Рішення № 65044481, 23.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/9731/16-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/681/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 49 23.02.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

23 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Савченка С.І., Білоконь О.В.,

за участю секретаря - Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року ОСОБА_3звернулася до суду з указаним позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що з 22 червня 1998 року по 26 січня 2007 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначала, що після розірвання шлюбу дочка проживає разом з нею, знаходиться на її утриманні та з 2016 року навчається на денній формі у Національній академії внутрішніх справ України на контрактній основі. Позивач вказувала, що на вона не працює, оскільки доглядає за малолітнім сином від другого шлюбу. Посилаючись на те, що відповідач матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, добровільно не надає, всі витрати, пов`язані з навчанням та утримання дочки несе її чоловік ОСОБА_5, позивач просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 у розмірі 2000 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до суду на період навчання до досягнення дитиною 23 років.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн. щомісячно, на період навчання у Національній академії внутрішніх справ України терміном до 30 червня 2020 року, починаючи з 24 жовтня 2016 року, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_4 23 років. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежів за один місяць.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_3, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає не повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.199 Сімейного кодексу України (далі СК України), якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу

Статтею 200 СК України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Аналіз статей 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов`язує обовязок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у звязку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони з 22 червня 1998 року по 26 січня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утримання, що підтверджуються довідкою відділу реєстрації місця проживання громадян та формування і ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Боярської міської ради № 2335 від 20 жовтня 2016 року та актом депутата Боярської міської ради № 42 від 21 жовтня 2016 року (а.с.11,12).

Згідно з довідкою Національної академії внутрішніх справ України від 10 жовтня 2016 року ОСОБА_4 у 2016 році була зарахована на денну форми навчання академії для здобуття ступеня вищої освіти бакалавра за спеціальністю «Правознавство» та є студентом 1-го курсу факультету №2. Термін закінчення навчального закладу 30 червня 2020 року (а.с.13).

Відповідно до договору про підготовку здобувача ступеня вищої освіти бакалавра від 12 серпня 2016 року загальна вартість навчання ОСОБА_4 за 4 роки становить 79 200 грн. (а.с.14).

Тобто, ОСОБА_4, яка продовжує навчання, потребує матеріальної допомоги.

По справі встановлено, що оплату за навчання ОСОБА_4 за 1 семестр у розмірі 9900 грн. та за 2 семестр у розмірі 9900 грн., здійснив чоловік позивача - ОСОБА_5, що підтверджується квитанціями від 05 серпня 2016 року та від 16 січня 2017 року(а.с.15,77, 78).

Також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з моменту досягнення дочкою повноліття коштів на оплату її навчання та її утримання, не надає. 09 березня 2016 року відповідач зареєстрував шлюб з ОСОБА_6, від якого вони мають дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.38, 39).

Також встановлено, що відповідач є працездатним та з листопада 2016 року перебуває на обліку у Києво-Святошинському районному центрі зайнятості, що ним не заперечується.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання відповідача на те, що він має незадовільний стан здоров'я і потребує операції, оскільки надана ОСОБА_2 суду медична документація не підтверджує того, що він потребує операції та несе витрати на лікування.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач перебуває на обліку у Києво-Святошинському районному центрі зайнятості та, приймаючи до уваги стан його здоров'я, наявність на його утриманні іншої дитини та дружини, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4, яка продовжує навчання і потребує матеріальної допомоги, оскільки він може надавати матеріальну допомогу.

Разом з тим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилково висновку про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі з таких підстав.

Згідно зі ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

У всіх інших випадках визначення розміру аліментів провадиться у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини (ст.183 СК України).

Як зазначалося вище, відповідач перебуває на обліку у Києво-Святошинському районному центрі зайнятості, а відтак він має право на допомогу по безробіттю.

Згідно з пунктом 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993р. № 146 (із змінами), утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з допомоги по безробіттю.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів у твердій грошовій сумі не відповідає матеріалам справи і вимогам закону, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні на підставі ст.309 ЦПК України, у звязку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4у розмірі 1/6 частини усіх видів доходу щомісячно, на період її навчання у Національній академії внутрішніх справ України терміном до 30 червня 2020 року, починаючи з 24 жовтня 2016 року, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.

Оскільки аліменти підлягають стягненню у частці від доходу відповідача, а не у твердій грошовій сумі, то відсутні підстави для застосування положень ст.184 СК України щодо індексації розміру аліментів.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2016 року в частині стягнення аліментів змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини усіх видів доходу щомісячно, на період її навчання у Національній академії внутрішніх справ України терміном до 30 червня 2020 року, починаючи з 24 жовтня 2016 року, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_4 23 років.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді