Ухвала суду № 65054828, 02.02.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/6181/15-ц Провадження № 22-ц/795/567/2017 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Рахманкулова І. П. Доповідач - Онищенко О. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4,за участю:представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 січня 2017 року про забезпечення позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 січня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_7 і накладено арешт на 2/3 частини квартири №81, що знаходиться в будинку №206 по пр-ту Миру в м. Чернігові, яка належить ОСОБА_6

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати зазначену ухвалу суду. Відповідач посилається, що вимоги про забезпечення позову не підлягають задоволенню, оскільки відсутнє обгрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, заявлені види забезпечення позову не є співмірними із заявленими позивачем вимогами, враховуючи, що вартість його частки квартири становить 320 225 грн, а в позовній заяві заявлено вимоги про стягнення 30 000 грн.

Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, у червні 2015 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_6 39 000 грн за договором позики.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 липня 2015 року позовні вимоги задоволено і стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 39 000 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 січня 2017 року за заявою ОСОБА_6 скасовано вказане заочне рішення і призначено справу до судового розгляду на 15 лютого 2017 року.

19 січня 2017 року ОСОБА_7 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_6

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що можливе здійснення відповідачем угод по розпорядженню частиною квартири може утруднити виконання рішення суду.

Такий висновок суду грунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст.ст. 151, 152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Видами забезпечення позову є, зокрема накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

По справі встановлено, що між сторонами виник цивільно-правовий спір, предметом якого є стягнення з відповідача боргу за договором позики в сумі 39 000 грн.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_6 на праві власності належить 2/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2. На зазначену частину квартири постановою державного виконавця Центрального ВДВС міста Чернігів було накладено арешт. Проте, виконавчі дії вчинялись на виконання заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 липня 2015 року, яке було скасовано. Отже, наявність накладеного арешту на майно відповідача не позбавляє можливості накладення арешту за судовим рішенням.

Також встановлено, що відповідач ОСОБА_6 знаходився в розшуку як безвісно зниклий, що підтверджується даними Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області, а також заявою його матері (а.с.17, 18).

Оскільки в судові засідання ОСОБА_6 не зявлявся, Деснянським районним судом м. Чернігова 21 липня 2015 року було постановлено заочне рішення.

В своїх поясненнях від 04 серпня 2016 року начальнику Центрального відділу державної виконавчої служби міста Чернігів ОСОБА_6 вказував, що вчасно не виплатив борг ОСОБА_7, оскільки працює в м. Києві, намагаючись відпрацювати борг, не отримав заробітну плату, втратив всі звязки з близькими та родичами, від рішення суду і виплати боргу не ухиляється, готовий виплатити борг частинами (а.с.60).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача пояснювала, що на час розгляду вказаної апеляційної скарги, Деснянським районним судом м. Чернігова ухвалено рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу з відсотками.

Враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір, а також дані про особу відповідача, який перебував у розшуку, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що існує реальна загроза відчуження цього майна відповідачем, що, в свою чергу, може утруднити виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про неспівмірність виду забезпечення позову заявленим вимогам не можуть бути підставою для скасування ухвали суду про забезпечення позову, оскільки накладення арешту на нерухоме майно не позбавляє відповідача права ним користуватися, а лише унеможливлює його відчуження на користь третіх осіб.

На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального законодавства і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 303, 307, 312 ч.1 п.1, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:Судді: