Ухвала суду № 65048005, 28.02.2017, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/407/17

Провадження №:2/138/333/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017 м. Могилів - Подільський

Суддя Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області ОСОБА_1, розглянувши матеріали цивільного позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

17.02.2017 судом отримано вказаний вище позов, однак ухвалою суду від 20.02.2017 позовна заява була залишена без руху, а позивачу було надано п'ятиденний строк, з дня отримання ухвали суду, для усунення недоліків.

27.02.2017 до суду надійшла лише заява представника позивача в якій зазначено, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі, а також те, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру, якщо така вимога пред'явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов'язання. Представник позивача вказує, що вимога про виконання основного зобов'язання в даному випадку була вирішена заочним рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11.01.2012 у цивільній справі № 2-76/12 за позовом АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

Дослідивши зміст поданої заяви та матеріали цивільного позову суд вважає, що позов слід повернути позивачу, оскільки недоліки зазначені в ухвалі суду від 20.02.2017 він не усунув, враховуючи таке.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11.01.2012 стягнуто з ОСОБА_3 борг станом на 25.11.2011 лише в розмірі 229 283 грн. 26 коп.

В позові вказано, що станом на 17.01.2017 заборгованість відповідача перед позивачем по договору кредиту становить уже 899 870,59 грн., однак доказів вирішення питання про виконання основного зобов'язання в такій сумі до позову не додано.

Ціна позову, самим же позивачем, вказана, як 312 980,00 грн., що є також більшою ніж сума боргу по договору кредиту, що була стягнута з відповідача зазначеним вище заочним рішенням суду. Тобто вимоги позивача за даним позовом не можуть вважатись немайновими, оскільки вони значно перевищують розмір тих вимог, які вирішені зазначеним судовим рішенням і відповідно така різниця не оплачувалась судовим збором.

Разом з тим, як слідує з доданих до позову документів, така вартість предмета іпотеки, на який позивач просить звернути стягнення, вказана в договорі іпотеки ще у 2008 році, тобто станом на час звернення до суду така вартість не є реальною.

Суд звертає увагу, що питання вартості предмета іпотеки, яке, як позивач вказує, погоджується сторонами спору, або вирішується в ході доказування в межах вирішення спору не слід плутати чи підміняти з поняттям ціни позову, яка визначається на підставі ст. 80 ЦПК України і обов'язково вказується в позові, що прямо передбачено положенням ст. 119 ЦПК України, якщо позов містить вимогу майнового характеру, від якої залежить розмір судового збору, що сплачується за пред'явлення такого позову.

За правилами ч. 2 ст. 80 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Разом з тим, позивач не виконав вимоги Закону України "Про судовий збір" щодо належності сплати судового збору відповідно до визначеної ним ціни. На такий недолік суд звертав увагу позивача, однак він його не усунув.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, позовна заява повинна містити ціну позову щодо вимог майнового характеру.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Такі дії позивача позбавляють суд можливості відкрити впровадження у справі.

Зважаючи на викладені вище обставини, а також положення вказаних норм, суд приходить до висновку, що позивач не усунув недоліки зазначені в ухвалі суду від 20.02.2017.

Враховуючи зазначені обставини суд, приходить до переконання про наявність підстав, передбаченихст. 121 ЦПК України, вважати заяву неподаною та повернути її позивачу.

Відповідно до ч.5 ст.121 ЦПК Україниповернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі викладеного та керуючись ст. 80,121,209,210 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - вважати неподаною і повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: Т.Б.Жикевич