Рішення № 65063187, 27.02.2017, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 27.02.2017

Справа № 320/1608/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Купавської Н.М.

при секретарі Чудаковій А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «НЕОС БАНК» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання недійсними договору факторингу та договору про передачу прав за іпотечними договорами,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в позовній заяві просить визнати недійсним договір факторингу від 21 липня 2014 року, укладений між ПАТ «НЕОС БАНК» та ТОВ «Кредитні ініціативи», в частині передачі права вимоги за кредитним договором від 30 січня 2008 року № 6-К/08, укладеним між АБ «Автозазбанк», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кіпру», та ОСОБА_1 Крім того, позивач просить визнати недійсним договір від 21 липня 2014 року про передачу прав вимоги за іпотечними договорами, укладений між ПАТ «НЕОС БАНК» та ТОВ «Кредитні ініціативи», в частині передачі права вимоги за іпотечним договором від 30 січня 2008 року, укладеним між АБ «Автозазбанк», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кіпру», та ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 позов підтримав у повному обсязі та пояснив, що 30.01.2008 року між АБ «Автозазбанк», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кіпру», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6-К/08, на забезпечення виконання якого було укладено іпотечний договір, за яким передано в іпотеку житловий будинок №135 по вул.Молодіжна в м.Мелітополі. Вказаний кредитний договір носить характер споживчого. Однак, як стало відомо 21.07.2014 між ПАТ «НЕОС банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу та договір передачі прав за іпотечним договором, за якими відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором на користь ТОВ «Кредитні ініціативи». Представник позивача вважає, що оскільки кредит позивачу надавався на поточні потреби, то на дані кредитні правовідносини поширюються норми законодавства про захист прав споживачів. Так як банк при наданні кредиту не надав детального розпису загальної вартості кредиту, то при укладанні було порушено вимоги ст.11 ч.2 ЗУ «Про захист прав споживачів». Отже, договір факторингу та договір відступлення права вимоги за іпотечним договором є частково недійсними, оскільки позивача не повідомили належним чином про відступлення права вимоги за даним кредитним договором, не надано Додаток №1 (реєстр заборгованості) із печаткою та підписом уповноваженої особи до договору факторингу від 30.01.2008, у витязі з реєстру заборгованості до договору факторингу не має печатки та підпису, не надано акту приймання-передачі документів, не надано первинних бухгалтерських документів, які підтверджують отримання грошей, відсутні додатки №1 до договору від 21.07.2014 про передачу прав за іпотечним договором.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання 27.02.2017 не зявився, однак, у попередньому судовому засіданні він пояснив, що позов не визнає оскільки позивач не є стороною правочину укладено між ПАТ «НЕОС банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи», заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, спірним правочином його права не порушуються, адже сама по собі заміна кредитора та іпотекодержателя у зобовязанні не змінює обсягу прав та обовязків позичальника, а особа кредитора не впливає на належне виконання обовязків боржником. Щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про заміну кредитора, то з цієї підстави не можна вважати договір недійсним, це є лише застереженням щодо ризику нового кредитора. Крім того, представник відповідача вважає, що посилання позивача на відсутність зобовязань перед ПАТ «НЕОС банк» є необґрунтованими, оскільки попередня назва банку ПАТ «Банк Кіпру». Інші посилання позивача як-то на розпорядження №231 від 03.04.2009 є також безпідставними, оскільки воно було виключено 06.02.2014, а договір був укладений 21.07.2014. А тому, в позові просить відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

30 січня 2008 року між позивачем та АБ «АвтоЗАЗбанк» був укладений кредитний договір №6-К/08, відповідно до якого Банк зобовязався надати Позичальнику, а Позичальник прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні грошові кошти в сумі 50000 грн. та сплатити проценти, пеню в порядку і на умовах, визначених цим договором. Кінцевий термін остаточного погашення кредитної заборгованості встановлений не пізніше 26 січня 2018 року (а.с.4-5).

В якості забезпечення виконання зобовязань по даному кредитному договору 30 січня 2008 року між позивачем та АБ «АвтоЗАЗбанк» було укладено іпотечний договір №5 до кредитного договору №6-К/08 від 30 січня 2008 року, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок №135 по вул.Молодіжна в м.Мелітополі, загальною площею 126,9 кв.м., житловою площею 62,7 кв.м. /а.с.6-7/.

Як вбачається з копії статуту ПАТ «НЕОС Банк» відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 17.04.2014 банк є правонаступником ПАТ «Банк Кіпру», яке відповідно до рішення Загальних зборів учасників від 19.11.2010 є правонаступником АБ «АвтоЗАЗбанк» /а.с.176-181/.

В подальшому, 21 липня 2014 року ПАТ «НЕОС Банк» уклав Договір факторингу, згідно умов якого в п.2.1 ПАТ «НЕОС Банк» відступає ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а ТОВ «Кредитні ініціативи», шляхом надання фінансової послуги клієнту, набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та сплачує ПАТ «НЕОС Банк» грошові кошти в розмірі і в порядку, передбаченому цим договором /а.с.162-169/.

Як вбачається з доданого до договору факторингу реєстру заборгованостей боржників ПАТ «НЕОС банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №6-К/08 від 31.01.2008, де заборгованість по основній сумі кредиту строкова 17891 грн., прострочена 18765 грн., заборгованість по процентах строкова 709 грн. 28 коп., прострочена 17660 грн. 01 коп., а всього загальна сума заборгованості 55025 грн. 29 коп. /а.с.173/.

Крім того, цього ж дня між ПАТ «НЕОС банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про передачу прав за іпотечним договором відповідно до умов якого ПАТ «НЕОС банк», який є іпотекодержателем передав новому іпотекодержателю ТОВ «Кредитні ініціативи» права за іпотечними договорами, перелік яких наведений у додатку №1 до цього договору /а.с.170-172/. Як вбачається з додатку №1 до Договору про передачу прав за іпотечними договорами від 21.07.2014 ПАТ «НЕОС Банк» передав ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги за іпотечним договором ОСОБА_1, де предметом іпотеки вказаний житловий будинок №135 по вул.Молодіжна м.Мелітополь /а.с.174/.

За змістом п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок укладання договору факторингу, його поняття, предмет, сторони, тощо регламентовано положенням глави 73 ЦК України.

Згідно із вимогами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження іншої сторони (клієнта) за плату (у будь - який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобовязання клієнта перед фактором. Зобовязання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, повязаних і грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є субєктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Статтею 1080 ЦК України передбачено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов"язань або відповідальності перед боржником у звязку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

За змістом положень ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п"ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Представник позивача, як на підставу недійсності договору факторингу в частині відступлення права вимоги за договорами про надання споживчого кредиту та договорами іпотеки посилається на невідповідність його п. 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 231 від 03.04.2009 року "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг".

Однак, розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №352 від 06 лютого 2014 року, пунк 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 231 від 03.04.2009 року "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг" визнано нечинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.

Крім цього, за змістом положень п. 11 ч. 1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг вважається фінансовою послугою.

У ч. 5 ст. 5 цього Закону встановлено, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог ЦК України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги факторингу, може надавати послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

Будь-яких обмежень та застережень щодо особи боржника (юридична чи фізична особа) при відступлені права грошової вимоги при укладенні договорів факторингу ЦК України, який має вищу юридичну силу, не містить.

Договір факторингу та договір відступлення прав вимог були оглянуті та досліджені в судовому засіданні, за якими ПАТ "НЕОС Банк" передав ТОВ "Кредитні ініціативи" право вимоги за договорами іпотеки, вказаними в Додатку № 1 до цього Договору. У відповідності до вищевказаних договорів відбувся перехід права вимоги, в тому числі, і за зобов"язаннями ОСОБА_1 за кредитним договором №6-К/08 від 31.01.2008, а також за договором іпотеки №5 від 31.01.2008. У суду не має підстав ставити під сумнів укладання вказаних договорів. Цими документами спростовуються доводи позивача.

Таким чином, суд впевнився, що саме товариству " Кредитні ініціативи " відступлено право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки з ОСОБА_1, а надана позивачем копія договору факторингу №2 між ПАТ "НЕОС Банк» і ПАТ «Альфабанк» не має відношення до відступлення прав вимоги за договорами, укладеними з ОСОБА_1 /а.с.29/. Додані до цієї копії договору копії документів є лише зразками документів, ніякі прізвища в них взагалі не вказані, додатку до копії договору факторингу №2 стосовно договорів з ОСОБА_1 немає.

Отже, оспорювані договори відповідають вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та глави 73 ЦК України.

При укладенні договору факторингу відповідачами було додержано вимоги чинного законодавства України, зокрема, щодо форми та змісту укладання Договору факторингу, а також не було порушено положень ст. 1077 ЦК України, тому, в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що укладеним між ПАТ «НЕОС Банк" та ТОВ " Кредитні ініціативи»21.07.2014 договором факторингу порушені права та інтереси позивача.

Крім того, ТОВ «Кредитні ініціативи» 25 липня 2014 року за вих. № 216952 на адресу ОСОБА_1 направляло повідомлення про відступлення права грошової вимоги, в якому позивача повідомлялось про вчинене відступлення, про розмір заборгованості по кредиту, рахунок, на який необхідно сплачувати заборгованість, а також адресу та телефони зв'язку з Фактором. Вказане повідомлення було направлено рекомендованим листом, що підтверджується Списком згрупованих відправлень за № 053151160557, №053151160558 від 13.08.2014 року /а.с.202-203/. Тим більше, неповідомлення боржника про його укладання не можна вважати підставою для визнання договору недійсним.

Недійсним правочин може бути визнано лише з підстав, встановлених законом.

Позивач на такі підстави не послався, доказів на їх підтвердження не надав.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 214, ЦПК України, ст.ст.512, 514, 516, 1077, 1079, 1080 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «НЕОС БАНК» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання недійсними договору факторингу та договору про передачу прав за іпотечними договорами відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги в Мелітопольський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: