Постанова № 65067886, 02.03.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/651/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глуханчука О.В.,

секретар судового засідання - Мураховська А.І.

за участю сторін: представника позивача - Саламахи О.В. (за довіреністю)

представника відповідача - Кучеренко І.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні cправу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАД» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000711401 від 19 січня 2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 442 337, 00 грн. за основним платежем та 110 584, 00 грн. за штрафними санкціями; №0000721401 від 19 січня 2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8 494, 00 грн. за основним платежем та 2 124, 00 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ЛАД», результати якої відображені в акті перевірки від 30 грудня 2016 року №413/15-32-14-01/31388777. У висновках акту перевірки встановлено порушення «ТОВ «ЛАД» п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України та заниження податку на прибуток на суму 442 337, 00 грн., п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість на суму 8 494, 00 грн. За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000711401 від 19 січня 2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та №0000721401 від 19 січня 2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Позивач не погоджується із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими на підставі акту перевірки висновки якого, на його думку, ґрунтуються на припущеннях перевіряючих та спростовуються наступним. Так, позивач вказує про неправомірність податкового повідомлення-рішення №0000711401 від 19 січня 2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, з тих підстав, що векселі за договорами поставки обладнання від 13 листопада 2009 року видані строком на 10 років, отже строк платежу по ним не настав та доводи податкової про заниження ТОВ «ЛАД» доходів на суму виданих векселів є безпідставними. Також позивач зазначив, що у періоді, який перевірявся ТОВ «ЛАД» було придбано у підприємств-контрагентів товар, суми ПДВ від вартості яких віднесено до складу податкового кредиту. Товарність операції по договорам поставки підтверджується первинними документами, які надавались під час перевірки, проте не взяті відповідачем до уваги, а висновки по акту зроблені на підставі податкової інформації щодо постачальників. З огляду на зазначене, позивач вважає, що відповідачем зроблено помилковий висновок про порушення ТОВ «ЛАД» вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України та заниження податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення відповідно до яких зазначив, що за результатами планової перевірки встановлено, що ТОВ «ЛАД» в порушенням вимог п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України занижено податок на прибуток внаслідок не віднесення до складу інших операційних доходів суми кредиторської заборгованості по виданим векселям, строк пред'явлення яких минув. Також відповідач, посилаючись на висновки акту перевірки, зазначив, що задекларований ТОВ «ЛАД» податковий кредит по операціям з придбання товарів не підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Вказані висновки відповідач мотивує тим, що до перевірки не було надано товарно-транспортні накладні, а по контрагентам-постачальникам наявна податкова інформація. З огляду на зазначене, в акті перевірки зазначено про дефектність первинних документів.

За таких обставин, відповідач вважає, що прийняті на підставі висновків акту планової виїзної перевірки податкові повідомлення-рішення є правомірними, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступні обставини та факти.

У період з 14 листопада 2016 року по 23 грудня 2016 року згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до Наказу ГУ ДФС в Одеській області від 26 жовтня 2016 року №1727, затвердженого плану перевірки, посадовими особами Головного управління ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 30 грудня 2016 року №413/15-32-14-01/31388777 «Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД», код за ЄДРПОУ 31388777, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 року» (а.с. 23-69).

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено наступні порушення ТОВ «ЛАД», зокрема:

- п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, пунктів 3, 5.2 розділу ІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року №39, із змінами і доповненнями, пунктів 5 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1990 року №290, п.п. 11, 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.01.2000 року №20, із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 442 337, 00 грн., у тому числі за 9 міс. 2016 року у сумі 442 337, 00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 8 494, 00 грн., у тому числі за січень 2015 року на суму 8104,00 грн., травень 2015 року на суму 390,00 грн.

На підставі акту перевірки, а також згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 ПК України, Головним управлінням ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення №0000711401 від 19 січня 2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну 552 921, 00 грн., з яких 442 337, 00 грн. за основним платежем та 110 584, 00 грн. за штрафними санкціями; №0000721401 від 19 січня 2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 618, 00 грн., з яких 8 494, 00 грн. за основним платежем та 2 124, 00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 20-21).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування з підстав наведених в адміністративному позові.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення №0000711401 від 19 січня 2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, суд виходить з наступного.

Як вбачається з акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЛАД» п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України внаслідок не віднесення до складу інших операційних доходів за 9 місяців 2016 року суми кредиторської заборгованості по виданим векселям у розмірі 2 457 427, 00 грн. Вказану заборгованість відповідач визначив як безповоротну фінансову допомогу підприємства.

З приводу зазначеного судом встановлено, що у 2009 році ТОВ «ЛАД» було укладено договори поставки обладнання з ПП «Клин Маркет», зокрема наступні.

13 листопада 2009 року між ТОВ «ЛАД» (Покупець) та ПП «Клин Маркет» (Постачальник) було укладено Договір №173, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк промислове обладнання у власність Покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар. Ціна товару за Договором встановлюється сторонами у розмірі 1 248 121, 20 грн. Розрахунок за товар проводиться у вексельній формі, шляхом видачі Покупцем Постачальнику простих векселів на загальну суму цього Договору. Векселі повинні вказувати строк сплати «по пред'явленню». Видача векселів здійснюється в день поставки товару згідно Договору. Розрахунок є таким, що відбувся, з моменту підписання акту приймання-передачі векселів (а.с. 70-72).

13 листопада 2009 року сторонами договору було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки № 173 від 13 листопада 2009 року, якою визначено умови здійснення розрахунку за товар, а саме, що всі векселі повинні вказувати строк сплати « 01 грудня 2019 року» (а.с. 73).

01 грудня 2009 року ПП «Клин Маркет» (Постачальник) та ТОВ «ЛАД» (Покупець) підписали акт приймання-передачі векселів по договору № 173 від 13 листопада 2009 року, за яким ТОВ «ЛАД» видано три векселя загальною номінальною вартістю 1 248 121, 20 грн. (а.с. 74).

Також між ТОВ «ЛАД» (Покупець) та ПП «Клин Маркет» (Постачальник) було укладено Договір поставки обладнання № 174 від 13 листопада 2009 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк промислове обладнання у власність Покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар. Ціна товару за Договором встановлюється сторонами у розмірі 327 631, 00 грн. Розрахунок за товар проводиться у вексельній формі, шляхом видачі Покупцем Постачальнику простих векселів на загальну суму цього Договору. Векселі повинні вказувати строк сплати «по пред'явленню». Видача векселів здійснюється в день поставки товару згідно Договору. Розрахунок є таким, що відбувся, з моменту підписання акту приймання-передачі векселів (а.с. 77-79).

13 листопада 2009 року сторонами договору було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки № 174 від 13 листопада 2009 року, якою визначено умови здійснення розрахунку за товар, а саме, що всі векселі повинні вказувати строк сплати « 01 грудня 2019 року» (а.с. 80).

01 грудня 2009 року ПП «Клин Маркет» (Постачальник) та ТОВ «ЛАД» (Покупець) підписали акт приймання-передачі векселів по договору № 174 від 13 листопада 2009 року, за яким ТОВ «ЛАД» видано один вексель загальною номінальною вартістю 327 631, 00 грн. (а.с. 81).

Також 13 листопада 2009 року ТОВ «ЛАД» (Покупець) було укладено з ПП «Клин Маркет» (Постачальник) Договір поставки обладнання № 175, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк промислове обладнання у власність Покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар. Ціна товару за Договором встановлюється сторонами у розмірі 881 675, 00 грн. Розрахунок за товар проводиться у вексельній формі, шляхом видачі Покупцем Постачальнику простих векселів на загальну суму цього Договору. Векселі повинні вказувати строк сплати «по пред'явленню». Видача векселів здійснюється в день поставки товару згідно Договору. Розрахунок є таким, що відбувся, з моменту підписання акту приймання-передачі векселів (а.с. 84-86).

13 листопада 2009 року сторонами договору було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки № 175 від 13 листопада 2009 року, якою визначено умови здійснення розрахунку за товар, а саме, що всі векселі повинні вказувати строк сплати « 01 грудня 2019 року» (а.с. 87).

01 грудня 2009 року ПП «Клин Маркет» (Постачальник) та ТОВ «ЛАД» (Покупець) підписали акт приймання-передачі векселів по договору № 175 від 13 листопада 2009 року, за яким ТОВ «ЛАД» видано два векселі загальною номінальною вартістю 881 675, 00 грн. (а.с. 88).

На підтвердження здійснення поставки за вищевказаними договорами, позивач надав до суду специфікації, оформлені як додатки до Договорів поставки №№173, 174, 175 від 13 листопада 2009 року, в яких вказано найменування обладнання (а.с. 72, 79, 86), накладні (а.с. 75, 82, 89), податкові накладні (а.с. 76, 83, 90), акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с. 92-93).

Водночас, суд зазначає, що реальність вищевказаних угод не є предметом спору у даній справі та сторонами не заперечується. Вказані правовідносини вже були предметом перевірки ДПІ у попередніх періодах та підтверджені, у тому числі в судовому порядку. Отже, в силу вимог статті 72 КАС України, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Дослідженню підлягають лише обставини щодо здійснення розрахунків по виданим ТОВ «ЛАД» векселям.

