Рішення № 65047261, 01.03.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15468/15-ц

провадження № 2/753/269/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Комаревцевої Л.В.

за участю секретарів - Борисова М.О., Драгой В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року ПАТ «ОТП Банк» (далі - позивач, банк) звернулось до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки. Обґрунтовуючи позовні вимоги банк посилався на те, що 19.10.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №ML-004/357/2007, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 132 993,62 швейцарських франків на строк з 19.10.2007 року по 19.10.2037 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 3,99 % річних + FIDR.

Позивач виконав умови кредитного договору та надав відповідачу ОСОБА_2 зазначені грошові кошти у повному обсязі.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 умови договору кредиту належним чином не виконує і станом на 21.05.2015 року сума загальної заборгованості перед позивачем складає 139 131,55 швейцарських франків та 723,98 грн.

Крім того, 19.10.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 з метою забезпечення згаданого кредитного договору укладено іпотечний договір №РСL-004/357/2007, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку банку нерухоме майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 54,70 кв.м., жилою площею 21,50 кв.м.), що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири.

Зважаючи на неналежне виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору від 19.10.2007 року ПАТ «ОТП Банк» просило суд звернути стягнення на зазначений предмет іпотеки у вигляді квартири.

Ухвалою суду від 21.12.2017 року, яку занесено до журналу судового засідання, залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог: Службу у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.

Представник позивача у судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання з'явились, позовні вимоги не визнали у повному обсязі та просили суд відмовити у їх задоволенні, надали суду письмові заперечення.

Третя особа у справі представника у судове засідання не направила, хоча про місце, день і час розгляду справи повідомлялись належним чином. Разом з тим, на адресу суду надіслала пояснення у яких просила суд ухвалити рішення згідно вимог чинного законодавства з максимальним урахуванням інтересів дітей та за відсутності її представника.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.10.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №ML-004/357/2007, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 132 993,62 швейцарських франків на строк з 19.10.2007 року по 19.10.2037 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 3,99 % річних + FIDR (а.с.14-18).

Разом з тим, ОСОБА_2 умови договору кредиту належним чином не виконує і станом на 21.05.2015 року сума загальної заборгованості перед позивачем складає 139 131,55 швейцарських франків та 723,98 грн., що складається із заборгованості за кредитом у сумі 125 026,19 швейцарських франків, несплачених відсотків у сумі 14 105,36 швейцарських франків, заборгованості по штрафним санкціям у сумі 723,98 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком, який перевірено судом.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при цьому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Частиною 2 ст. 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Приписами статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом, що встановлено ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позика частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася. та сплати процентів, належних йому відповідно до кредитного договору.

Крім того, 19.10.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 з метою забезпечення згаданого кредитного договору укладено іпотечний договір №РСL-004/357/2007, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку банку нерухоме майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 54,70 кв.м., жилою площею 21,50 кв.м.), що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири. (а.с.27-29).

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або належного виконання боржником основного зобов'язання iпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог iпотекодержателя.

Статтею 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено право iпотекодержателя на продаж предмета іпотека будь-якій особі - покупцеві на підставі рішення суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що вимога позивача з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення наявної заборгованості за договором кредиту є обгрунтованою та відповідає приписам чинного законодавства України.

Відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: зокрема, опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Окрім того, ст. 38 цього Закону передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, у частині 6 визначає, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до умов договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у будь-якому з наступних випадків: несплати будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі; порушення іпотекодавцем будь-якого із його зобов"язань за ст.5 договору іпотеки; у інших обставинах передбачених чинним законодавством України, кредитним та іпотечним договорами.

Відповідно ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Відповідно до п. 44 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" згідно зі статтею 32 ЦК України, статтею 177 СК України та статтею 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Відповідно до п.п. h) п.5.2 ст.5 іпотечного договору протягом всього терміну дії цього договору іпотекодавець зобов"язанийне прописувати (не реєструвати) право проживання будь-яких третіх осіб на території (площі) предмета іпотеки, без попередньо отриманої на те письмової згоди іпотекодержателя.

Згідно довідки Форми №3 від 01.03.2016 року у квартирі АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки, були зареєстровані діти відповідача у справі, а саме: 15.04.2014 року зареєстровано дочку відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та 01.12.2015 року зареєстовано сина відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. З вказаної довідки вбачається, що вказані діти були зареєстровані в квартирі, що є предметом іпотеки, після укладення згаданого іпотечного договору від 19.10.2007 року (а.с. 87).

З огляду на викладене судом встановлено, що діти відповідача, за виключенням самого відповідача, не мали права власності на предмет іпотеки чи права користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

Водночас, у червні 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким протягом дії цього закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст.4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м. для квартири та 250 кв. м. для житлового будинку (п.п.1 п.1 вказаного Закону).

За своїм змістом Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є процесуальним, оскільки встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Оскільки згаданим Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів в сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення у судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог.

Мораторій - це тимчасове обмеження і згідно зі ст.3 цього Закону він втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Таким чином, суд першої інстанції приходить до висновку про те, що заборона на примусове стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, діє лише тимчасово і не є підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки

Отже, встановивши сукупність обставин, що є підставою для задоволення вимог кредитора саме шляхом звернення стягнення на іпотечне або заставлене майно, суд, ухвалюючи відповідне судове рішення, повинен відповідно до ст. 217 ЦПК України відстрочити виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і ході судових засідань, зокрема відповідачем не надано доказів належного повідомлення іпотекодержателя про намір реєстрації у предметі іпотеки малолітніх дітей, на виконання вимог п.п. h) п.5.2 ст.5 іпотечного договору від 19.10.2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №МL-004/357/2007 від 19.10.2007р., укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, яка складає 139 131,55 (сто тридцять дев'ять тисяч сто тридцять одна і 83 швейцарських франків) та 723,98 грн., з яких: заборгованості за кредитом в сумі 125 026,19 (сто двадцять п'ять тисяч двадцять шість та 19 швейцарських франків); заборгованість по відсоткам у сумі 14 105,36 (чотирнадцять тисяч сто п'ять та 36 швейцарських франків); що за курсом Національного Банку України станом на 21.05.2015 складає 3087004.50 грн. із розрахунку 2218.77 за 100.00 швейцарських франків, заборгованість по штрафним санкціям у сумі 723,98 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №РСL-004/357/2007, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., зареєстровано в реєстрі №6395, а саме квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, паспорт: НОМЕР_2 виданий Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій обл., 20.12.2001р., ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_2) на праві власності шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 30.09.2016 № 9408/16-43, в розмірі 1 286 380 грн.,

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» витрати по сплаті судового збору 3654.00 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ Л.В. КОМАРЕВЦЕВА