Ухвала суду № 65054646, 02.03.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 739/2162/16 Провадження № 22-ц/795/477/2017 Суддя у I інстанції Іващенко А.І. Категорія: цивільна Доповідач-суддя Кузюра Л. В.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

02 березня 2017 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,

суддів: Губар В.С., Онищенко О.І.,

з участю секретаря судового засідання Шевченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 19 січня 2017 року про повернення позовної заяви ОСОБА_2 до Кудлаївської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до Кудлаївської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Вимоги мотивувала тим, що є спадкоємцем першої черги за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 року, її батьком ОСОБА_3, однак у строк, встановлений законодавством, звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не мала змоги через хворобу дитини. У зв»язку з поважністю обставини, що унеможливила її вчасне звернення до нотаріальної контори за прийняттям спадщини, просила встановити додатковий строк для прийняття спадщини тривалістю у три місяці.

Ухвалою судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 19 січня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 було повернуто через невиконання останньою вимог ухвали судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 30 грудня 2016 року щодо усунення недоліків позовної заяви.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування ухвали судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 19 січня 2017 року у зв»язку з порушенням суддею норм процесуального права.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд знаходить, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а ухвали судді - скасуванню, виходячи з наступного.

Повернувши ОСОБА_2 позовну заяву про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суддя виходив з того, що нею не було усунуто недоліків позовної заяви, про які було зазначено в ухвалі судді від 30 грудня 2016 року.

Втім, ухвала судді Новгород-Сіверського районного суду від 30 грудня 2016 року про залишення позовної заяви без руху, всупереч приписам ст. 210 ЦПК України, за змістом їїмотивувальної частини викладена у формі листа-звернення до представника позивача, з акценуванням її уваги на положення Цивільного Кодексу України, зміст рекомендаційних листів судів вищих судових інстанцій, положення постанов Пленуму Верховного Суду України, замість чіткого зазначення конкретних підстав залишення позовної заяви без руху та є такою, що постановлена з порушенням інших норм процесуального права.

Зокрема, в наведеній ухвалі зазначено, що позивачеві необхідно визначитись з колом учасників у справі, маючи на увазі необхідність визначення належного відповідача. Проте, з матеріалів позовної заяви встановлено, що позивач визначила відповідачем у справі Кудлаївську сільську раду Новгород-Сіверського району Чернігівської області (а.с.2) відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 11 ЦПК України), відповідно до якого, особа, якій належить право вимоги, розпоряджається своїми правами на власний розсуд. Відтак, згідно наведеної норми процесуального закону, суддя не вправі примушувати позивача процесуальним шляхом здійснити заміну відповідача у справі.

Посилання в ухвалі судді на ту обставину, що позовна заява не надає суду відомостей про наявність або вітсутність спадкоємців, які звертались до нотаріальної контори із заявами про прийняття або відмову від спадщини після смерті ОСОБА_3, чи видавались свідоцтва про право на спадщину та ненадання позивачем довідки з Єдиного спадкового реєстру заповітів про наявність чи відсутність заповіту спадкодавця, даних про внесення змін до заповіту, його скасування , ненадання довідки про наявність або відсутність реєстрації спадкової справи у Спадовому реєстрі та відсутність клопотання позивача про витребування судом зазначених документів не можна визнати такими, що грунтуються на положеннях процесуального закону.

Позовна заява ОСОБА_2 дійсно не містить відомостей про те чи є інші спадкоємці, які звертались до нотаріальної контори із заявами про прийняття або відмову від спадщини після смерті ОСОБА_3, чи видавались свідоцтва про право на спадщину, однак за своїм змістом та формою вона в цілому відповідає положенням ст. 119 ЦПК України і відсутність в ній зазначених відомостей відповідно до закону не є підставою для залишення суддею такої заяви без руху.

Зважаючи на те, що подання доказів можливо на наступних стадіях цивільного процесу, суддя не вправі був залишати позов без руху з мотивів ненадання позивачем довідки з Єдиного спадкового реєстру заповітів про наявність чи відсутність заповіту спадкодавця, даних про внесення змін до заповіту, його скасування, довідки про наявність або відсутність реєстрації спадкової справи у Спадовому реєстрі, а також через ненадання позивачем доказів до позовної заяви на підтвердження хвороби дитини, оскільки такі дії суперечать положенням ст. 119-121 ЦПК України.

Питання про уточнення позовної заяви в частині складу осіб, які братимуть участь у справі, про визначення фактів, які належить встановити для правильного вирішення спору, про подання кожною стороною доказів для обгрунтування своїх доводів або заперечень та їх витребування, вчинення інших дій, необхідних для підготовки справи до судового розгляду, за правилами ст.130 ЦПК України, мають вирішуватись судом у попередньому судовому засіданні, а у випадках, коли попереднє судове засідання не проводиться, право на подання доказів може бути реалізовано сторонами до початку розгляду справи по суті (ст.131 ЦПК України).

Зазначені вимоги процесуального закону при вирішенні питання про відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_2 враховані не були.

Таким чином, незаконість вимог ухвали про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без руху, мала своїм наслідком повернення позовної заяви позивачеві та порушення її права на звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, гарантованого ст. 55 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.3 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, апеляційний суд знаходить, що зазначені ухвали підлягають скасуванню як незаконні, з переданням питання про відкриття провадження за позовом ОСОБА_2 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвали судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 30 грудня 2016 року та 19 січня 2017 року скасувати, а питання про відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_2 до Кудлаївської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Голова судового засідання: Судді: