Ухвала суду № 65064740, 24.02.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/8934/13-к Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.

Провадження № 11-кп/783/43/17 Доповідач: Галапац І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Галапаца І.І.,

суддів Танечника І.І., Романюка М.Ф.,

при секретарях Мельниченко І.С., Петрук Ю.Ю., Стойку Р.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою прокурора Львівської місцевої прокуратури №1 Максимціва Б.Б. на вирок Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2016 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, -

з участю прокурора Подіка Ю.О.,

захисника Талалаєвої О.Ю.,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

встановила:

цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, з середньою освітою, неодруженого, згідно ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 18 березня 2013 року близько 04 год. 30 хв. за попередньою змовою в групі з ОСОБА_3, перебуваючи у під'їзді будинку АДРЕСА_3, вчинив напад на потерпілого ОСОБА_7, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, заволодівши при цьому грошима потерпілого у сумі 950 грн. та 200 євро, що згідно довідки Національного Банку України від 18 березня 2013 року становило 2090 грн., а всього заволоділи грошима потерпілого на загальну суму 3040 грн.

Прокурор Максимців Б.Б., не оспорюючи фактичних обставин кримінального правопорушення, вважає вирок суду незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам обвинувачених внаслідок м'якості.

Зазначає, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченим покарання, в порушення п.п.8, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», із застосуванням ст. 69 КК України визнав обставинами, що згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання, дані про особу, їх вік, щире каяття, добровільне відшкодування шкоди, те що ОСОБА_2 будує плани на майбутнє та пройшов зовнішнє незалежне оцінювання, частково визнав свою вину, а також позитивну характеристику за місцем проживання ОСОБА_3, те що він проживає з матір'ю, яка є пенсійного віку та інвалідом 3 групи в зв'язку із серцевим захворюванням, на даний час працевлаштувався і за місцем праці характеризується позитивно, усвідомив скоєне, однак більшість з вказаних обставин є виключно даними, які характеризують особу обвинувачених та не можуть бути враховані як пом'якшуючі обставини.

Акцентує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частково визнавали себе винними у вчиненні інкримінованого їм злочину, а тому стверджувати про наявність щирого каяття неможна.

Наголошує, що в оскаржуваному вироку не зазначено, яким чином наведені судом пом'якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.

Покликається на те, що місцевим судом не враховано те, що під час досудового розслідування та в ході судового розгляду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неодноразово змінювали свої покази з метою уникнення кримінального покарання.

Також зазначає, що судом жодним чином не мотивовано звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням.

Наголошує, що судом не враховано, що останні вчинили тяжкий злочин із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я в момент заподіяння.

Просить вирок місцевого суду скасувати у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України та обрати покарання у вигляді семи років позбавлення волі з конфіскацією майна, ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України та обрати покарання у вигляді семи років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про підтримання апеляційної скарги, пояснення обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_2 та виступ захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Талалаєвої О.Ю., які заперечили апеляційну скаргу прокурора та просять вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного у вироку суду кримінального правопорушення, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.

Наведеним у вироку доказам місцевий суд дав належну правову оцінку та вірно кваліфікував дії обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.2 ст. 187 КК України.

Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, суд не проводить детальний їх аналіз і відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок місцевого суду лише в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з апеляційної скарги, прокурор Максимців Б.Б. не оспорює доведеність вини та кваліфікацію злочинних дій обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а не згідний з призначенням покарання з застосуванням положень ст.ст. 69, 75 КК України.

Згідно ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Як вбачається з вироку суду, при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, особу винних, обставини, що пом'якшують покарання.

Зокрема, місцевим судом враховано і те, що ОСОБА_2 позитивно характеризується за місцем проживання, злочин вчинив вперше, на обліку в психіатричному та наркологічному диспансерах не перебуває, усвідомив скоєне ним, працевлаштований і за місцем праці характеризується позитивно, будує плани на майбутнє, пройшов зовнішнє незалежне оцінювання, його щире каяття та добровільне відшкодування шкоди.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3, місцевий суд врахував і те, що останній згідно ст. 89 КК України не судимий, на обліках у психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, проживає з матір'ю, яка є пенсійного віку та інвалідом 3-ої групи в зв'язку з серцевим захворюванням, працевлаштований і за місцем праці характеризується позитивно, усвідомив скоєне ним, його щире каяття та добровільне відшкодування шкоди.

Згідно вимог ст. 65 КК України та роз'яснення наведених у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання в кожному конкретному випадку, суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відсутність обставин, що обтяжують покарання та наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченими злочину, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, реалізувавши принципи законності, справедливості та обґрунтованості, прийшов до вірного висновку про призначення обвинуваченим відповідно до ст. 69 КК України основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, та підставно звільнив останніх від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням відповідних обов'язків згідно ст.ст. 75, 76 КК України, мотивувавши це у вироку, що є необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи вищенаведене, а також і те, що з моменту вчинення обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінального правопорушення, пройшов тривалий період часу і відсутні відомості про їх іншу протиправну поведінку, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку місцевого суду у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених внаслідок м'якості.

Окрім цього, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 420 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу прокурора Львівської місцевої прокуратури №1 Максимціва Б.Б. залишити без задоволення, а вирок Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2016 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Галапац І.І. Танечник І.І. Романюк М.Ф.