Ухвала суду № 65041985, 22.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/1512/16

Категорія: 8.3.5 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Нєхожиній О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11.10.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом ГУ ДФС у Херсонській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.08.2016 року за №0004061405 та №0004051405.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення податкового органу є неправомірними, оскільки вони ґрунтуються на необґрунтованих та не вірних висновках незаконної перевірки.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області від 25.08.2016 р. №0004061405, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в розмірі 17000 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області від 25.08.2016р. №0004051405, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в розмірі 1 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ГУ ДФС у Херсонській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції ні позивач, ні представник відповідача (апелянта) з невідомих причин не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

03.08.2016р. контролюючим органом проведено фактичну перевірку намету «Mojo» за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с.Приморське (Більшовик), за результатами якої складено акт від 03.08.2016р. №275/21/22/РРО/НОМЕР_1.

Вказаною перевіркою встановлено наступні порушення:

- п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. №265/95-ВР;

- ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995р. №481/95-ВР (із змінами та доповненнями).

На підставі вищенаведеного акту перевірки уповноваженою особою відповідача на адресу позивача було винесено:

- податкове повідомлення - рішення від 25.08.2016 р. №0004061405 про застосування штрафних санкцій в розмірі 17000грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 25.08.2016 р. №0004051405 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1 грн.

Не погоджуюсь з такими діями та рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а також відповідно, з неправомірності спірних рішень.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Положеннями п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як слідує зі змісту приписів пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій. ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Особливості проведення фактичної перевірки визначено ст.80 ПК України.

Так, згідно п.80.1 ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Крім того, відповідно до пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Приписами п.80.4 ст.80 ПК України також передбачено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі пп.20.1.9 п.20.1 ст.20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

При цьому, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п.80.5 ст.80 ПК України).

Згідно п.81.1 ст.80 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (ПІБ - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (ПІБ - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином, з аналізу даних норм ПКУ слідує, що у посадової особи контролюючого органу виникає право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених ПК України, направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення. При цьому, одним із обов'язкових реквізитів направлення та наказу є зазначення суб'єкта господарювання, щодо якого призначається перевірка.

Як вбачається зі змісту положень п.109.1 ст.109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.110.1 ст.110 ПК України, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Так, як вбачається з матеріалів справи та направлень на фактичну перевірку ГУ ДФС у Херсонській області від 03.08.2016р. №1022 і №1023, співробітниками контролюючого органу 03 серпня 2016р. було проведено фактичну перевірку намету «Mojo» за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Приморське (Більшовик).

При цьому, слід звернути увагу на той факт, що у вказаних вище направленнях на фактичну перевірку ГУ ДФС у Херсонській області від 03.08.2016р. №1022 і №102, в порушення приписів п.81.1 ст.80 ПК України, не зазначено найменування та реквізити суб'єкта підприємницької діяльності (т.б. ПІБ - платника податку), який перевіряється та точна адреса об'єкту, де останній проводить свою підприємницьку діяльність.

Далі, як встановлено по справі, за результатами зазначеної перевірки податковими інспекторами було здійснено контрольну закупку та придбано банку 0,5л. слабоалкогольного напою «Шейк-коктейль», а потім складено акт від 03.08.2016 року №275/21/22/РРО/НОМЕР_1, яким в Наметі «Mojo» встановлено порушення вимог п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (т.б. відсутність РРО та невидача чека) та ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (т.б. відсутність ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями), у результаті чого, щодо позивача, який, в свою чергу, послідовно заперечував та заперечує факт здійснення ним господарської діяльності у вказаному наметі, було складено податкове повідомлення - рішення від 25.08.2016р. №0004061405 та №0004051405, якими застосовано до нього штраф на загальну суму 17 001 грн.

Так, зі змісту вказаного вище акту фактичної перевірки вбачається, що дана перевірка була здійснена у присутності фізичної особи на ім'я Роман, який, в свою чергу, відмовився підписати цей акт.

Таким чином, перевіряючими контролюючого органу, в порушення вимог п.80.7 ПКУ, було проведено фактичну перевірку за відсутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника чи особи, яка безпосередньо здійснює розрахункові операції.

Що ж стосується зазначеної в цьому акті фізичної особи на ім'я Роман, то з цього приводу необхідно вказати, що відповідачем, в даному випадку, не було навіть належними чином встановлено його особу (ПІБ), не відібрано письмових пояснень та жодними доказами не доведено, що останній є посадовою особою саме ФОП ОСОБА_1 чи його представником або продавцем цього намету. Також, залишається не зрозумілим й той факт, що за відсутності у перевіряємому наметі будь-яких дозвільних документів на торгівлю, відсутності у продавця намету документів, підтверджуючих його особу та наявності виявлених грубих порушень податкового законодавства, перевіряючими не було викликано поліцію, не закрито цю торгівельну точку та не конфісковано товар та фактично не встановлено його власника.

Крім того, як встановлено судами обох інстанцій ФОП ОСОБА_1 орендує земельні ділянки в с.Приморське (Більшовик) Голопристанського району Херсонської області, на яких знаходяться належні йому на праві власності кафе «Хрещатик» та магазин «Продукти СВ». Також, з матеріалів видно, що Круглоозерською сільською радою надавався дозвіл ОСОБА_1 лише на розміщення об'єкту виносної торгівлі в с.Приморське (Більшовик) біля бази відпочинку «Два капітани». Жодних же дозволів на відкриття об'єкту торгівлі - намету «Mojo», ані договорів оренди земельної ділянки під цим наметом «Mojo» останній не має та не отримував. Доказів зворотного відповідачем не надано.

Також, податковим органом, в свою чергу, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надано до суду і жодних належних та допустимих доказів того, що у Наметі «Mojo», який розташований за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с.Приморське (Більшовик), здійснює господарську діяльність саме ФОП ОСОБА_1, а згідно акту перевірки від 03.08.2016р. лише встановлено відсутність РРО, відсутність розрахункової книжки, відсутність ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, однак, також, нічим не підтверджується твердження в акті, що зазначений намет є відокремленою господарською одиницею кафе «Хрещатик» (що знаходиться навпроти).

До того ж, при цьому одночасно слід зазначити, що позивач - ФОП ОСОБА_1, в свою чергу, має відповідну ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, яка була видано ГУ ДФС у Херсонській області 24.06.2016р. (т.б. за 1,5 місяці до спірної перевірки).

Отже, з вказаного вбачається, що під час проведення фактичної перевірки Намету «Mojo» відповідачем фактично не було встановлено причетність чи здійснення господарської діяльності в ньому саме ФОП ОСОБА_1

До того ж, необхідно ще раз звернути увагу і на те, що ФОП ОСОБА_1 взагалі зазначеною фактичною перевіркою не перевірявся, а отже і податкові повідомлення - рішення від 25.08.2016р. №0004061405 та №0004051405, винесені на його адресу, є протиправними, передчасними та дійсно підлягають скасуванню, що, в свою чергу, в даному випадку, і було цілком обґрунтовано встановлено судом 1-ї інстанції.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко