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про те, що позивачем пропущено строк звернення з даним позовом до суду, встановлений приписами статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, розгляд даного спору, за твердженням відповідача, не належить до адміністративної юрисдикції. Відповідачем також наголошено, що позивачем не надано суду доказів того, що припинення реєстрації безробітнього ОСОБА_1 у Чернігівському міському центрі зайнятості відбулося саме на підставі поновлення його на посаді відповідно до рішення суду із зазначенням того, що запис про припинення виплат по безробіттю у трудовій книжці ОСОБА_1 відсутній.

Третя особа, в судове засідання не з'явилась, жодних пояснень по суті заявленого позову не надала.

В судовому засіданні 18.01.2017 року ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку зі зверненням ОСОБА_1 до Чернігівського міського центру зайнятості з заявою про сприяння йому у працевлаштуванні, останнім на підставі ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" було надано статус безробітного та відповідно до наказу №НТ150512 від 12.05.2015 року призначено допомогу по безробіттю.

Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою - розрахунком від 05.01.2016 року №06/80 ОСОБА_1 нараховано матеріальне забезпечення з допомоги по безробіттю у період з 12.05.2015 року по 10.12.2015 рік у розмірі 10 835,25 грн.

У той же час, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2015 року у справі №826/8322/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу експертизи Управління Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України у Чернігівській області.

На підставі вказаного, Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України прийнято наказ від 18.12.2015 №576-к, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді головного спеціаліста відділу експертизи Управління у Чернігівській області.

З огляду на викладене, Чернігівським міським центром зайнятості 05.01.2016 року на адресу відповідача була направлена претензія з пропозицією добровільного відшкодування коштів виплачених зокрема ОСОБА_1.

Листом від 12.02.2016 року №104-01/10/4-16 відповідач повідомив, що звернувся з листом до ОСОБА_1 з пропозицією добровільного відшкодування ним коштів у тижневий термін з моменту отримання листа у розмірі 10 835,25 грн.

Проте, станом на момент звернення до суду з даним позовом, відповідачем добровільно на сплачено допомогу по безробіттю зазначену в претензії від 05.01.2016 року №05/81.

Зважаючи на наявний у відповідача, як роботодавця, який незаконно звільнив власного працівника, обов'язок з повернення центу зайнятості розміру допомоги по безробіттю, сплаченої такому працівнику, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 6, пункту 5 частини другої статті 17, пункту 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, зокрема, має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Водночас, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення" визначено, що до внесення змін до Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення" органи державної служби зайнятості продовжують виконувати завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і фінансуються за рахунок і в межах коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

На підставі викладеного, розглядувана справа належить до розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.01.2016 у справі №2а-4618/12/1370 (ЄДРСР №55799810).

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача про порушення строків звернення позивача до суду, адже, відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому претензія про необхідність повернення коштів допомоги по безробіттю була направлення на адресу відповідача 05.01.2016 року, в той час, як з позовом до суду позивач звернувся 19.05.2016 року, а отже в строки передбаченні чинним законодавством.

Згідно пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Страховим випадком, у розумінні пункту 8 частини першої статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин - припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, а для військовослужбовців - звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, у зв'язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини або з інших поважних причин відповідно до законодавства про військовий обов'язок і військову службу) (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Приписами пункту 2 частини першої статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

У силу підпункту 1 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №198, центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, наказом від 01.04.2015 року №159 «Щодо звільнення» звільнено з посади головного спеціаліста відділу експертизи Управління у Чернігівській області на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2015 року у справі №826/8322/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 року, зокрема поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу експертизи Управління Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України у Чернігівській області, на підставі чого, Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України прийнято наказ від 18.12.2015 року №576-к, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді головного спеціаліста відділу експертизи Управління Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України у Чернігівській області.

При цьому, в якості підстави для припинення виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю було поновлення його на роботі за рішенням суду, яке набрало законної сили.

Згідно з частиною четвертою статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Положеннями пунктів 6 та 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 №60/62 та постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 №7-1, визначено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем. Виплата коштів, недоотриманих особою внаслідок зниження суми страхових виплат, здійснюється за рахунок коштів Фонду.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

При цьому, у відповідності до пункту 2 частини другої статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", роботодавець, зокрема, зобов'язаний подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про прийняття на роботу працівників.

У свою чергу, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг (частина друга статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

Так, у силу пунктів 6.14 та 6.15 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 №307 (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин), якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.

У трудовій книжці безробітного посадова особа центру зайнятості робить запис про початок, скорочення та припинення виплати допомоги по безробіттю відповідно до підпункту "е" пункту 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінсоцзахисту від 29 липня 1993 р. N 58 і зареєстрованої в Мін'юсті 17 серпня 1993 р. за N 110.

Усі записи про початок, скорочення та припинення виплати допомоги по безробіттю вносяться після видання наказу, але не пізніше тижневого строку.

У той же час, згідно з пунктом 5 розділу VI Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 №613, який набрав чинності з 31.07.2015, у трудовій книжці за бажанням особи посадова особа центру зайнятості робить запис про початок, поновлення, скорочення та припинення виплати допомоги по безробіттю у порядку, передбаченому в підпункті "е" пункту 2.19 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29 липня 1993 року N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110.

У разі припинення виплати допомоги по безробіттю усі записи, внесені до трудової книжки особи, засвідчуються особистим підписом посадової особи та печаткою центру зайнятості.

Враховуючи вищезазначене, суд вказує про необґрунтованість тверджень відповідача про відсутність доказів того, що припинення реєстрації безробітного ОСОБА_1 у Чернігівському міському центрі зайнятості відбулося саме на підставі поновлення його на посаді відповідно до рішення суду із зазначенням того, що запис про припинення виплат по безробіттю у трудовій книжці відсутній, оскільки допущення посадовою особою центру зайнятості порушення вимог пункту 6.15 Порядку №307 (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) не спростовує підтверджений іншими наявними у матеріалах справи доказами факт виплати та отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю. Крім того, положеннями Порядку №613 (який набрав чинності з 31.07.2015) визначено, що записи про початок, поновлення, скорочення та припинення виплати допомоги по безробіттю вносяться виключно за бажанням особи.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно з частиною сьомою статті 235 Кодексу законів про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина перша статті 76 Закону України "Про виконавче провадження").

Так, наказ Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді головного спеціаліста відділу експертизи Управління Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України у Чернігівській області, датований 18.12.2015 року, а виплата допомоги по безробіттю тривала до 10.12.2015 року.

Таким чином, з урахуванням того, що Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №826/8322/15 встановлений факт незаконного звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу експертизи Управління Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України у Чернігівській області, який став підставою для виплати останньому допомоги по безробіттю, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач обґрунтовано, у межах наданих йому повноважень, спершу звернувся до відповідача з претензією, а потім з позовними вимогами до суду про стягнення на підставі статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" суми виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 10 835,25 грн. з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України.

У зв'язку з встановленими обставинами, суд приходить до переконання про необхідність задоволення адміністративного позову заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України в особі Державної служби зайнятості (Центральний апарат) в особі Чернігівського міського центру зайнятості та стягнення з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України грошових коштів у розмірі 10 835,25 грн.

В той час, відповідно до ст. 121 Конституції України, представництво інтересів громадян і держави у судах покладається саме на органи прокуратури.

Згідно ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

При цьому, згідно з ч.1 ст.24 Закону України "Про прокуратуру", право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Однією із форм представництва є звернення до адміністративного суду з адміністративними позовами на захист інтересів держави, що передбачено ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України (код ЄДРПОУ 37536010) на користь Чернігівського міського центру зайнятості (р/р №37171300901002 в ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 21395273) грошові кошти у розмірі 10 835,25 грн. (десять тисяч вісімсот тридцять п'ять гривень , 25 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя А.С. Мазур

Судді Т.П. Балась

А.В. Літвінова