Постанова № 65067577, 21.12.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2016 року м.Київ 810/227/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр “Київцентраеро” до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування вимоги.

Суть спору: Державне підприємство обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр “Київцентраеро” звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовам до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування вимоги від 05.11.2015 №Ю-2478-23.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 замінено відповідача у справі – Бориспільську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області, на правонаступника – Броварську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив про те, що спірна вимога була прийнята Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області протиправно, оскільки Державне підприємство обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр “Київцентраеро” в повному обсязі та своєчасно здійснювало сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та будь-яка недоїмка відсутня.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

При цьому відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення, у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та заявив клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Вказане клопотання представника позивача було задоволено судом, про що було постановлено усну ухвалу із занесенням до журналу судового засідання. У зв’язку з цим, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Так, згідно з ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з п.10 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. №1619/ 10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Бориспільською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-2478-23 від 31.10.2015, якою Регіональному структурному підрозділу Київський районний центр “Київцентраеро” Державного підприємства обслуговування повітряного руху України визначено належну до сплати суму заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені в розмірі 138669,38 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаної вимоги, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Київській області зі скаргою №1.4-2113 від 18.11.2015, у якій просив вищестоящий орган скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-2478-23 від 05.11.2015.

За результатами розгляду скарги Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято рішення №35292/10/10-36-10-01-04 від 17.12.2015, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а спірну вимогу – без змін.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою визнання вищевказаного рішення суб’єкта владних повноважень протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” №2464-VI від 08.07.2010 (далі-Закон №2464, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з абз.7 п.1 ч.1ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9 - 14 цієї частини.

Пунктом 9 ч.1 ст.7 Закону №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), особи рядового і начальницького складу.

Відповідно до ст.7 Закону №2464 для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Частиною 6 ст.7 Закону №2464 визначено, що нарахування єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які єдиний внесок нарахований.

Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Відповідно до абз.1 ч.6 ст.9 Закону №2464 для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Частиною 7 ст.9 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Згідно з ч.11 ст.9 Закону №2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч.2 ст.25 Закону №2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3 ст.25 Закону №2464).

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами (далі - фіскальні органи) визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яка затверджена Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 (далі-Інструкція №449, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до абз.1 п.3 Розділу VI Інструкції №449 фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Абзацом абз.2-3 п.3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Згідно з абз. 2-3 п.4 Розділу VI Інструкції №449 при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера “Ю” (вимога до юридичної особи) або “Ф” (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера “У” (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Отже, обов’язковою передумовою формування вимоги є наявність у платника недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

Обґрунтовуючи правомірність виставлення позивачеві спірної вимоги, Бориспільська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області в додаткових поясненнях по справі (а. с. 160-161) зазначила, що заборгованість у позивача виникла у зв’язку з несвоєчасною сплатою ним самостійно визначених сум єдиного соціального внеску за звітні місяці серпень та вересень 2015 року, оскільки сплачені позивачем за ці місяці суми ЄСВ були направлені на погашення боргу, який існував раніше, в порядку календарної черговості його виникнення.

Водночас, перевіряючи наявність у позивача заборгованості у період до серпня 2015 року, суд дійшов наступного висновку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області були прийняті рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску:

- від 18.09.2014 №0014511730, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 68605,46 грн. та пеню у розмірі 13769,03 грн. за період з 21.03.2014 по 05.09.2014;

- від 28.03.2014 №0004791730, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 47662,70 грн. та пеню у розмірі 7344,28 грн. за період з 22.10.2013 по 06.03.2014.

Після цього, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про скасування зазначених рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2016 в адміністративній справі №810/5167/15 задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправними та скасовано рішення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0004791730 від 28.03.2014 та №0014511730 від 18.09.2014.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 повернуто апеляційну скаргу Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на вищевказану постанову Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч.3 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Отже, постанова Київського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 у справі №810/5167/15 набрала законної сили 25.10.2016.

У вказаній постанові адміністративним судом було встановлено, що суми єдиного соціального внеску, задекларовані позивачем за звітні періоди вересень 2013 року - липень 2015 року включно, були сплачені ним своєчасно та в повному обсязі, у зв’язку з чим правові підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищий адміністративний суд України в листі “Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України” від 14.11.2012 року № 2379/12/13-12 зауважив, що наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

За таких обставин, суд зауважує, що обставини повної та своєчасної сплати позивачем сум єдиного соціального внеску за період вересень 2013 року – липень 2015 року включно є преюдиціальними, а тому не потребують повторного доказування.

Отже, дослідженню підлягають лише обставини щодо повної та своєчасної сплати позивачем ЄСВ за серпень та вересень 2015 року.

Судом встановлено, що згідно звітності з ЄСВ за серпень 2015 року (а.с.144-147) позивачем самостійно задекларована сума внеску у розмірі 139 749,04 грн.; згідно звіту з ЄСВ за вересень 2015 року (а.с.148-150) сума задекларованого внеску складає 100955,03 грн.

При цьому, згідно з платіжним дорученням №6189 від 07.09.2015 позивачем було сплачено 186400 грн. з призначенням платежу «оплата ЄСВ за 08/2015».

Відповідно до платіжного доручення №6970 від 06.10.2015 позивачем сплачено ЄСВ за вересень 2015 року в сумі 107800,00 грн.

Крім того, з інтегрованої картки позивача з ЄСВ вбачається здійснення Регіональним структурним підрозділом Київський районний центр “Київцентраеро” Державного підприємства обслуговування повітряного руху України наступних платежів, не охоплених постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2016 в адміністративній справі №810/5167/15:

- 06.08.2015 – в сумі 8444,54 грн.;

- 07.09.2015 – в сумі 13970 грн.;

- 07.09.2015 – в сумі 186400 грн.;

- 06.10.2015 – в сумі 107800 грн.;

- 06.10.2015 – в сумі 8100 грн.

Таким чином, самостійно визначені позивачем суми ЄСВ за серпень та вересень 2015 року були сплачені ним в повному обсязі, що свідчить про відсутність у Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр “Київцентраеро” Державного підприємства обслуговування повітряного руху України станом на 31.10.2015 будь-якої недоїмки зі сплати внеску та, як наслідок, відсутність правових підстав для виставлення спірної вимоги.

Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності висновків про наявність у позивача недоїмки з ЄСВ станом на 31.10.2015, у той час як матеріали справи свідчать про повну та своєчасну сплату ним внеску за спірний період.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2015 №Ю-2478-23 підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

При цьому, не підлягає задоволенню клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав відкликання спірної вимоги через погашення в повному обсязі визначеної нею суми заборгованості, оскільки, як було вказано вище, наявність у позивача будь-якої заборгованості з ЄСВ матеріалами справи не підтверджується. До того ж, суд звертає увагу відповідача на те, що статтею 155 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачена така підстава для залишення позовної заяв без розгляду як відсутність предмета спору.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 2080 грн. 04 коп. підлягає стягненню на його користь з Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2015 №Ю-2478-23.

3. Стягнути на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр “Київцентраеро” (08300, Київська область, місто Бориспіль, ідентифікаційний код 1373823 3) судовий збір в сумі 2080 (дві тисячі вісімдесят) грн. 04 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд.286, ідентифікаційний код 39463945).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.