Ухвала суду № 65062484, 27.02.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/9796/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів МАЦУНИЧА М.В., КУШТАНА Б.П.

при секретарі СОЧЦІ І.І.

за участю прокурора Лемака Р.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області М. Пантя на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 29 листопада 2016 року про визнання неподаною та повернення заяви у справі за позовом керівника Ужгородської місцевої прокуратури Д. Кириленка до Ужгородської міської ради Закарпатської області та ОСОБА_3 про скасування рішення та державної реєстрації права власності на землю, -

ВСТАНОВИЛА:

Заст. керівника Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області М. Пантьо оскаржив ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 29.11.2016, якою було визнано неподаною та повернуто заяву у справі за позовом керівника Ужгородської місцевої прокуратури Д. Кириленка до Ужгородської міської ради та ОСОБА_3 про скасування рішення та державної реєстрації права власності на землю. Прокурор у скарзі зазначає, що для залишення заяви без руху з мотивів неналежного обґрунтування необхідності представництва прокурором інтересів держави не було достатніх підстав, оскільки таке обґрунтування в заяві було наведене та було вмотивовано, в чому полягає порушення інтересів держави та чому саме прокурор виступає позивачем у справі. У заяві також було зазначено, що органи Державної інспекції сільського господарства не наділені повноваженнями пред'являти позови щодо оскарження рішень органів місцевого самоврядування та про визнання недійсними правочинів із метою усунення порушень земельного законодавства. Не було підстав для визнання заяви неподаною й із мотивів несплати судового збору, позаяк ще 04.10.2016 до суду надійшла квитанція про сплату цього збору, що не було враховано суддею. Прокурор просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Лемака Р.В., який апеляцію підтримав, розглянувши апеляційну скаргу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України у відсутність інших учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, суд приходить до такого.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 18.11.2016 залишено без руху позов керівника Ужгородської місцевої прокуратури Д. Кириленка Ужгородської міської ради та ОСОБА_3 про скасування рішення та державної реєстрації права власності на землю, ухвалою судді від 29.11.2016 заяву повернуто прокурору, оскільки той не усунув недоліки, що були зазначені в ухвалі від 18.11.2016 (а.с. 34-36, 39). Заява позивача була залишена без руху через невідповідність вимогам ст. 119 ЦПК України з тих мотивів, що прокурор не обґрунтував підстав для представництва інтересів держави у даному спорі, в т.ч., не зазначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави, чим обумовлюється необхідність їх захисту, не зазначив про відсутність або наявність органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, крім того, до заяви не був доданий документ про сплату судового збору, розмір якого повинен складати 2756,00 грн.

Із таким вирішенням процесуального питання погодитись не можна. Відповідно до положень ст. 119 ч. 2 п.п. 5, 6, ч.ч. 5, 7 ЦПК України, позивач у заяві повинен навести обґрунтування пред'явлених вимог, послатися на відповідні докази, додати до заяви документ, що підтверджує сплату судового збору, а в разі пред'явлення позову особою, яка діє на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення, що узгоджується із нормами ст. 45 ч.ч. 1, 2 ЦПК України.

Як убачається зі змісту заяви (а.с. 2-11), прокурор виходив із того, що позов пред'явлено до Ужгородської міської ради та ОСОБА_3 із підстав незаконного надання цією радою іншому відповідачу земельної ділянки, а Державна інспекція сільського господарства України, за позицією прокурора, не наділена повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про вжиття заходів реагування шляхом оскарження рішення ради та визнання недійсним правочину, у зв'язку з чим прокурор набуває статусу позивача. Тобто, прокурор із урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу обґрунтував підстави представництва ним інтересів держави у спосіб і в мірі, які вважав процесуально належними і достатніми (зокрема, ст. 45 ч.ч. 1, 2 ЦПК України).

На виконання ухвали судді про залишення позову без руху до суду від прокурора 29.11.2016 надійшла заява про усунення недоліків, у якій додатково вмотивовано позицію щодо представництва інтересів держави, а також до якої додано доказ сплати з цієї позовної заяви судового збору платіжним дорученням від 29.09.2016 № 843 у сумі 4134,00 грн (а.с. 41-44). З доданої до апеляційної скарги копії супровідного листа Ужгородської місцевої прокуратури від 04.10.2016 № 01-113/83п-16 випливає, що документ про сплату судового збору був поданий до суду 04.10.2016 (а.с. 55).

Питання обґрунтованості по суті правової позиції щодо представництва інтересів держави прокурором лежить за межами стадії відкриття провадження в даній справі та може, за наявності для того підстав, вирішуватися на наступних стадіях цивільного процесу, в т.ч., у контексті наявності відповідного права вимоги, належності позивача і т.ін., з урахуванням відповідної правової позиції сторін і положень, зокрема, ст. 10 ч.ч. 1, 4, ст. 11 ч. 2, ст. 31 ч. 2, ст. 34, ст. 130 ч. 1, ч. 6 п.п. 1, 2, 8, ст. 160 ч. 2 ЦПК України.

За таких обставин, на час залишення заяви без руху в суді були докази сплати позивачем із цієї заяви судового збору, що вже само по собі виключає законність ухвал про залишення заяви без руху та визнання її неподаною із відповідної підстави. Стосовно ж обставин, пов'язаних із правомірністю представництва прокурором інтересів держави в даній справі, ухвали судді, які фактично стосуються оцінки належності позивача та наявності в нього права на позов, є необґрунтованими по суті та в усякому разі передчасними. Окрім цього, суддя суду першої інстанції в будь-якому випадку не мав підстав для постановлення ухвали про повернення заяви саме 29.11.2016, оскільки за обставинами справи останнім днем строку для усунення недоліків заяви був день 28.11.2016 і позивач управі був подати докази виконання ухвали від 18.11.2016 поштою, що потребує певного часу на доставлення кореспонденції, а суд таку можливість зобов'язаний був враховувати, тож суд 29.11.2016 постановив ухвалу передчасно із урахуванням і цих обставин. До того ж, у цей же день до суду надійшли документи на виконання ухвали від 18.11.2016.

Відтак, судове рішення не можна визнати обґрунтованим і, оскільки вирішення процесуальних питань, що випливають із факту пред'явлення позову, належить до компетенції суду першої інстанції (ст.ст. 107, 118-122 ЦПК України), а розгляд справи, у якій провадження не відкрито, не може мати місця, апеляцію на підставі ст. 312 ч. 1 п. 3 ЦПК України слід задовольнити частково, ухвалу скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 312 ч. 1 п. 3, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області М. Пантя задовольнити частково, ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 29 листопада 2016 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді