Рішення № 65040865, 21.02.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2017 Справа № 905/3601/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Верхньодніпровський ливарно-механічний завод імені 1-го Травня»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ВІДБУДОВА»

про

стягнення 45 068,36 грн

за участю представників:

від позивача

не з’явились

від відповідача

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Верхньодніпровський ливарно-механічний завод імені 1-го Травня» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ВІДБУДОВА» про стягнення заборгованості у розмірі 42205,61 грн та 3% річних у розмірі 2862,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу №0506/01ВD2009 від 20.10.2009, номер якого в подальшому змінено додатком від 01.03.2011 до договору на №050611 щодо здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався.

Місцезнаходженням відповідача є: 87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 50 років СРСР, 61, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлялись відповідачу за вказаною адресою, що підтверджується матеріали справи.

Згідно з п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Конверт з ухвалою суду про порушення провадження у справі повернувся на адресу суду, у зв’язку із закінченням терміну зберігання.

Як вбачається зі списку №1057 згрупованих поштових відправлень та витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, ухвалу суду про відкладення розгляду справи від 25.01.2017 надіслано на адресу відповідача 31.01.2017, об'єктом поштового зв'язку МАРІУПОЛЬ 47 з індексом 87547 03.02.2017 адресату повідомлено повторно про надходження на його адресу поштового відправлення та станом на 21.02.2017 поштове відправлення не вручено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

16.02.2017 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Вказане клопотання судом задоволено.

Оскільки матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті, про час та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

20.10.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Верхньодніпровський ливарно-механічний завод імені 1-го Травня», яке в подальшому змінило найменування та на даний час є Публічним акціонерним товариством «Верхньодніпровський ливарно-механічний завод імені 1-го Травня», (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» (покупець, відповідач) підписано договір купівлі-продажу №0506/01ВD2009 (далі - Договір).

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» (ідентифікаційний код 33938302) перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «СХІД ВІДБУДОВА» (ідентифікаційний код 33938302) (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містяться в матеріалах справи).

Згідно з п. 10.1 Договору за відсутності окремої угоди (в кінці цього Договору), Договір набуває чинності після підписання. Він може бути розірваний обома сторонами шляхом направлення повідомлення рекомендованим листом за шість місяців до закінчення кожного календарного року.

У п. 9.1 Договору сторонами погоджено, що Додатки до цього Договору, зокрема, Договір про умови та Загальні умови поставки та надання послуг, вважаються невід’ємними частинами даного Договору.

20.10.2009 між сторонами підписано Загальні умови поставки та надання послуг №0506/03ВD2010 (далі - Загальні умови).

20.10.2009 між сторонами підписано Договір про умови №0506/02ВD2009.

20.05.2010 між сторонами підписано Договір про умови №0506/02ВD2010.

Згідно з п. 1.1 Загальних умов ці загальні умови поставки та надання послуг регулюють спеціальні умови поставок товарів Практікер постачальником та надання послуг постачальнику з боку Практікер на основі договору купівлі-продажу та договору про умови, укладеного між сторонами, і є невід’ємною частиною договору купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2.3 Загальних умов кількість, строки та місце поставок будуть визначені згідно з даною Угодою у Замовленні, яке оформлюється Практікер у текстовому редакторі і надсилається постачальнику.

Згідно з п. 3.1 Загальних умов до Договору замовлення виконуються у зазначений у замовленні строк поставки. Поставка частинами може здійснюватися лише зі згоди практікер. Строк поставки відраховується з дати замовлення.

Відповідно до п. 3.2 Загальних умов до Договору поставка здійснюється на умовах оплати постачальником вартості доставки та покриття всіх інших витрат, включаючи витрати на упаковку, придатну для транспортування.

Замовлення вважається виконаним, коли постачальник поставив у визначений магазин замовлені Практікер товари, а також було виставлено, що поставка відповідає усім досягнутим домовленостям, угоді та логістичній системі Практікер. Постачальник повинен поставити замовлені товари у вказаний у замовленні магазин. Поставка товарів здійснюється до пункту прийняття товару магазином (п. 3.7 Загальних умов).

Згідно з п. 3.8 Загальних умов місцем, у якому здійснюється прийняття товару з перевіркою якості та кількості, є зазначений Практікер магазин. За відсутності домовленостей про інше товари під час прийому не перевіряються на відповідність параметрам, які діють в силу нормативних приписів, або якщо товари супроводжуються відповідною гарантією.

Відповідно до п. 4.1 Загальних умов після виконання кожної поставки постачальник відсилає на адресу головного офісу Практікер видаткову накладну та податкову накладну разом.

Відповідно до п. 6.1 Договору ціни, погоджені сторонами на відповідну дату замовлення, є чинними для всіх поставок, додаткових замовлень та подальших поставок впродовж строку дії Договору, крім випадків коли сторони письмово у явно вираженій формі погодяться про застосування нових цін. Збільшення ціни, зокрема внаслідок інфляції, а також підлягає окремому погодженню сторонами у вказаній формі.

01.03.2011 сторонами підписано Додаток №2 до Договору №0506/01ВD2009 від 20.10.2009, у якому сторони погодили змінити порядкові номери Договору на наступні: Договір купівлі-продажу (національний) №050611 від 20.10.2009, Договір про умови (національний) №050621 від 20.10.2009, Загальні умови поставки та надання послуг №050631 від 20.10.2009, Договір про умови №050622 від 20.05.2010.

У разі, якщо протягом переходу на нову нумерацію у документах будуть міститися посилання на попередній номер Договору, сторони домовились вважати такі документи дійсними.

На виконання умов Договору у період з 04.09.2013 по 03.06.2014 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 65827,96 грн (з урахуванням повернутого відповідачем товару), що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних та податковими накладними.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених накладних.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов’язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов’язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.1 Загальних умов до Договору строки оплати (строк платежу) визначається згідно зі ст. 4 Договору про умови і залежно від того, яка з цих подій сталась пізніше, відраховується або з дня передачі товарів за даною Угодою, або з дня отримання усіх необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом покупця.

У ст. 4 Договору про умови від 20.05.2010 погоджено строк платежу дійсний з 01.01.2010 - 60 днів з моменту надходження товарів/рахунку.

Судом встановлено, що позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 65827,96 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору в повному обсязі не здійснив оплату отриманого товару, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість в сумі 42205,61 грн(з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати та здійсненого позивачем вирахування за послуги з просування товарів), зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар за Договором купівлі-продажу №0506/01ВD2009 від 20.10.2009, номер якого змінено додатком від 01.03.2011 до договору на №050611, у розмірі 42205,61 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2862,75 грн за період з 16.08.2014 до 01.12.2016.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних є правомірною.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно визначено кількість днів прострочення у визначеному ним періоді, за який нараховуються 3% річних, та не враховано, що в 2016 році 366 днів.

Однак, за здійсненим судом перерахунком 3% річних в межах періоду нарахування, визначеного позивачем, розмір 3% річних за прострочення оплати вартості товару є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріали справи не містять відповідних заяв чи клопотань позивача.

З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 2862,75 грн підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

У зв’язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, при поданні позову позивачем згідно платіжного доручення №421 від 20.12.2016 сплачено судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Судом розглядалась позовна вимога майнового характеру про стягнення заборгованості у розмірі 45068,36 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній станом на дату звернення до суду з позовом згідно штампу поштової установи на конверті) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Отже, з огляду на приписи вказаного Закону позивачем у даному випадку повинно бути сплачено за зазначені позовні вимоги судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Таким чином 222,00 грн судового збору сплачено позивачем надмірно.

Вказана надмірно сплачена сума судового збору у відповідності зі ст. 7 Закону України «Про судовий збір» буде повернута ухвалою суду позивачу за його клопотанням.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ВІДБУДОВА» (87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 50 років СРСР, 61, ідентифікаційний код 33938302) на користь Публічного акціонерного товариства «Верхньодніпровський ливарно-механічний завод імені 1-го Травня» (51600, Дніпропетровська обл., м.Верхньодніпровськ, вул. Петровського, 187А, ідентифікаційний код 00292853) заборгованість у розмірі 42205 (сорок дві тисячі двісті п’ять) грн 61 коп., 3% річних у розмірі 2862 (дві тисячі вісімсот шістдесят дві) грн 75 коп. та судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.02.2017

Суддя М.В. Сажнева