Рішення № 65055101, 22.02.2017, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/594/16-ц

н/п 2/174/32/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

22 лютого 2017 року Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі : головуючого - судді Борцової А.А.,

за участю секретаря - Заіки А.В.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірськ в заочному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» про захист прав споживача шляхом повернення коштів за договором, третя особа - Публічне акціонерне товариство «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ»,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» про захист прав споживача шляхом повернення коштів за договором вказуючи, що 26.04.2016 року, між ним та відповідачем був укладений договір № 980-026-000228898, тип договору «Суперкапітал» (Новий) (з виплатою процентної ставки щомісячно). За умовами зазначеного договору він передав відповідачу 5000 грн. у вигляді позики строком до 24.10.2016 року, а відповідач повинен був виплачувати йому щомісячно (26 числа кожного місяця) проценти за користування його коштами у розмірі 33,54 % річних, на банківський рахунок НОМЕР_2 на його ім'я, відкритий у третьої особи «ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», та повернути йому позичені кошти після закінчення строку дії договору, на банківський рахунок НОМЕР_2, відкритий також на його ім'я у третьої особи. В свою чергу відповідач свої обов'язки по сплаті йому відсотків за користування позикою не виконує, що стало підставою для звернення до відповідача з письмовою вимогою від 08.09.2016 року, про дострокове повернення йому позики. Однак його заява на ім'я відповідача була повернута йому підрозділом «Укрпошти» без її вручення відповідачу у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання, тобто фактичною відмовою відповідача від її отримання. Оскільки на цей час відповідач систематично порушує взятий на себе обов'язок щодо сплати йому щомісячно процентів за користування наданою позикою, тобто жодного разу не сплатив йому кошти за користування його грошами у вигляді встановлених договором процентів, тому у відповідність до ст.1052 ЦК України, він має право на дострокове повернення йому позиченої суми у розмірі 5000 грн., та стягнення процентів за користування відповідачем позикою у розмірі 33,54 % річних. Відповідач повинен сплатити йому 5000,00 грн. суму позики, та 838,50 грн. процентів за користування позикою, які складаються з наступного розрахунку: термін позики - 6 місяців, сума позики - 5000 грошових одиниць, процентна ставка - 33.54 % річних (щомісячна виплата), разом сума виплат: 5838.50 грн., в тому числі %: 838.50 грн. (139,75 грн. на місяць). Просить в порядку захисту його прав споживача, достроково стягнути на його користь з відповідача, згідно договору від 26.04.2016 року № 980-026-000228898, тип договору «Суперкапітал» (Новий) з виплатою процентної ставки щомісячно) 5000,00 грн. у вигляді повернення позики, та 838,50 грн. у вигляді процентів розміром 33,54 % річних за користування 5000,00 грн.

В судовому засіданні позивач позов та його обґрунтування підтримав в повному обсязі, просить його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив вдруге, про місце і час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи за його відсутності та заперечення проти позову не надали (а.с. 74, 75, 77).

Третя особа, будучи належним чином повідомленою про дату та місце розгляду справи в судове засідання свого представника не направили, згідно поданого клопотання просять розглядати справу у їх відсутність ( а.с. 48).

Вислухавши позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню по наступним підставам.

Так, факт перебування позивача ОСОБА_1 та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у договірних відносинах, підтверджується договором № 980-026-000228898 від 26.04.2016 року, тип договору «Суперкапітал» (Новий) (з виплатою процентної ставки щомісячно), згідно якого ОСОБА_1 зобов'язався надати ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп. на строк не більше 181 дня, а ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зобов'язалося повернути кошти та сплатити проценти (п. 1.2 договору) (а.с. 15)

Факт виконання позивачем умов договору щодо надання відповідачу грошових коштів підтверджується меморіальним ордером № 6412621 від 26.04.2016 року, відповідно до якого позивач вніс на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 5000.00 грн. (а.с. 17)

Згідно договору добровільного страхування фінансових ризиків «КАПІТАЛ» № К980-026-000228898 від 26.04.2016 року, «Страховиком» страхових ризиків за договором від 26.04.2015 року № 980-026-000228898 виступило ПрАТ «Страхова компанія форте». (а.с18)

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів зокрема можуть бути припинення дії, яка порушує право, примусове виконання обов'язку, або іншим способом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошеві кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошевих коштів або кількість речей того ж роду.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.1052 ЦК України у випадку невиконання позичальником зобов'язань, встановлених договором позики, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики і сплати процентів.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. В силу абзацу 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12.04.96 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, й ті, що виникають із договорів про надання фінансово - кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян.

Закон України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками, продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

При цьому послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз'яснено, що оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року, який набрав чинності 23 серпня 2001 року, встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Аналіз цього закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії та регулює відносини, пов'язані з функціонуванням фінансових ринків та наданням фінансових послуг споживачам.

В законі зазначено, що його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

У частинах 1, 2 ст.2 Закону, які визначають сферу його дії, вказано, що він регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з наданням фінансових послуг.

У п.7 ст.1 Закону наведено вичерпний перелік суб'єктів, на яких поширюється дія цього закону. Це - учасники ринків фінансових послуг, до яких відносяться юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України та споживачі таких послуг.

Визначення фінансової послуги наведено у п.5 ч.1 ст.1 Закону як операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Перелік видів фінансових послуг міститься у ст.4 Закону, до яких, зокрема, належать залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення.

В даній справі позивач звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення 5000,00 грн. у вигляді повернення позики, та 838,50 грн. у вигляді процентів розміром 33,54 % річних за користування 5000,00 грн., тобто фактично ним ставляться вимоги про захист його прав як споживача зазначених фінансових послуг.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», відповідно до укладеного між ним та ОСОБА_1 договором № 980-026-000228898 від 26.04.2016 року, отримав від позивача кошти в розмірі 5000 грн. та зобов'язався повернути їх зі сплатою щомісячно процентів, шляхом зарахування суми щомісячних процентів на рахунок позивача відповідно до умов договору, однак свої зобов'язання відповідач не виконав, не сплатив проценти у строки і розмірах, встановлені договором, чим істотно порушив його умови, і внаслідок чого у нього утворилася заборгованість в сумі 5838.50 грн., із них 5000.00 грн. сума позики і заборгованість по процентам, розмір якої становить за 6 місяців 838,50 грн. (5000х33.54:100=1677 нараховані проценти за 1 рік, 1677:12х6=838.5 грн. нараховані проценти за 6 місяців), тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а вказана заборгованість - стягненню з відповідача ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на користь позивача.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп. слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі ст.ст. 16,509,625,626, 1046,1047,1049,1052 ЦК України, ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224, 226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» про захист прав споживача шляхом повернення коштів за договором, третя особа у справі - Публічне акціонерне товариство «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» (місце реєстрації: 29013, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 82, оф. 2 код ЄДРПОУ 39140702, місце знаходження 01014, м. Київ, вул. Струтинського Сергія, буд. 8, інші відомості відсутні) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Кринички Криничанського району Дніпропетровської області, мешкає: АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) 5000 грн. 00 коп. боргу по договору позики від 26.04.2016 р. № 980-026-000228898 та 838 грн. 50 коп. відсотків за користування грошовими коштами.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» (місце реєстрації, 29013, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 82, оф. 2 код ЄДРПОУ 39140702, місце знаходження 01014, м. Київ, вул. Струтинського Сергія, буд. 8, інші відомості відсутні) на користь держави 640 грн. 00 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 27.02.2017 р.

Головуючий - суддя: підпис А.А.Борцова