Вирок № 65060236, 28.02.2017, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________Справа № 637/4659/13-к

Провадження № 1-кп/636/4/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року м. Чугуїв

Колегія суддів Чугуївського міського суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Оболєнської С.А., суддів - Панаіда І.В., Дьоміної О.П.,

за участю: прокурора - Копйова О.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

секретаря - Гамоліної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12013220440000379 за обвинувальним актом стосовно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Чкаловське Чугуївського району Харківської області, українця, громадянина України, не працюючого, розлученого, маючого двох малолітніх дітей, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

в с т а н о в и л а:

15 лютого 2013 року близько 23 години 30 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в домоволодінні АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклої сварки, маючи умисел на заподіяння тяжких тілесних пошкоджень, кухонним ножем наніс один удар в область черевної порожнини ОСОБА_3, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани передньої черевної стінки гіпогастральної області, проникаючої в черевну порожнину, численні колото-різані рани тонкого кишечнику, гемоперитонеум, що за критерієм небезпечності для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Досудовим слідством дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України (умисне вбивство), - замах на вбивство, тобто умисне, протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватим визнав себе частково. Не заперечував, що був у нетверезому стані, наніс один удар ножем в область черевної порожнини ОСОБА_3, в ході бійки, з метою припинити противоправні дії останнього відносно нього. Умислу на вбивство ОСОБА_3 в нього не було. В ході конфлікту в будинку був присутній ОСОБА_4, який був очевидцем того, як ОСОБА_3 бив його руками по голові, вибив в нього з ока лінзу, це при тому, що в нього зір дорівнює - 20. Після нанесення ножового поранення він зрозумів, що накоїв, та попрохав ОСОБА_4 викликати карету швидкої допомоги.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї винуватості у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, винуватість ОСОБА_1 в нанесенні умисного тілесного ушкодження підтверджується сукупністю зібраних та досліджених під час судового розгляду доказів.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 15 лютого 2013 року близько 16 години 20 хвилин він приїхав в село Коробочкине Чугуївського району Харківської області на запрошення ОСОБА_4 відсвяткувати день народження. Під час святкування він вжив біля 1-1,5 літрів самогону та заснув, обставини події не пам'ятає, прийшов до тями в лікарні.

Свідок ОСОБА_4, допитаний судом під час судового засідання, пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_6 в домоволодінні АДРЕСА_2 він святкував день народження ОСОБА_5. Ввечері, коли всі гості розійшлися, і в тому числі господар пішов на роботу, в будинку залишився він, ОСОБА_1, та ОСОБА_3 Бійка між обвинуваченим та потерпілим почалася після того, як ОСОБА_3 розбудив ОСОБА_1 та почав його бити долонями рук по голові, вибив у нього лінзу з ока. Після того, як ОСОБА_1 наніс удар потерпілому, він побачив кров у останнього, обвинувачений попрохав його викликати швидку допомогу.

Крім того, будучи дослідженими в судовому засіданні, письмові докази не викликали сумніву у сторін кримінального провадження, тому оцінені колегією суддів як належні письмові докази, що містять інформацію про предмет доказування у даному кримінальному провадженні, а саме:

-протокол огляду місця події від 16 лютого 2013 року та фототаблиця до нього, відповідно до якого зафіксована обстановка в домоволодінні АДРЕСА_2 виявлені та вилучені речові докази для проведення експертних досліджень у справі - ножі, які оглянуті та визнані речовими доказами (т.1 а.к.п.9-16, 183-186, 187-188);

-протоколи огляду предметів від 19 лютого 2013 року та фототаблиці до них, згідно яких вилучена сорочка потерпілого (т.1 а.к.п. 110-112);

-протоколи отримання зразків крові від потерпілого для експертизи від 21 березня 2013 (т.1 а.к.п.152);

-виписка з історії хвороби ОСОБА_3 від 27 лютого 2013 року №1241 клінічний діагноз: колото-різана рана передньої черевної стінки гипогастральної області, яка проникає в черевну порожнину. Евентерація великого сальника. Множинні колото-різані рани тонкого кишечнику, внутрішньочеревна кровотеча II ступеня. Дифузно-розлитий серозний перитоніт, токсична стадія. Алкогольне сп'яніння. (т.1 а.к.п. 138);

-протокол слідчого експерименту від 19 березня 2013 року, за участю ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3, в ході якого обвинувачений показав та розповів як та при яких обставинах, яким способом завдав потерпілому тілесні ушкодження зазначивши, що наніс удар ОСОБА_3 в область черевної порожнини, після чого відразу витягнув ножа та кинув на стіл, на цьому конфлікт був вичерпаний(т.1 а.к.п.191-196).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 51-Ч/13 від 16.02.2013 року у ОСОБА_1 маються: синець на лобі і садно на верхньому повіку зліва, які утворилися: синець від ударної дії тупого твердого предмета; садно від змінної дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею. Не виключено, що зазначені ушкодження утворилися 16.02.13 року. За ступенем тяжкості синець і садно кваліфікуються за критерієм тривалості розладу здоров'я як - легке тілесне ушкодження(т.1. а.к.п.22).

Відповідно до висновку експерта №32 від 04.03.2013 року слід пальця руки на відрізку липкої стрічки № 1, розміром 48x34 мм, вилучений в ході огляду місця події від 16.02.2013 року за адресою: АДРЕСА_2, для ідентифікації особи придатний. Слід папілярних ліній на відрізку липкої стрічки № 2, розміром 43x31 мм, для ідентифікації особи не придатний. Слід пальця руки на відрізку липкої стрічки № 1, розміром 48x34 : залишений великим пальцем правої руки ОСОБА_1 (т.1 а.к.п.120-124).

На підставі висновку експерта № 54-ч/13 від 11.03.2013 року у ОСОБА_3 є колото-різана рана (по мед. документації) передньої черевної стінки гипогастральной області, яка проникає в черевну порожнину, множинні колото-різані рани тонкого кишечнику, гемоперитонеум (до 1 л. крові), які утворилися від одноразового ударного впливу колючо-ріжучих предметів, можливо ножем. Не виключено, що вказане пошкодження утворилося 15.02.13 року. За ступенем тяжкості: колото - різана проникаюча рана черевної порожнини з пошкодженням кишечнику і кровотечею кваліфікується за критерієм небезпеки для життя - до тяжких тілесних ушкоджень. Також, при огляді на передній поверхні живота, є сліди заживших ран у вигляді рубців (4), зі слідами операційних швів, які є слідами медичних маніпуляцій і приховують первинне колото-різане пошкодження після операції; за ступенем тяжкості ці пошкодження не оцінюються (т.1 а.к.п.132-134).

Відповідно до висновків судово-імунологічної експертизи № 272-Ис/13 та № 314-Ис/13 від 22.03.2013 року та 25 березня 2013 року, кров потерпілого ОСОБА_3 відноситься до групи О з ізогемагглютінінами анти-А і анти-В. (т.1 а.к.п.142-143, 167).

Згідно висновку судово-імунологічної експертизи № 273-Ис/13 від 25.03.2013 року, на сорочці потерпілого ОСОБА_3, в об'єктах №№1-3,5-9, виявлена кров людини і виявлено антиген Н. Таким чином, можна думати, що кров в зазначених об'єктах відноситься до групи О з ізогемагглютінінами анти-А і анти-В, властивої самому потерпілому. В об'єкті № 4, на цій же сорочці, виявлена кров людини і виявлені антигени А і Н. Антиген Н властивий крові самого потерпілого. Антиген А є для нього чужорідним. Отже, можна вважати, що в даному об'єкті має місце змішання крові групи О з ізогемагглютініном анти-А і анти-В, що походить від потерпілого ОСОБА_3, з кров'ю групи А з ізогемагглютінінов анти-В.(т.1 а.к.п.158-160).

На підставі висновку судово-медичної експертизи № 186-Ц/2013 від 26.03.2013 р. встановлено, що на лівій щоці клинка і на рукоятці ножа (об'єкти №№1-3), вилученого в ході огляду місця події від 16 лютого 2013 року за адресою: АДРЕСА_2, виявлені сліди крові людини. При серологічному дослідженні в них виявлено антигени А і Н. При цитологічному дослідженні виявлені ядра крові, що містять чоловічу статеву мітку. Отже, можна вважати, що дані сліди крові походять від чоловіка з груповою приналежністю крові А (II) з ізогемагглютініном анти-В, що містить супутній антиген Н. Однак, антиген Н властивий так само і для групи крові О (I) з ізогемагглютініном анти- А, анти-В. Таким чином, з огляду на конкретні обставини справи і групову диференціювання крові потерпілого, не можна виключити в даних слідах змішання крові двох груп: А (II) з ізогемагглютініном анти-В і О (I) з ізогемагглютініном анти-А, анти-В, яким і міг бути потерпілий ОСОБА_3 В результаті проведення судово-медичної експертизи кухонного ножа (об'єкти №№4,5), вилученого там же, сліди крові не виявлено(т.1 а.к.п.174-180).

Крім того, на підставі проведення додаткової судово-медичної експертизи № 87-Ч/13 від 27.03.2013 року встановлено, що у потерпілого є: колото-різана рана (по мед. документації) передньої черевної стінки гипогастральної області, яка проникає в черевну порожнину, множинні колото-різані рани тонкого кишечнику, гемоперитонеум, яка утворилася від одноразової травматичної дії предмета з колюч е- ріжучими властивостями, можливо ножем; встановити властивості колючо-ріжучої зброї не представляється можливим, так як була проведена хірургічна обробка ран. Не виключено, що зазначені ушкодження утворилися 15.02.13 року за обставин, зазначених ОСОБА_1 при проведенні слідчого експерименту від 19.03.13 року, не суперечать наявним судово-медичним даним про терміни (госпіталізація: 16.02.13 року), механізм утворення тілесних ушкоджень і травмуючий предмет (ОСОБА_1, який правою рукою схопив зазначений ніж і затиснув його в кулак правої руки, лезом від себе, завдав удар в область черевної порожнини ОСОБА_3 ....) Положення потерпілого до нападника - потерпілий міг перебувати в будь-якому положенні і позі (найбільш вірогідне положення зазначено на фототаблиці №1-4); тілесні ушкодження, перебувають в анатомічних областях, доступних для заподіяння ушкоджень як своєю рукою, так і чужою рукою (т.1 а.к.п.207-208).

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України кваліфіковані неправильно.

Колегія суддів приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3, небезпечних для життя в момент заподіяння, а саме в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Органами досудового слідства не здобуто доказів винуватості ОСОБА_1 в скоєнні замаху на вбивство ОСОБА_3

Виходячи з наданих і досліджених у даному кримінальному провадженні доказів, суд вважає, що наявність умислу ОСОБА_1 на замах на вбивство, тобто умисне, протиправне завдання смерті потерпілому не знайшло свого підтвердження під час судового провадження з таких підстав.

Відповідно до змісту матеріального закону, стаття 115 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство, тобто, коли особа розуміє, що здійснює посягання на життя іншої людини, розуміє, що наслідком її діяння буде (може бути) смерть потерпілого, і бажає або свідомо допускає настання таких наслідків.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Згідно ч. 2 ст. 24 КК України умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.4 ППВС України від 07.02.2003 року за №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» - замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання). Таким чином, якщо винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство. У випадках, коли особа, завдаючи іншій особі тілесні ушкодження, свідомо допускає настання будь-яких наслідків, у тому числі й смерті, вона також не може бути притягнута до відповідальності за замах на вбивство. Крім того, злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство і у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках повинна наставати лише за наслідки, які фактично було заподіяні.

При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. При дослідженні доказів необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки (п.22 ППВС «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» від 07.02.2003 року за №2).

Як вбачається з показань ОСОБА_1, допитаного у судовому засіданні, потерпілого, свідків і досліджених письмових матеріалів кримінального провадження суб'єктивне ставлення ОСОБА_1 до наслідків свого діяння не охоплюється його умислом на позбавлення життя ОСОБА_3

З встановлених об'єктивних обставин справи також вбачається, що під час бійки і нанесенні тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 були нанесені легкі тілесні ушкодження обвинуваченому (т.1 а.к.п.22), як потерпілий, так і обвинувачений перебували в стані алкогольного сп'яніння, показаннями свідка ОСОБА_4 підтверджується, що після нанесення удару потерпілому, ОСОБА_1 кинув ножа та попрохав викликати швидку допомогу. Таким чином, при наявності умислу у ОСОБА_1 на позбавлення життя потерпілого, перешкод до доведення його до кінця при обставинах, які знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, не було.

З огляду на викладене, суд не погоджується з висновком органу досудового розслідування про наявність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України - замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, оскільки такі висновки суперечать викладеним доказам і ґрунтуються лише на припущеннях.

Як особа ОСОБА_1 характеризується за місцем мешкання позитивно, в силу ст.89 КК України не судимий, розлучений, має на утриманні двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4, та доньку ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Згідно даних акту судово-наркологічної експертизи від 20 березня 2013 року ОСОБА_1 примусового лікування не потребує (т.1 а.к.п.201).

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, колегія суддів визнає обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - щире каяття.

На підставі п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, колегія суддів визнає обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

При призначенні покарання ОСОБА_1 колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, наведені вище дані про його особу, пом'якшуючу та обтяжуючу покарання обставини, і приходить до висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі.

Але при цьому обставини у вигляді: щирого каяття ОСОБА_1 у скоєному, сприяння своїми показаннями правильному і об'єктивному встановленню фактичних обставин кримінального правопорушення, ставлення до скоєного, добровільного відшкодування потерпілому завданих збитків, думку потерпілого про призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі, перебування на утриманні двох малолітніх дітей, - колегія суддів у сукупності вважає достатніми для застосування у відношенні ОСОБА_1 ст. 75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням, тобто приходить до висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

При вирішенні питання цивільного позову покурора, суд виходить із тих підстав, що цивільний відповідач ОСОБА_1 повністю його визнав та у відповідності до ст.174 ЦПК України, задовольняє у повному обсязі.

Процесуальні витрати на залучення експерта, пов'язані з проведенням дактилоскопічної експертизи №32 від 4 березня 2013 року у розмірі 882,00 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки та з покладенням відповідно до ч.1 ст. 76 КК України, обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов прокурора задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Комунального закладу охорони здоров'я «Чугуївська центральна районна лікарня ім.. М.І. Кононенка» 2578,56 (дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім) гривень 56 коп. в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого, які перерахувати на р/р 35410006004802 в ГУДКСУ в Харківській області МФО 851011 код ОКПО 02002380.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на проведення дактилоскопічної експертизи №32 від 4 березня 2013 року у розмірі 882 (вісімсот вісімдесят дві) гривні 00 копійок на користь держави.

Речові докази, які перебувають на зберіганні у Чугуївському ВП ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили: сорочку ОСОБА_3 -повернути потерпілому, два кухонних ножа - знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя С.А. Оболєнська

Судді І.В. Панаід

О.П. Дьоміна