Рішення № 65044476, 23.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/3097/16-ц Головуючий у І інстанції Болобан В. Г.Провадження № 22-ц/780/1217/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 31 23.02.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

23 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Савченка С.І., Білоконь О.В.,

за участю секретаря - Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Київобленерго» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Київобленерго» про збільшення розміру відшкодування у звязку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07 травня 1996 року стягнуто з Обухівського району електромереж на її користь одночасно 200000000 карбованців та щомісячно, починаючи з 01 травня 1996 року по 3 мінімальні заробітні плати за спеціальний догляд, за побутове обслуговування 1 мінімальну заробітну плату та за додаткове харчування по 10200000 карбованців, а всього по 17100000 карбованців щомісячно до зняття інвалідності із сина позивачки ОСОБА_3, а за додаткове харчування до його припинення згідно із заключенням ВКК. Зазначала, що ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 18 червня 2012 року розяснено, що при здійснені виплати, визначеної у карбованцях необхідно здійснювати перерахунок суми на підставі Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996 року. Посилаючись на те, що станом на 03 жовтня 2016 року мінімальна заробітна плата в Україні становить 1450 грн., позивач на підставі ч.2 ст.1208 ЦК України просила збільшити розмір щомісячного стягнення, визначеного рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07 травня 1996 року з 171 грн. до 5902 грн. та стягнути з ПАТ «Київобленерго» на її користь щомісячно по 5902 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Вирішено збільшити розмір щомісячного стягнення, визначеного рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07 травня 1996 року зі 171 грн. до 5902 грн.

Стягнуто з ПАТ «Київобленерго» на користь ОСОБА_2 щомісячно 5902 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Київобленерго» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що у 1996 році ОСОБА_2 звернулася до Обухівського районного суду Київської області в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 з позовом до Обухівської енергосітки про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, посилаючись на те, що 17 березня 1995 року її син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зайшов у приміщення підстанції високої напруги, яка розташована на території середньої школи №1 у м.Обухові, де доторкнувся руками до оголених клем високої напруги, внаслідок чого отримав опіки обох рук 4-го ступеню та за висновками лікарів став інвалідом.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07 травня 1996 року позов ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з Обухівського району електромереж на її користь одночасно 200000000 карбованців та щомісячно, починаючи з 01 травня 1996 року по 3 мінімальні заробітні плати за спеціальний догляд, за побутове обслуговування по 1 мінімальній заробітній платі та за додаткове харчування по 10200000 карбованців, а всього по 17100000 карбованців, щомісячно, до зняття інвалідності, а за додаткове харчування до його припинення згідно із заключенням ВКК. У решті позовних вимог відмовлено (а.с.3-4).

Згідно довідки до акта огляду МСЕК від 17 жовтня 2013 року ОСОБА_3 встановлено довічно третю групу інвалідності у звязку з загальним захворюванням, який є інвалідом з дитинства з УОРА (а.с.22).

По справі встановлено, що ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 18 червня 2012 року задоволено частково заяву публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго» та розяснено рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 травня 1996 року таким чином, що при здійснені виплати, визначеної у карбованцях необхідно здійснювати перерахунок суми на підставі Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996 року (а.с.5).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, даний позов про збільшення розміру відшкодування у звязку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати заявлений ОСОБА_2 правомірно, вимоги позову ґрунтуються на чинному законодавстві, а відтак її право підлягає захисту.

Однак з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись.

Згідно зі ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або опорювання.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися певним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Однак, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не встановив факт порушення прав позивачки ОСОБА_2, які підлягають захисту в судовому порядку в обраний нею спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та фактично звернулася до суду в його інтересах, який є повнолітнім та має повну цивільну дієздатність. Вказані обставини дають підстави вважати, що стороною у даній справі є не сама ОСОБА_2, а її син ОСОБА_3

У порушення вимог ст.ст.213-215 ЦПК України суд першої інстанції наведеного не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про порушення цивільного права ОСОБА_2 та, відповідно, про задоволення позову.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості,зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про збільшення розміру відшкодування у звязку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати з наведених вище підстав.

Згідно з ч.ч.1,5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Київобленерго»при подачі апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 606 грн. 32 коп., що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 15 грудня 2016 року (а.с.35).

Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_2, то сплачений ПАТ «Київобленерго» судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київобленерго» задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Київобленерго» про збільшення розміру відшкодування у звязку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Київобленерго» судовий збір у розмірі 606 грн. 32 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді