Ухвала суду № 65068615, 01.03.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року справа №805/3050/16-а

84301, Донецька область, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.

секретар - Челахова О.О.

за участю: позивача - не з'явилась

представника позивача - ОСОБА_1., довіреність НВХ 704064 від 12.08.2016 року,

представника відповідача - Бусела В.О., довіреність № 2236/10/05-14-10-13 від 11.05.2016 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі № 805/3050/16-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 травня 2016 року № 3398/10/05-14-17-01-13-1, від 18 червня 2016 року № 332-17, від 18 червня 2016 року № 333-17 на загальну суму 26878,25 грн., -

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, платник податків) звернулась до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 травня 2016 року № 3398/10/05-14-17-01-13-1, від 18 червня 2016 року № 332-17, від 18 червня 2016 року № 333-17 на загальну суму 26 878,25 грн. (а.с.4-9).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року позов задоволений, скасовані податкові повідомлення-рішення від 25 травня 2015 року форми «Ф» № 3398/10/05-14-17-01-13-1, від 18 червня 2015 року форми «Ф» № 332-17, форми «Ф» № 333-17 (а.с.90-93).

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, які мають значення для вирішення спору. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень (а.с.98-109).

В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, з клопотанням про особисту участь у розгляді справи не зверталась.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції з підстав необґрунтованості та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, проти чого заперечував представник позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено й не оспорюється апелянтом наступне.

Позивач, ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця за адресою: АДРЕСА_3, знаходиться на обліку платників податків в Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (а.с.13-20).

Відповідач, Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.

Податковим органом на підставі рішення Костянтинівської міської ради від 13 січня 2015 року № 6/54-947 відносно платника податків прийняті податкові повідомлення - рішення від 18 червня 2015 року форми «Ф» № 332-17 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 1548,24 грн., форми «Ф» № 333-17 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 330,01 грн., від 25 травня 2015 року форми «Ф» № 3398/10/05-14-17-01-13-1 з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн., на загальну суму 26878,25 грн.,

Відповідно до листа податкового органу у позивача наявні об'єкти нерухомого майна, які розташовані за адресами: АДРЕСА_1 (загальна площа 105,1, житлова площа 58,2); АДРЕСА_2 (загальна площа 22,2, житлова площа 17,1).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, у власності позивача перебуває транспортний засіб Mercedes-Benz ML 350, 2011 року випуску, № кузова НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_2, об'єм двигуна 3498 куб.см.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, що регулюється нормами Конституції України та Податкового кодексу України.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють норми Податкового кодексу України.

За приписами статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. При цьому, за приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункти 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

За приписами підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За вимогами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Приписами підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податково кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 266.7.1 пункту 266 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

За вимогами підпункту 266.7.2 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

За змістом статті 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

На виконання вказаних норм Податкового кодексу України контролюючим органом винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 18 червня 2015 року № 332-17, № 333-17, від 25 травня 2015 року №3398/10/05-14-17-01-13-1 на загальну суму 26878,25 грн.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що Податковим кодексом України визначено об'єктами оподаткування транспортним податком: 1) легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років; 2) мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до підпункту 14.1.251 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України транспортні засоби, що використовувалися, це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Проте, наведена норма Податкового кодексу України введена в дію з 01 січня 2015 року.

Календарний рік - це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Отже, річний обсяг повинен обчислюватися за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу, що узгоджується з позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2013 року № 21-94а13.

За приписами підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності, який передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Зазначений принцип визнано законодавцем однією з основних засад податкового законодавства. Закріплений у нормах права, а саме - у положеннях Податкового кодексу України, визначений принцип є елементом правового регулювання, тобто, він визначає обсяг прав та обов'язків учасників правовідносин у сфері оподаткування.

Будь-який платник податків в Україні, опираючись на принцип стабільності, має право на незмінність режиму оподаткування, елементів податків, які ним сплачуються, протягом бюджетного року, як результат - на визначеність умов здійснення ним тієї чи іншої оподатковуваної діяльності чи діяльності, пов'язаної з виникненням об'єкта оподаткування.

У випадку ж зміни елементів податків протягом такого року законодавцем, такий платник має право та обов'язок з урахуванням способу та змісту здійснених змін, враховуючи наявний у платника обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи, виконувати свої зобов'язання відповідно до закону із тими межами свободи, які допускаються.

Особливість місцевих податків полягає в тому, що вони не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України. Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

За приписами підпункту 10.1.1 пункту 10.1 та пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків відносять, зокрема, податок на майно в частині транспортного податку.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

За змістом підпункту 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що безпосереднє встановлення місцевих податків, а відтак і податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортний податком та плата за землю віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що відповідне рішення Костянтинівської міської ради про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плату за землю та транспортного податку було прийнято 13 січня 2015 року, тобто у 2015 бюджетному році.

За вимогами підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Порядок формування доходної частини бюджетів, визначено у частині 3 статті 27 Бюджетного кодексу України, а саме: закони України, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Отже, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

За вимогами статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При цьому до спірних правовідносин не може бути застосовано положення підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, оскільки до 31 грудня 2014 року відповідний транспортний податок на справлявся.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період, а тому, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 р. рішення про встановлення таких податків і зборів.

Колегія суддів апеляційної інстанції також зазначає, що положеннями підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.21. статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-15, 17-24, 69-72, 86, 94, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі № 805/3050/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі № 805/3050/16-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 травня 2016 року № 3398/10/05-14-17-01-13-1, від 18 червня 2016 року № 332-17, від 18 червня 2016 року № 333-17 на загальну суму 26878,25 грн. - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 01 березня 2017 року. Повний текст ухвали складений та підписаний у нарадчій кімнаті 02 березня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дати складання її в повному обсязі.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

Г. М. Міронова