Постанова № 65042691, 28.02.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/6/17 Провадження №33/773/191/17 Суддя в 1 інстанції: Чишій С. С. Категорія:ст.ст. 471, 472 МК України Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області Лівандовська-Кочура Т.В., з участю представника Волинської митниці ДФС Пікалюка М.С., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу заступника начальника Волинської митниці ДФС Герман В.М. на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 26 січня 2017 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 471, 472 МК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно постанови ОСОБА_3 визнано винним за те, що 12 грудня 2016 року він, слідуючи з України в Республіку Польща через митний пост «Устилуг» Волинської митниці ДФС в якості водія автомобіля «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив порядок, передбачений постановою правління НБУ № 148 від 27 травня 2008 року «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України», переміщуючи понад передбачену норму 1 606 (одну тисячу шістсот шість) доларів США, 6 100 грн., що по курсу НБУ становить 506 738 (п'ятсот шість тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 96 коп., чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 471 МК України.

Рішенням суду першої інстанції провадження у справі за ст. 472 МК України щодо ОСОБА_3 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

На вищевказану постанову Волинською митницею ДФС подано апеляційну скаргу, у якій апелянт стверджує, що у діях ОСОБА_3 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України. Просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким визнати ОСОБА_3 винним у порушенні митних правил, передбачених ст.ст. 471, 472 МК України, та накласти на нього адміністративне стягнення у межах санкцій даних статтей.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши думку представника Волинської митниці ДФС, який підтримав подану митницею апеляцію у повному обсязі, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка заперечила апеляцію митного органу, приходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

В силу ст. 486 МК України завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Положеннями ст. 489 МК України визначено, що при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку апеляційного суду, при винесенні постанови вказаних вимог закону місцевим судом дотримано.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_6 адміністративного правопорушення, передбаченого

ст. 471 МК України, за обставин вказаних у постанові, який ніким з учасників судового процесу не оспорюється.

На думку апеляційного суду, рішення суду про закриття провадження щодо ОСОБА_6 за ст. 472 МК України ґрунтується на досліджених судом доказах, якими підтверджується відсутність у діях останнього складу вказаного правопорушення.

У протоколі про порушення митних правил, складеному щодо ОСОБА_6, не розкрито об'єктивної сторони правопорушення за ст. 472 МК України, яка передбачає відповідальність за недекларування за встановленою формою точних і достовірних відомостей про товари, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

З протоколу незрозуміло, в чому полягало дане правопорушення, якими діями правопорушника воно вчинено і чим це підтверджується.

Оскільки ОСОБА_6 не перетинав митний кордон України зоною митного контролю «червоний коридор», де письмове декларування є обов'язковим, тому кваліфікація його дій за ст. 472 МК України є безпідставною.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції з'ясував усі обставини справи, дослідив наявні у ній докази, надавши їм належну юридичну оцінку, і обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_6 порушив порядок проходження митного контролю у зоні спрощеного митного контролю «зелений коридор», тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 471 МК України, а провадження у справі за ст. 472 МК України закрив на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

В силу ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Призначаючи адміністративне стягнення, суд першої інстанції врахував дані вимоги закону і обґрунтовано обрав ОСОБА_6 стягнення у межах санкції ст. 471 МК України у виді штрафу без конфіскації валютних цінностей, що склали понад допустиму до вивезення за межі України норму, як такі, що є обмеженими до переміщення через митний кордон України з огляду на те, що вилучені кошти мали бути використані ним на витрати, пов'язані з альтернативним медичним обстеженням в медичних закладах Республіки Польща та Німеччини, що стверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

З огляду на наведене, враховуючи обставини справи, приходжу до висновку, що застосування конфіскації предметів порушення митних правил, в даному випадку, не відповідає вимогам положень ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції ,,З захисту прав і основних свобод людини", практиці Європейського Суду з прав людини, тобто є не пропорційним та не відповідає характеру вчиненому ОСОБА_6 правопорушення та особі правопорушника та покладе на нього ,,надмірний індивідуальний тягар".

За таких обставин постанова суду є законною і обґрунтованою, підстави для її зміни чи скасування відсутні, а тому, керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника начальника Волинської митниці ДФС Герман В.М. залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 26 січня 2017 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя