Постанова № 65054631, 02.03.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 738/2175/16-п Головуючий у 1 інстанції Сова Т. Г. Провадження № 33/795/64/2017 Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 року місто Чернігів

апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Козака В.І.,

особи, притягнутої до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2017 року,

в с т а н о в и в :

Цією постановою:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого провідним фахівцем Сосницького РС УДСНС України в Чернігівській області,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 275 грн. 60 коп.

Як встановив суд, ОСОБА_1 13.11.2016 року близько 04 год. 10 хв. в м. Мена по вул. Вокзальній керував транспортним засобом марки Chery Tiggo д.н.з. НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, чим порушив п. 2.9 ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення місцевого суду та закрити провадження по справі в звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що рішення суду є незаконним та передчасним, так як судом першої інстанції були не повно зясовані всі обставини справи та не надано їм належної оцінки. Вимоги, викладені в ст. 266 КУпАП та в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, від 07.11.2015 року №1395, зокрема, при оформленні матеріалів адміністративної справи працівниками поліції було порушено процедуру проходження огляду, і як наслідок, докази, наявні в матеріалах справи не можуть бути допустимими та покладеними в основу судового рішення. Не погоджується з показаннями свідків, які були покладені в основу рішення місцевого суду, так як вони не були очевидцями даної події, а тому не можуть підтвердити факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного спяніння. Звертає увагу суду на те, що відеозапис з нагрудної камери є неналежним доказом по справі, оскільки запис на ньому датований 2010 роком, що не співпадає з датою складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, а також, відсутній звук відеозапису.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не погодився обставинами справи викладеними в протоколі та постановою місцевого суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом в стані алкогольного спяніння, та підтримав викладені в апеляційній скарзі вимоги, пояснивши, що не здійснював керування автомобілем, а просто сидів в ньому та чекав на телефонний дзвінок.

Дослідивши матеріали адміністративного провадження, пояснення особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, суд приходить до висновку, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 13 листопада 2016 року серії АП1 №088480, ОСОБА_1 близько 04 год. 10 хв. в м. Мена по вул. Вокзальній керував транспортним засобом марки Chery Tiggo д.н.з. НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, чим порушив п. 2.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП ( а.с. 2).

В якості свідків виявлення даного правопорушення вказані свідки ОСОБА_2 лікар, який робив висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного спяніння та медична сестра цього ж закладу ОСОБА_3

Відповідно до ч.4 розділу ІХ інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 10 листопада 2015 року, огляд водіїв на стан алкогольного спяніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства. Відповідно до ч.7 зазначеного розділу не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

З зазначеного слідує, що при складанні протоколу щодо ОСОБА_1 були порушені вимоги діючого законодавства, оскільки на місці зупинки транспортного засобу свідків не було, а також зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не могли приймати участь, оскільки вони робили медичний висновок щодо перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного спяніння і тому зазначити, що вищевказані свідки є неупереджені не відповідає обставинам справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення від 13 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 складений з порушенням вимог ст.. 256 КУпАП.

Суд першої інстанції розглядаючи справу по суді не тільки не звернув уваги на вказану обставину, а й ще сам припустився помилки.

Як вбачається з матеріалів справи крім протоколу про адміністративне правопорушення за ст.. 130 ч.1 КУпАП щодо ОСОБА_1 була складена постанова щодо нього за ч.1 ст. 126 КУпАП, за керування транспортним засобом без посвідчення водія, яку ОСОБА_1 оскаржив в порядку КАС України. Постановою Менського районного суду Чернігівської області від 14 грудня 2016 року, під головуванням судді Сова Т.Г. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського ОСОБА_4 в Чернігівській області ОСОБА_5 про визнання дій відповідача незаконними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовлено.

Дана постанова суду мається в матеріалах адміністративного провадження за ч.1 ст. 130 КУпАП, але, як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 не надавав таку постанову суду, а остання була приєднана і досліджена з ініціативи головуючої по справі судді Сова Т.Г.

З зазначеного слідує, що під час розгляду справи суд не тільки безпосередньо не досліджував докази по справі, а взагалі в даному випадку він не мав права розглядати справу, оскільки головуючий по справі суддя вже до початку розгляду справи вже виніс по ній рішення, а тому апеляційний суд вважає, що були порушені принципи неупередженості та справедливості розгляду справи та прийняття рішення, що є беззаперечною підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи, що правопорушення, яке ставиться в вину ОСОБА_1, вчинено 13 листопада 2016 року, на час розгляду справи в апеляційній інстанції сплили строки накладення адміністративного стягнення передбачені ст.. 38 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Менського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження закрити на підставі п.7 ст. 247 КУпАП.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_6