Ухвала суду № 65053689, 27.02.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №577/5360/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Ярмак О. М.Номер провадження 22-ц/788/335/17 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 32

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Конотопської міської ради Сумської області про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за невиконання грошового зобов'язання по відшкодуванню майнової та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із указаним позовом, у якому просила стягнути з Конотопської міської ради Сумської області на її користь 24765 грн. інфляційних втрат та три відсотки річних через невиконання Конотопською міською радою Сумської області рішення суду щодо стягнення на її користь грошової суми для відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що рішенням Апеляційного суду Сумської області від 03 грудня 2014 року з Конотопської міської ради Сумської області на її користь стягнуто 43216 грн. матеріальної шкоди та 10000 моральної шкоди.

Посилаючись на те, що вказане рішення суд до цього часу не виконано, просила стягнути з відповідача, відповідно до ст. 625 ЦК України, 23261 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 1504 грн. за невиконання грошового зобов'язання по відшкодуванню шкоди за період з 03 грудня 2014 року по 11 листопада 2015 року.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Вказане рішення суду ОСОБА_3 оскаржила в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що Конотопський міськрайонний суд Сумської області дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України до встановлених у справі правовідносин, оскільки відшкодування майнової та моральної шкоди є грошовим зобов'язанням, а нарахування інфляційних втрат та 3 % річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника, про що зазначив Верховний Суд України у поставі від 01 жовтня 2014 року по справі № 6-133цс14.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Апеляційного суду Сумської області від 03 грудня 2014 року стягнуто з Конотопської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_3 43216 грн. майнової шкоди та 10000 грн. моральної шкоди (а.с.3-8).

На підставі вказаного рішення Апеляційного суду Сумської області був виданий виконавчий лист та пред'явлений ОСОБА_3 до виконання.

Вказане рішення залишається невиконаним, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, а тому до них не можуть бути застосовані норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Положення про відшкодування шкоди врегульовані главою 82 Цивільного кодексу України.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка має намір вирішити питання стосовно тривалого невиконання рішення суду про стягнення з Конотопської міської ради Сумської області на її користь 43216 грн. майнової шкоди та 10000 грн. моральної шкоди, тобто встановлено, що між сторонами існують деліктні правовідносини.

Статтею 625 ЦК України регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому, ч.5 ст.11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст.625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.

Таким чином, ураховуючи, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, що регулюється Законом України "Про виконавче провадження", тому до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Більше того, матеріали справи не містять доказів того, що між сторонами існували грошові зобов'язання до ухвалення рішення суду про стягнення з Конотопської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_3 43216 грн. майнової шкоди та 10000 грн. моральної шкоди, а з рішення суду про стягнення шкоди, про що йдеться у даній справі, зобов'язальні відносини не виникають, так як їх виникнення, як правило, пов'язано з актами цивільного законодавства, про що зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Про аналогічне йдеться у викладеній правовій позиції у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, за змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов'язання і виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Виходячи з матеріалів даної справи, рішенням Апеляційного суду Сумської області від 03 грудня 2014 року вже було встановлено розмір завданої шкоди потерпілій та, відповідно, стягнуто її з відповідача, тому такий розмір шкоди відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України має преюдиційне значення для суду при вирішенні справи і суд не вправі змінювати його, в тому числі шляхом застосування положень ст.625 ЦК України.

Вказаної правової позиції дійшов також Верховний Суд України у постанові від 13 січня 2016 року у справі № 6-3019цс15, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Слід також зазначити, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2013 року N 10-74/0/4-13).

Доводи апеляційної скарги також не спростовують вказаних висновків суду і не містять посилань на такі порушення, які б могли бути підставою для зміни чи скасування рішення суду.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Ухвалою судді Апеляційного суду Сумської області від 13 лютого 2017 року клопотання ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру було задоволено частково та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2016 року до ухвалення судового рішення у даній справі.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з вимогами Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній на момент звернення ОСОБА_3 з позовом, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, складала 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати. Отже, ставка судового збору за подання апеляційної скарги складає 535,92 грн. (1218 грн. * 0,4 * 110%).

Таким чином, з ОСОБА_3 на користь держави підлягає стягненню 535,92 грн. судового збору за подання апеляційної скарги щодо оскарження рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2016 року.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1; 308; 314 ч.1 п.1; 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 535,92 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -