Ухвала суду № 65040905, 22.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 755/1898/16-ц Головуючий у суді першої інстанції - АстаховаО.О.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/1264/2017 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 травня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 15 796,04 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 9 705,95 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 4 761,71 грн., заборгованості по пені та комісії - 100,00 грн., штрафу (фіксована частина) в сумі - 500,00 грн., штрафу (процентна складова) у сумі - 728,38 грн. та судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що, відповідно до укладеного договору № б/н від 19.04.2012, відповідач отримала кредит в розмірі 8 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором, однак ОСОБА_3 своєчасно грошові кошти не повернула, відсотки за користування кредитом не сплатила, внаслідок чого станом на 30.11.2015 утворилась вказана заборгованість, яку позивач просив стягнути на його користь.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24.05.2016 позов залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Вважає, що є доведеним як факт укладення договору, так і факт отримання грошових коштів.

Особи, які беруть участь у справі повторно не з'явились в судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник позивача в заяві на адресу суду від 25.12.2016 просив розглядати справу за його відсутності. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 305 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що 19.04.2012 ОСОБА_3 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «КБ «Приватбанк» відповідно до умов якої оформила платіжну картку КРЕДИТКА «Універсальна, 55 днів льотного періоду» та отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 3 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік і залишку заборгованості за кредитом в обмін на зобов'язання Позичальника по повернення кредиту сплати процентів в обумовлені у анкеті-заяві та Умовах і Правилах про надання банківських послуг, затверджених 06.03.2010 № СП-2010-256, строки, а також комісії, яка зазначена в Умовах кредитування із використанням кредитки «Універсальна, 55 днів льотного періоду».

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона неможе запропонувати свої умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем приєднано до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», де визначено за яких умов та за якими правилами банк відкриває позичальнику банківську картку чи надає інші банківські послуги, довідка про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів льотного періоду».

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти)визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Позивачем вказано, що Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також «Тарифами Банку» становить укладений Договір про надання банківських послуг.

При цьому, позивач не зазначив жодних даних про номер карткового рахунку, дати вручення картки відповідачу, повідомлення йому пін-коду, строку дії картки саме за цим позовом та наданим розрахунком заборгованості, не надав суду підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою Кредитка «Універсальна, 55 днів льотного періоду».

Не містить жодної конкретики з цього приводу і додана Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 19.04.2012.

У правовій позиції Верховного Суду України, сформованій у справі № 6-16цс15 від 11.03.2015 року зазначено, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у справі № 6-240цс14 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначено, що «Суди апеляційної та касаційної інстанцій, погоджуючись з доводами позивача про застосування п'ятирічного строку позовної давності не звернули увагу на те, що позивачем не представлено належних та допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли Умови споживчого кредиту в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності, ці умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачем вони не підписувалися». Тобто ВСУ у своєму правовому висновку зазначив, що якщо Умови кредитування не підписані відповідачем, то у такому разі їх неможливо визнати належним та допустимим доказом у справі, вказані умови не є складовою частиною укладеного між ним та банком договору.

Таким чином, позивач не надав жодного доказу того, що надані ним Умови і Правила надання банківських послуг у Приватбанк та довідка про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів льотного періоду» дійсно являються складовою частиною укладеного 19.04.2012 між сторонами кредитного договору у вигляді Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, враховуючи, що вони не підписувались ОСОБА_3, не мають терміну складення, строку їх дії, а пам'ятка клієнта, що за позицією позивача є складовою договору, взагалі відсутня.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, оскільки він ґрунтується на правовій позиції, викладеній ВСУ у справі № 6-16цс15 від 11.03.2015, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Також, слід зазначити, що Анкета-Заява встановлює ліміт на картку в сумі 3 000,00 грн., в той час, як позивачем заявлені вимоги виходячи з ліміту кредитування у розмірі 8 000,00 грн., при цьому матеріали справи не містять належних доказів погодження сторонами кредиту і його одержання відповідачем.

Звертаючись до суду з даним позовом позивачем не надано належних і допустимих доказів, на підставі яких суд першої інстанції міг би дійти однозначного висновку про доведеність позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими доводи викладені в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - відхилити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 травня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Павленко Ольги Михайлівни про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва