Постанова № 65067583, 23.01.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2017 року 810/4229/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІАГРІС» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т АН О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «БІАГРІС» до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з вимогами:

-визнати рішення про призупинення Договору про визнання електронних документів №200820163 від 22.08.2016 та відмову Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у прийнятті податкової звітності за жовтень 2016 року та реєстрації податкової накладної №1 складеної 10.11.2016 - незаконним;

- зобов'язати Білоцерківську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відповідно до Договору про визнання електронних документів №200820163 від 22.08.2016 забезпечити прийняття податкової звітності та реєстрацію податкових накладних, коригувань до податкових накладних в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість та звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2016 року, днем фактичного отримання - 21.11.2016 та зареєструвати податкову накладну №1 від 10.11.2016 днем її фактичного відправлення - 18.11.2016 р.

У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що між ТОВ «БІАГРІС» та Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області укладено договір №200820163 від 22.08.2016 про визнання електронних документів.

Вказує, що цього ж дня, було подано засобами телекомунікаційного зв'язку Договір про визнання електронних документів та отримано квитанцію №1, де вказано, що документ не прийнятий, причина: «діючий Договір присутній, сертифікат директора із діючого договору є чинним». 19.11.2016 ТОВ «БІАГРІС» було подано засобами телекомунікаційного зв'язку податкову декларацію та звітність по ЄСВ за жовтень 2016 року, однак у отриманій на електронну адресу квитанції № 1, було вказано, документ не прийнято, по причині: «Можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності».

Пояснив, що 06.12.2016 ТОВ «БІАГРІС» отримано лист про відмову у прийнятті звітності №12690/10/10-02-08-02 від 28.11.2016.

Вважає дії відповідача неправомірними та такими, що порушують його права та законні інтереси.

Представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві. Надав суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні та просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Направив на адресу суду заперечення на адміністративний позов, просив відмовити в задоволенні позовних вимог та розгляди справу без участі представника відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, для виконання своїх обов'язків та реалізації прав відповідно до п.201.14 ст.201, п.46.1 ст.46, п.46.5 ст. 46, п.п.48.1, 48.2, 48.3, 48.4, 48.7 ст.48 ПК України, та згідно з Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року №233, між ТОВ «БІАГРІС» та Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, було укладено договір №200820163 від 22.08.2016 про визнання електронних документів (надалі Договір).

За умовами вище вказаного Договору, ТОВ «БІАГРІС» з моменту укладання договору здійснює подання до органів ДФС податкових документів у електронному вигляді, у підтвердження чого позивач отримує квитанції про прийняття податкових документів.

Пунктом 3 Договору встановлено, що орган ДФС забезпечує прийняття податкових документів в електронному вигляді та їх комп'ютерну обробку, забезпечує відправлення квитанції на електронну адресу платника податків.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України, 10.11.2016 позивачем складена в електронному вигляді податкова накладна №1, яка 18.11.2016 та надіслана до ДФС України для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. В отриманій позивачем Квитанції №1 було вказано, що документ не прийнято, по причині: «Можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності». Реєстрація податкових накладних в ЄРПН здійснюється тільки в електронному вигляді.

Судом встановлено, що цього ж дня, позивачем було подано засобами телекомунікаційного зв'язку Договір про визнання електронних документів та отримано квитанцію №1, де вказано, що документ не прийнятий, причина: «діючий Договір присутній, сертифікат директора із діючого договору є чинним».

19.11.2016 позивачем було подано засобами телекомунікаційного зв'язку податкову декларацію та звітність по ЄСВ за жовтень 2016 року, однак у отриманій на електронну адресу позивача квитанції № 1, було вказано, документ не прийнято, по причині: «Можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності».

Позивачем було використано право передбачене Договором (п.1) та ст. 49 ПК України на подання податкової звітності на електронному носії особисто у відповідне «вікно» Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС і засобами поштового зв'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2016 позивачем було отримано лист про відмову у прийнятті звітності №12690/10/10-02-08-02 від 28.11.2016 р., відправленою засобами поштового зв'язку, причина: не підписані особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності до контролюючого органу.

Судом встановлено, що їнформація, щодо прийняття чи неприйняття податкової звітності за жовтень 2016 року поданої на електронному носії особисто у відповідне «вікно» Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС позивачу не надходило.

У відповідності до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Додатком 1 до Інструкції №233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, в п.6.3 якого вказано, що договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Згідно п.6.4. Договору передбачає, що орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або з разі зміни Платником місця реєстрації. Інших підстав для розірвання Договору зазначений документ не містить, як і не містить норм «призупинення дії».

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається відсутність законодавчо обґрунтованих підстав для такого розірвання чи призупинення (на даний час усі відкриті ключі, надані підприємству, є дійсними, підприємство здійснює діяльність за місцем своєї реєстрації). Договір є чинним, а отже таким, що зобов'язує відповідача приймати та зареєструвати належно оформлені податкові документи.

Судом встановлено, що підставою для призупинення Договору став висновок податкового органу про відсутність позивача за місцем знаходження, згідно Акту від 16.11.2016 №755/10-02-12-01/38614749.

Пунктом 49.8. статті 49 ПК України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Судом встановлено, що при поданні податкової звітності, позивач вказав всі обов'язкові реквізити передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України, подана звітність відповідно до п. 48.5.1. п. 48.5 ст. 48 ПК України підписана тільки керівником підприємства та скріплена печаткою підприємства, оскільки ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації здійснюється безпосередньо керівником підприємства. Дане питання (порядок підписання звітності) детально викладене на загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України у категорії 135.02.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.

Як передбачено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Оскільки відмова у прийнятті поданої декларації призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків у вигляді накладення на такого платника штрафу за несвоєчасне подання декларації, така відмова може бути предметом розгляду в адміністративних судах України.

Відповідачем у разі оскарження до суду відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації є орган державної податкової служби, що надіслав відповідне повідомлення.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 ПК України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, Акт не може бути підставою призупинення договору згідно вимог законодавства і самого договору.

Жодних доказів на підтвердження правомірності відмови у прийнятті податкової звітності, податковий орган не надав.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 3200,00 грн. згідно платіжного доручення від 19.12.2016 №119.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3200,00 грн. підлягають стягненню з Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до положень статті 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення про призупинення Договору про визнання електронних документів №200820163 від 22.08.2016 та відмову Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області у прийнятті податкової звітності за жовтень 2016 року та реєстрації податкової накладної №1 складеної 10.11.2016.

3. Зобов'язати Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, відповідно до Договору про визнання електронних документів №200820163 від 22.08.2016, забезпечити прийняття податкової звітності та реєстрацію податкових накладних, коригувань до податкових накладних в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість та звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2016 року, днем фактичного отримання - 21.11.2016 та зареєструвати податкову накладну №1 від 10.11.2016 днем її фактичного відправлення - 18.11.2016.

4. Стягнути судовий збір у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІАГРІС» за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області .

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В.Р.