Ухвала суду № 65060266, 28.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №640/1445/16-ц Головуючий суддя І інстанції - Ніколаєнко І.В.

Провадження №22-ц/790/469/17 Суддя доповідач - Кіпенко І.С.

Категорія: житлові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Кіпенка І.С.,

суддів - Кружиліної О.А., Шаповал Н.М.,

за участі секретаря - Брулевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування житловим будинком, що знаходиться в спільній власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и л а :

В лютому 2016р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визначення порядку користування житловим приміщенням до ОСОБА_3 в обґрунтування якого зазначала, що сторони є співвласниками в рівних частках по 1/2 кожна, житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1.

В технічному паспорті вказаний житловий будинок позначений літ. «А-1». Будинок літ. «А-1» складається з коридору площею 7,1 кв.м. на плані 1-2; кладової площею 5,3 кв.м. на плані 1-3; житлової кімнати площею 7,2 кв.м. на плані 1-4; житлової кімнати площею 16,6 кв.м. на плані 1-5; житлової кімнати 7,3 кв.м. на плані 1-6; житлової кімнати площею 8,2 кв.м. на плані 1-7.

Просила визначити порядок користування житловим приміщенням позначеним літ. «А-1», виділивши в її користування наступні приміщення: кладову площею 5,3 кв.м. на плані 1-3; житлову кімнату площею 7,2 кв.м. на плані 1-4; житлову кімнату площею 16,6 кв.м. на плані 1-5. Залишити в спільному користуванні сторін: коридор площею 7,1 кв.м. на плані 1-2.

Визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок з надвірними будівлями під АДРЕСА_1, виділивши позивачу в користування 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,536 га, на якій розташована належна їй 1/2 частина житлового будинку.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини зазначені в позові.

Відповідачка, та її представник позов не визнали, посилались на те, що спадкове майно складається з житлового будинку з надвірними будівлями літ. «А-1» площею 39,3 кв.м. Зараз житловий будинок становить 69,5 кв.м., тобто майже в половину більший від того, що заповідав спадкодавець, і є зовсім іншим будинком, фактично є самочинним будівництвом і не введеним в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1, представник ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Судова колегія погоджується з висновками суду, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.

Судовим розглядом суду першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.10.1993 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є спадкоємицям в рівних частках майна, померлого 30.09.1990р. ОСОБА_4, а саме: житлового будинку літ. «А-1» цегляного, жилою площею 39,3 кв.м., розташованого на земельній ділянці розміром 536 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, з надвірними будівлями: льох літ. «В», вбиральня літ. «Г», огорожі №2-9, дворового водопроводу №4-8, замощення І, що належало спадкодавцю, згідно договору для представлення в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва будинку, посвідченого в Восьмій Харківській держконторі 28.04.1958 р. по реєстру за № 2-1514, зареєстрованого Харківським міським бюро технічної інвентаризації під № 39609.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за № 5299974 від 03.11.2004 року житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, на праві приватної власності в рівних частках по 1/2 частині кожній, на підставі свідоцтва про право на спадщину, р.№ 1-8744, від 26.10.1993 р, 8-а ХДНК, належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч.1 ст.356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, переходить право власності, користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника ( землекористувача).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що належний сторонам, відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, на праві спільної часткової власності будинок літ. «А-1» містить у своєму складі самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Позивачем не надано доказів на підтвердження переходу права користування чи виникнення права власності у сторін на земельну ділянку площею 0,536 га. Призначені судом будівельно- та земельно-технічні експертизи проведені не були, що не дозволяє визначити порядок користування майном.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 10, частин 1, 4 ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_2 не надано належних доказів на підтвердження доводів позовних вимог, не надано таких доказів і в суді апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував норми матеріального права, що підлягали застосуванню, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки і не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені в рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Суд дав належну оцінку всім наявним у справі доказам, та навів у рішенні мотиви спростування кожного з доводів, які наводилися.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - І.С. Кіпенко

Судді:

О.А. Кружиліна

Н.М. Шаповал