Ухвала суду № 65066002, 23.02.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/2603/16 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/783/579/17 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.

Категорія:20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Ніткевича А.В., Приколоти Т.І.,

секретар Іванова О.О.,

з участю ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на окрему ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною окремою ухвалою направлено начальнику Галицького відділу поліції Головного управління національної поліції в Львівській області відомості, які стали відомі суду під час розгляду справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства.

Окрему ухвалу суду оскаржив ОСОБА_4

В апеляційній скарзі стверджує, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена на підставі клопотання представника відповідача про направлення матеріалів справи до правоохоронних органів для перевірки наявності в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ст. 388 КК України. Стверджує, що при вирішенні зазначеного клопотання судом першої інстанції порушено принцип змагальності та рівності сторін перед законом та судом, оскільки суд позбавив його можливості висловити свої міркування та заперечення з приводу клопотання, надати будь-які докази чи пояснення та спростувати доводи, наведені представником відповідача. Звертає увагу на те, що стороною відповідача було подано копії документів, законність яких не була перевірена, а відтак суд повинен був такі докази оцінити як недопустимі та недостовірні. Вважає, що суд намагається шляхом постановлення окремої ухвали вплинути на органи досудового розслідування та нав'язати своє бачення подій, що мали місце під час укладення договору купівлі-продажу часток у товаристві між позивачем та відповідачем. Крім того, у мотивувальній частині ухвали суд самостійно оцінює докази, які ним в межах цієї справи не розглядалися. Звертає увагу на те, що суд взагалі не зазначив, які саме відомості він направляє, а також не вказано на наявність причин та умов порушення закону. Просить окрему ухвалу суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3 про заперечення вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач по справі уклав договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства 08.12.2013 року після винесення старшим слідчим ВРКС СУ ДПС у Львівській області Перемийбідою П.Б. постанови від 13.11.2012 року про накладення арешту на все майно позивача де б таке не знаходилось.

Разом з тим, як підтверджується заявою позивача від 11.03.2013 року у рамках кримінального провадження № 2012150000000024 від 29.11.2012 року про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 25.01.2013 року та показами по суті пред`явленого обвинувачення від 15.04.2013 року, ОСОБА_4 було відомо про наявний арешт на все майно. Останній своїм підписом на вищевказаній заяві від 11.03.2013 року, протоколі про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 25.01.2013 року засвідчив про ознайомлення зі всіма матеріалами кримінального провадження №2012150000000024 від 29.11.2012 року, також у своїх показах по суті пред`явленого обвинувачення від 15.04.2013 року, просив суд скасувати такий арешт. В своїй позовній заяві позивач визначив, що відчужувана частка в статутному капіталі товариства перебувала під забороною відчуження через наявний арешт.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана окрема ухвала постановлена з додержанням вимог закону, чого не спростовують доводи апеляційної скарги.

Апелянт не надав доказів, що оскаржувана окрема ухвала порушує його права та законні інтереси.

Колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування окремої ухвали Франківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2016 року відсутні, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись п.1 ч.2 ст.307, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Окрему ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий : Павлишин О.Ф.

Судді : Ніткевич А.В.

Приколота Т.І.