В акті перевірки зазначено, що в ході перевірки встановлено, що станом на 01.01.2013 року та 30.09.2016 року по рахунку №62 «Короткострокові векселі, видані» рахується кредиторська заборгованість на суму 2 47 427, 00 грн. Під час попередньої перевірки за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року не встановлено видання векселів. На запит управління аудиту щодо надання документів по яким рахується кредиторська заборгованість, ТОВ «ЛАД» надано відповідь без надання копій запитуваних документів, оскільки документи були вилучені 10.03.2010 року в рамках кримінальної справи.

На підставі викладеного, посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області під час перевірки зроблено висновок про те, що векселі, по яким рахується заборгованість, були видані до 10.03.2010 року та станом на 30.09.2016 року строк видання більше 5 років. А якщо від дати настання строку платежу закінчується три роки і вексель залишається пред'явленим для платежу, сума заборгованості одного платника податків перед іншим, не стягнута після закінчення строку позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою згідно пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Разом із тим, суд не погоджується з наведеними вище висновками ГУ ДФС в Одеській області, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року №3480-IV, вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Статтею 34 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією від 07 червня 1930 року (приєднано до якої Законом України № 826-XIV 06 липня 1999 року), передбачено, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Згідно зі ст. 70 вищезгаданого Уніфікованого Закону, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Відповідно до пп. 134.1.4 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За приписами пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, безповоротна фінансова допомога - це, зокрема сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме актів приймання-передачі векселів по Договорам поставки №№173, 174, 175 від 13 листопада 2009 року, ТОВ «ЛАД» було видано ПП «Клин Маркет» прості векселі на загальну суму 2 457 427, 20 грн.

Згідно Додаткових угод до Договорів поставки №№173, 174, 175 від 13 листопада 2009 року, всі видані ТОВ «ЛАД» прості векселі терміном погашення (строк сплати) « 01 грудня 2019 року».

Отже, строк пред'явлення відповідних простих векселів до виконання встановлено до 01 грудня 2019 року, тобто на час проведення відповідачем перевірки трирічний строк на погашення векселів не минув, а тому відсутні підстави вважати відповідні суми безповоротною фінансовою допомогою ТОВ «ЛАД».

Що стосується ненадання позивачем до перевірки вищевказаних документів стосовно виданих векселів, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У відповідності з 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що первинні документи підприємства, у тому числі ті, що запитувались податковою, вилучені в рамках кримінальної справи, та на підприємстві зберігаються лише їх копії, які надані до суду.

Разом із тим, суд враховує, що платнику податків надається право заперечувати щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2015 року по справі №815/735/15 (К/800/27142/15).

За таких обставин, судом прийнято до уваги долучені до справи копії первинних документів, якими спростовуються висновки акту перевірки про порушення ТОВ «ЛАД» вимог п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України та заниження податку на прибуток на 442 337, 00 грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення №0000711401 від 19 січня 2017 року, яким ТОВ «ЛАД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 552 921, 00 грн., з яких 442 337, 00 грн. за основним платежем та 110 584, 00 грн. за штрафними санкціями.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення №0000721401 від 19 січня 2017 року про збільшення ТОВ «ЛАД» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 618, 00 грн., з яких 8 494, 00 грн. за основним платежем та 2 124, 00 грн. за штрафними санкціями, суд виходить з наступного.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 року встановлено його завищення на суму 8494,00 грн., у тому числі у листопаді 2015 року на суму 8104,00 грн., у травні 2015 року на суму 390,00 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «ЛАД» задекларовано спірний податковий кредит у розмірі 8494,00 грн. по операціям з придбання товарів у контрагентів ТОВ «УКР. АГРО-СЕРВІС», ПП ТФ «УКРМАШПОСТАЧ», ТОВ «Т-ПЛАСТ».

Так, судом встановлено, що по Договору від 13 листопада 2014 року №03-19/1, укладеного з ТОВ «УКР. АГРО-СЕРВІС», позивачем придбано товар: мікромлин БИ-МиМ-02, комплект змінних частин СЧМ-2А до мікромлина БИ-МиМ, фільтр рукавний ВО-РФ-1, комплект змінних частин СЧМ-3 до мікромлина БИ-МиМ.

Постачання вказаного товару оформлено видатковою накладною від 27 листопада 2014 року №158 на суму 33 568, 44 грн., у т.ч. ПДВ 5594, 74 грн. (а.с. 111).

Продавцем товару - ТОВ «УКР. АГРО-СЕРВІС» складено на користь ТОВ «ЛАД» податкові накладні від 14 листопада 2014 року №9 та від 21 листопада 2014 року №145, по яким позивачем сформовано податковий кредит на суму 5594,74 грн. (а.с. 114-115).

На підтвердження розрахунків за поставлений товар позивач надав до суду рахунок на оплату №166 від 13 листопада 2014 року (а.с. 109), платіжні доручення №165 від 14 листопада 2014 року та №1383 від 21 листопада 2014 року (а.с. 112-113).

Доставка товару на адресу ТОВ «ЛАД» здійснювалась поштовим відправленням, на підтвердження чого до суду надано накладну ТОВ «НОВА ПОШТА» (а.с. 110).

Також у перевіряємий період позивачем сформовано податковий кредит у розмірі 2509, 14 грн. по взаємовідносинам з ПП ТФ «УКРМАШПОСТАЧ».

Так, 04 листопада 2014 року ПП ТФ «УКРМАШПОСТАЧ» складено на користь ТОВ «ЛАД» податкову накладну №345 на поставку запасних частин на суму 15 054, 82 грн., з яких 2509, 14 грн. - податок на додану вартість (а.с. 107-108).

На підтвердження операцій по договору поставки, позивач надав до суду видаткову накладну №130 від 05 листопада 2014 року, рахунок на оплату по замовленню, платіжне доручення №1276 від 05 листопада 2014 року. Транспортування товару здійснювалось за допомогою ТОВ «НОВА ПОШТА» (а.с. 102-106).

07 травня 2015 року між ТОВ «ЛАД» та ТОВ «Т-ПЛАСТ» було Договір поставки №9. Предмет договору - поставка фторопласту (а.с. 94).

Продавцем товару - ТОВ «Т-ПЛАСТ» виписано на користь ТОВ «ЛАД» податкову накладну від 07 травня 2015 року №2, по якій позивачем сформовано податковий кредит у сумі 390, 00 грн. (а.с. 100).

На підтвердження товарності операції по даному договору позивачем до перевірки та до суду надано видаткову накладну №65 від 08 травня 2015 року, рахунок на оплату №105 від 07 травня 2015 року, платіжне доручення №553 від 07 травня 2015 року. Транспортування здійснювалось за допомогою ТОВ «НОВА ПОШТА» (а.с. 95-99).

Проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що вони підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з придбання ТМЦ у контрагентів ТОВ «УКР. АГРО-СЕРВІС», ПП ТФ «УКРМАШПОСТАЧ», ТОВ «Т-ПЛАСТ», з огляду на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України у редакції, чинній на момент виникнення цих правовідносин.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, податковою поставлено під сумнів взаємовідносини ТОВ «ЛАД» з контрагентами ТОВ «УКР. АГРО-СЕРВІС», ПП ТФ «УКРМАШПОСТАЧ», ТОВ «Т-ПЛАСТ» та реальність операцій за договорам поставки, з огляду на те, що до перевірки не було надано підтверджуючих товарно-транспортних накладних, а також внаслідок наявності по контрагентам податкової інформації.

Надаючи оцінку наведеним доводам податкового органу, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних судом встановлено, що транспортування придбаного товару на адресу позивача здійснювалось шляхом експрес-доставки товару Новою поштою, що підтверджується наданими до суду накладними та розрахунками.

Отже, позивач не зобов'язаний доводити перевезення товарів наявністю товарно- транспортних накладних.

Крім того, суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, на які посилається податковий орган, не є законодавчим актом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Що стосується використання під час перевірки податкової інформації стосовно контрагентів позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Отже, в силу приписів пп. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України податкова інформація є однією, але не єдиною підставою для висновків під час проведення перевірок.

Таким чином, суд зазначає, що сама по собі наявність податкової інформації щодо контрагента позивача може свідчити лише про можливі порушення ним норм Податкового кодексу України, цивільного та/чи господарського законодавства, однак не спростовувати реальність господарських операцій з ТОВ «ЛАД».

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10.

Вирішуючи питання правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «УКР. АГРО-СЕРВІС», ПП ТФ «УКРМАШПОСТАЧ», ТОВ «Т-ПЛАСТ», судом встановлено, що під час перевірки позивачем на підтвердження придбання ТМЦ надано усі необхідні первинні документи, зауважень до яких або про їх невідповідність вимогам законодавства, в акті перевірки не йдеться.

Податкова інформація стосовно контрагентів позивача та відсутність товарно-транспортних накладних не свідчать про відсутність придбання ТОВ «ЛАД» у вищевказаних контрагентів товарів та дефектність первинних документів, як зазначено в акті перевірки.

Таким чином, суд вважає, що податковою безпідставно скасовано ТОВ «ЛАД» податковий кредит за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 року на суму 8494,00 грн., відтак повідомлення-рішення №0000721401 від 19 січня 2017 року підлягає скасуванню.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, суд, у відповідності до приписів ст. 94 КАС України, здійснює розподіл судових витрат на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 11, 69, 71, 72, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАД" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0000711401 від 19 січня 2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0000721401 від 19 січня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАД" (код ЄДРПОУ 31388777) витрати на оплату судового збору у розмірі 8 453,08 грн. (вісім тисяч чотириста п'ятдесят три гривні 08 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано судом 02 березня 2017 року.

Суддя О.В. Глуханчук

.