Рішення № 65051263, 02.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/1022/16-ц 02.03.2017 02.03.2017 02.03.2017

Провадження №22-ц/784/543/17

Єдиний унікальний номер № 486/1022/16-ц

Номер провадження №22-ц/784/543/17

Головуючий у І інстанції Савін О.І.

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 року місто ОСОБА_2

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого Прокопчук Л.М.,

Суддів Козаченка В.І., Царюк Л.М.

Із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «НАСК Оранта» на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 січня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином,

В С Т А Н О В И Л А :

14 вересня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, ПАТ «НАСК «Оранта» про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином. В обґрунтування вимог зазначали, що 24.08.2014 року приблизно о 03 год.00 хв., ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по обїздній дорозі біля Ташлицького водосховища, зі сторони м. Южноукраїнськ Миколаївської області в напрямку м. Вознесенськ Миколаївської області, грубо порушуючи правила дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу, де зіткнувся з автомобілем НОМЕР_2 з причіпом-платформою, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2, який рухався в зустрічному напрямку. Вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 21 червня 2016 року, ОСОБА_5 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. На момент скоєння ДТП вина відповідача ОСОБА_5 була застрахована за полісом цивільної відповідальності в ПАТ «НАСК «Оранта». Термін страхового полісу становить з 21.06.2014 року по 20.06.2015 року. Полісом передбачена виплата страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілого, в розмірі 50000 грн. Позивачі є власниками пошкоджених транспортних засобів: позивач ОСОБА_3 є власником автомобіля «Renault», а позивач ОСОБА_4 власником напівпричіпа- платформи. Зазначені транспортні засоби в результаті ДТП зазнали значних пошкоджень і за висновками експертного товарознавчого дослідження не підлягають відновлювальному ремонту. Матеріальний збиток, нанесений позивачу ОСОБА_4, складає 98125,42 грн., витрати за проведення експертного дослідження складають 750 грн. Матеріальний збиток, який понесла позивач ОСОБА_3 за пошкоджений автомобіль, становить 108851,58 грн. та 750 грн. витрати на оплату послуг експерта. Про страховий випадок позивачі повідомили страхову компанію після ДПТ протягом одного місяця. Із заявою про виплату страхового відшкодування звернулись у липні 2016 року. На адресу позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь зі страхової компанії про відмову у виплаті страхового відшкодування у звязку з тим, що заява про виплату надійшла після спливу одного року після ДТП. З діями страхової компанії вони не погоджуються. Просили позов задовольнити (а.с. 1-3).

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 січня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3 та на користь ОСОБА_4 на відшкодування майнової шкоди, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди, по 49490 грн. кожному. З ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 стягнуто на відшкодування майнової шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, 59601,58 грн., на користь ОСОБА_4 48875,42 грн. Вирішено питання про стягнення судових витрат (а.с. 71-73).

В апеляційній скарзі ПАТ «НАСК «Оранта», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, заявлених до неї (а.с. 86-87).

В іншій частині рішення суду не оскаржено.

Належно повідомлені про розгляд справи сторони в судове засідання апеляційного суду не зявились.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду частково скасувати з таких підстав.

Задовольняючи позов в частині задоволення вимог до ПАТ «НАСК «Оранта» суд першої інстанції виходив з того, що цивільна відповідальність ОСОБА_5 була застрахована вказаною страховою компанією. Вина ОСОБА_5 в скоєнні ДТП доведена. Відкидаючи заперечення відповідача на позов, суд виходив з того, що річний строк для подачі заяви про виплату страхового відшкодування слід рахувати з дня набрання вироку суду законної сили, тобто з 21.06.2016 року.

Але з такими висновками суду погодитись не можна.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 20 червня 2014 року між ОСОБА_5 та ПАТ «НАСК «Оранта» укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким належний ОСОБА_5 на праві власності автомобіль НОМЕР_4 був застрахований строком до 20 червня 2015 року. Умовами вказаного договору передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, а загальна страхова сума визначена у розмірі 50000 тис. грн. (а. с. 26).

24 серпня 2014 року ОСОБА_5, керуючи зазначеним автомобілем, виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем НОМЕР_5, що належить на праві власності позивачці ОСОБА_3, з причіпом-платформою Srem Trailоr реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить на праві власності позивачу ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_2 Внаслідок ДТП вказані транспортні засоби зазнали пошкодження. Позивачі 22 вересня 2014 року повідомили страхову компанію про настання події, що є страховим випадком (а. с. 42, 43).

Вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 21 червня 2016 року, ОСОБА_5 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (а. с. 18- 25).

Висновками експертного автотоварознавчого дослідження №30 від 20.04.2015 року та № 31 від 22.04.2015 року визначено матеріальний збиток, завданий власникові причепа в сумі 98125,42 грн., та автомобіля «Rennault» в сумі 108851,58 грн. (а.с. 4-14).

Позивачі звернулись до страхової компанії із заявами про виплату страхового відшкодування 05 липня 2016 року (а.с. 41-41а).

Листом ПАТ «НАСК «Оранта» від 08 серпня 2016 року ОСОБА_3 відмовлено у виплаті страхового відшкодування (а. с. 29).

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 26 Закону України "Про страхування" та п.6 ч.1 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовити у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема за наявності інших підстав, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до п.1 ст. 35.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" N 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 вказаного Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Дорожньо-транспортна пригода, як зазначалося вище, сталася 24 серпня 2014 року. Із заявами про страхове відшкодування позивачі звернулись до страхової компанії 05 липня 2016 року (а.с. 41, 41а), тобто після спливу річного строку з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, ПАТ "НАСК "Оранта" правомірно відмовило позивачам у виплаті страхового відшкодування, не порушивши при цьому вимог закону.

Висновок суду першої інстанції про те, що річний строк для відшкодування шкоди, завданої майну, обчислюється не з дати ДТП, а з дати ухвалення вироку, не відповідає вимогам норм матеріального права

За такого, рішення суду першої інстанції як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України в частині задоволення позову до страхової компанії слід скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «НАСК Оранта» задовольнити.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 січня 2017 року в частині задоволення позову про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3 та на користь ОСОБА_4 на відшкодування майнової шкоди, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди, по 49490 грн. кожному, та стягнення судового збору на користь держави в сумі 316,74 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення на користь кожного з них страхового відшкодування відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної вили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий Судді