Рішення № 65047204, 27.02.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16355/16-ц

провадження № 2/753/1512/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"27" лютого 2017 р.Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Кубіву С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Дарницького районного суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів порядку застосування правових наслідків недійсності правочину.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 листопада 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (на час укладення договору ОСОБА_5.) укладено договір купівлі продажу садового будинку АДРЕСА_1 в садовому товаристві «Бджілка» в Дарницькому районі м. Києва. Разом з тим, 01 вересня 2012 року між ОСОБА_3 та представником ОСОБА_2 ОСОБА_6 укладено договір про наміри купівлі вищевказаного садового будинку, відповідно до умов якого сторони погодили, що договірна вартість садового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований становитиме 70 000 доларів США. Однак ОСОБА_3 з метою зменшення податкового зобов'язання, наполягав на зазначенні в основному договорі меншої суми вартості спірного садового будинку, на що погодився позивач. Зазначає, що фактично покупець передав продавцю 70 000 доларів США, що станом на 16 листопада 2012 року еквівалентно 559 510 гривень. Крім того, відповідно до п.5 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 листопада 2012 року. Укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 продаж земельної ділянки було здійснено за 11 577 грн. Проте, згодом дізнався, що 06 квітня 2009 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 розірвано. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 грудня 2011 року спірний будинок було поділено між колишнім подружжям у рівних частинах. В січні 2013 року ОСОБА_7 з вернулась до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу належної їй ? частини садового будинку. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2013 року визнано недійсним договір купівлі-продажу від 16.11.2012 р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 в частині продажу1/2 частини будинку розташованого за адресою м. Київ, садове товариство «Бджілка» (Дарницькій район), АДРЕСА_1, що належіть ОСОБА_7. Зазначає, що ОСОБА_3 не повернув грошові кошти, отримані ним від ОСОБА_2 за ? частину садового будинку, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом та просив суд в порядку застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу від 16 листопада 2012 року стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 752 280 грн. 96 коп.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові,не заперечуючи проти постановлення заочного рішення.

Відповідач, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся судом про місце і час розгляду справи, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України, у разі ненадання фізичними особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності особи, яка бере участь у справі, за адресою її місця проживання або місця реєстрації, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їй належним чином.

Відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України, у разі ненадання фізичними особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності особи, яка бере участь у справі, за адресою її місця проживання або місця реєстрації, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їй належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд відповідно до ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України за згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 13 листопада 1998 року по 06 квітня 2009 року, під час якого 13 квітня 1999 р. набули в власність садовий будинок в СТ «Бджілка» по АДРЕСА_1.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 квітня 2009 р. шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 розірвано.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 грудня 2011р. визнано за ОСОБА_7 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині спірного будинку кожном.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2012 р. рішення Дарницького районного суду м. Києві від 06 грудня 2011 р. в частині визнання за ОСОБА_7 та ОСОБА_3 права власності по 1/2 частині спірного будинку кожному залишено без змін.

Разом з тим, 16 листопада 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (на час укладення договору ОСОБА_5.) укладено договір купівлі продажу садового будинку АДРЕСА_1 в садовому товаристві «Бджілка» в Дарницькому районі м. Києва, відповідно до умов якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_5 купила належний продавцю садовий будинок № АДРЕСА_1 а СТ «Бжділка» (Дарницький район) в м. Києві.

Відповідно до п.п. 4, 5 договору вартість вищевказаного садового будинку складає 302516 грн. Продаж здійснено за 302 516 грн. Сторони вважають вказану ціну дійсною реальною ціною, з якої згідно з Податковим кодексом України продавцем сплачено податок в розмірі 5%, тобто 15125,80 грн. Сторони свідчать, що повний розрахунок між сторонами проведено при укладенні цього договору та про відсутність між ними будь-яких претензій.

Судом встановлено, що 16 листопада 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (на час укладення договору ОСОБА_5.) укладено договір купівлі продажу земельної ділянки № АДРЕСА_1 в СТ «Бджілка» (Дарницький район) в м. Києві. Земельна ділянка, що відчужується, належить продавцю на підставі Державного акту на землю №148762, виданого Київською міською радою 30 липня 2001 року. Продаж земельної ділянки здійснено за 111 577 грн.

Разом з тим, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2013 року визнано недійсним договір купівлі-продажу від 16.11.2012 р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 в частині продажу1/2 частини будинку розташованого за адресою м. Київ, садове товариство «Бджілка» (Дарницькій район), АДРЕСА_1, що належіть ОСОБА_7.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що ОСОБА_3 не повернув грошові кошти, отримані ним від ОСОБА_2 за ? частину садового будинку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами які існуть на момент відшкодування.

Таким чином, проаналізувавши надані представником позивача докази у їх сукупності з наведеними мотивами, суд дійшов категоричного висновку про те, що ОСОБА_3 зобов'язаний повернути ОСОБА_2 ? частину отриманих ним коштів за договором купівлі-продажу садового будинку від 16 листопада 2012 року, які були одержані ним на виконання цього правочину.

Водночас, суд критично ставиться до тверджень позивача про стягнення 752 280 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до частини четверної статті 635 ЦК України договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

З аналізу частини четверної статті 635 ЦК України вбачається, що договір про наміри купівлі-продажу спірного об'єкту нерухомості від 01 вересня 2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не породжує жодних юридичних наслідків і є лише декларацією намірів сторін укласти в майбутньому договір. Крім того, договір купівлі - продажу був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а не ОСОБА_6

Суд також не бере до уваги посилання позивача, на ту обставину, що у договорі про наміри встановлена договірна ціна об'єктів нерухомості в розмірі 70 000 доларів США., оскільки будь-яких належних в розумінні ст.57 ЦПК України доказів отримання ОСОБА_2 за спірний об'єкт нерухомості 70 000 доларів США позивачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Статтею 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, в силу вимог ст.ст. 10, 58, 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи пояснення та надані у справі докази, суд вважає, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 151 258 грн. (302 516 грн.: 2=151 258), в іншій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 151 258 гривень.

Розподіл судових витрат між сторонами вирішити в за правилами ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.216 ЦК України, ст.ст. 212-215, 223224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) грошові кошти в сумі 151 258 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча двісті п'ятдесят вісім) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 1 512 гривень 58 копійок судового збору.

За письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з моменту отримання копії заочного рішення до суду першої інстанції, заочне рішення може бути переглянуто судом, який постановив рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Строк, протягом якого розглядатиметься заява відповідача про перегляд заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА