Постанова № 65040852, 27.02.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2017 р. Справа № 922/863/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н. В., суддя Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є.,

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 22.11.2016);

відповідача - ОСОБА_2 (дов. б/н від 26.08.2016),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ (вх. №488 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 26.01.2017 р. у справі № 922/863/16,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ,

до Приватного акціонерного товариства "Термолайф", м. Харків,

про визнання недійсними рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.01.2017 р. (суддя Бринцев О.В.) в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2016р. у справі № 922/863/16 за нововиявленими обставинами відмовлено. Рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2016р. у справі № 922/863/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Приватного акціонерного товариства "Термолайф" про визнання недійсними рішень залишено без змін.

Позивач, ПАТ "Сбербанк", з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 26.01.2017р. скасувати, рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2016р. у справі № 922/863/16 скасувати, задовольнити позов ПАТ "Сбербанк" до ПрАТ "Термолайф" про визнання недійсними рішень, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

В обґрунтування викладених вимог позивач посилається на порушення відповідачем процедури виділу, передбаченого ст. 82 Закону України "Про акціонерні товариства" щодо відсутності письмового повідомлення банку, як кредитора про прийняте ПрАТ "Термолайф" рішення про виділ. Позивач зазначає, що представлені ПрАТ "Термолайф" документи не відповідають дійсності, оскільки цінним листом за номером 0100134645193 до банку були направлені інші документи (відзив на позов по іншій справі № 910/27848/15), про що 18.11.2016 відділом діловодства було повідомлено службовою запискою від 16.11.2016. Крім того, позивач посилається на обставини щодо відсутності акціонера на території України в період зібрання загальних зборів акціонерів ПрАТ "Термолайф" та прийняття рішення від 30.11.2015 про виділ з ПрАТ "Термолайф" юридичних осіб, про які йому стало відомо під час ознайомлення з матеріалами адміністративної справи № 826/10295/16. Також, позивач вказує на те, що запропонований в публікації Бюлетені ЦПУ порядок денний не відповідає порядку денному зазначеному в протоколі від 15.02.2016, посилаючись при цьому на наявність доказів, які свідчать про зменшення статутного капіталу ПрАТ "Термолайф" та відчуження акцій, які перебувають у заставі у ПАТ "Сбербанк".

27.02.2017 ПАТ "Сбербанк" надало додаткові пояснення до апеляційної скарги стосовно порушення порядку проведення загальних зборів акціонерів від 30.11.2015 та від 15.02.2016, посилаючись на сумніви щодо їх проведення в режимі теле/відео конференції, як про те зазначає ПрАТ "Термолайф".

Крім того, в звязку з викладеним, 27.02.2017 ПАТ "Сбербанк" звернулось до суду з клопотанням про витребування доказів та виклик осіб для надання пояснень про скликання загальних зборів ПрАТ "Термолайф" 21.10.2013 під час яких було затверджене Положення про проведення загальних зборів акціонерів, а також докази проведення загальних зборів акціонерів від 30.11.2015 та від 15.02.2016 в режимі теле/відео конференції.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні даного клопотання ПАТ "Сбербанк" за недоцільністю та безпідставністю, оскільки обставини щодо проведення загальних зборів акціонерів ПрАТ "Термолайф" не відносяться до предмету доказування у даній справі, зважаючи на те, що апеляційний господарський суд повинен надати оцінку доказам на підтвердження наявності або відсутності нововиявлених обставин, які зазначені позивачем в заяві про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2016 за нововиявленими обставинами.

До того ж, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

В даному випадку колегія суддів також враховую передбачений ст. 102 ГПК України стислий строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, який спливає 28.02.2017, та відсутність виняткових обставин, які можуть вважатися підставою для продовження строку розгляду даного господарського спору, за відсутності також відповідного обґрунтованого клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Як свідчать матеріали справи, Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Термолайф" про:

- визнання недійсним рішення від 30.11.2015 року загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Термолайф", про виділ з Приватного акціонерного товариства "Термолайф" юридичних осіб;

- визнання недійсним рішення від 15.02.2016 року загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Термолайф", про затвердження розподільчого балансу та про випуск акцій товариства з метою конвертації частини акцій товариства в акції створюваних товариств і про порядок такої конвертації.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач послався на наступне: 04.09.2012 між позивачем та відповідачем був укладений договір про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО (з наступними змінами та доповненнями), відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 30 980 000,00 доларів США. Крім того, 04.09.2012 між позивачем та відповідачем був укладений договір про відкриття кредитної лінії №31-В/12/66/ЮО, відповідно до якого банк надав відповідачу (позичальнику) кредит у сумі 1 000 000,00 доларів США.

З метою забезпечення кредитних договорів, 13.09.2012 між позивачем та ТОВ "Менеджмент логістік компані" був укладений договір застави, відповідно до якого ТОВ "Менеджмент логістік компані" передало в заставу банку 450 простих іменних акцій, бездокументарної форми, емітент ПрАТ "Термолайф", номінальною вартістю кожної акції 1 000,00 грн.

Крім того, 13.09.2012 між банком та ОСОБА_3 також був укладений договір застави, відповідно до якого ОСОБА_3 передав в заставу банку прості іменні акції, бездокументарної форми, емітент ПрАТ "Термолайф" в кількості 50 штук, номінальною вартістю кожної акції 1 000,00 грн. Поряд з вказаними забезпечувальними договорами, між позивачем та іншими особами, в тому числі й відповідачем, також було укладено ряд інших забезпечувальних договорів.

Вказані особи - ТОВ "Менеджмент логістік компані" та ОСОБА_3 є учасниками ПрАТ "Термолайф".

Як стверджує позивач, йому стало відомо про проведення ПрАТ "Термолайф" 30.11.2015 та 15.02.2016 загальних зборів, на яких було прийнято рішення про виділ з ПрАТ "Термолайф" двох нових товариств та про додатковий випуск акцій акціонерним товариством. Вказані рішення, як стверджує позивач, порушують його права, що полягає в тому, що банк, як заставодержатель, не надавав згоду на випуск акцій акціонерного товариства та подальшу їх конвертацію, на реорганізацію акціонерного товариства, чим порушено ст. 17 Закону України "Про заставу", ч. 2 ст. 586 ЦК України та п.п. 3.1.1. та 4.4. договорів застави. Крім того, позивач зазначає, що боржник (ПрАТ "Термолайф") приймаючи рішення про виділ, фактично передає свої права та обов'язки перед ПАТ "Сбербанк" новоствореним підприємствам. При цьому, в обґрунтування своїх позовних вимог, банк посилається на те, що відповідач, приймаючи вищевказані рішення про виділ, фактично передає свої права та обов'язки перед позивачем новоствореним підприємствам, що фактично є заміною боржника у зобов'язанні, на яке всупереч положенням статті 520 Цивільного кодексу України свою згоду позивач (як кредитор) не надавав.

Позивач посилається на порушення відповідачем права та інтереси позивача при прийнятті рішення від 30.11.2015 року загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Термолайф", про виділ з Приватного акціонерного товариства "Термолайф" юридичних осіб та рішення від 15.02.2016 року загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Термолайф", про затвердження розподільчого балансу та про випуск акцій товариства з метою конвертації частини акцій товариства в акції створюваних товариств і про порядок такої конвертації, що і стало причиною звернення із позовом до суду.

Позивач, вважаючи спірні рішення відповідача правочинами, просив визнати їх недійсними на підставі статей 11, 202, 203, 215, 520 Цивільного кодексу України, а також частини 3 статті 9 Закону України Про іпотеку та частини 2 статті 17 Закону України Про заставу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2016 у справі №922/863/16 відмовлено ПАТ "Сбербанк" у задоволенні позову до ПрАТ "Термолайф" про визнання недійсними рішень загальних зборів ПрАТ "Термолайф" від 30.11.2015 та від 15.02.2016.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рiшення загальних зборiв учасникiв (акцiонерiв) та iнших органiв господарського товариства не можуть визнаватися правочинами у розумiннi статті 202 Цивільного кодексу України, оскільки вони є актами ненормативного характеру (iндивiдуальними актами). Отже, "виділ" та "заміна боржника у зобов'язанні" є самостійними та різними за змістом поняттями, що регулюються різними правовими нормами. Оскаржувані рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ "Термолайф" за своєю правовою природою є індивідуальним актом ненормативного характеру, виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства та відповідно до частини 2 пункту 23 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачене законом право акціонерів прийняти рішення про виділ не може бути обмежене, крім випадків, передбачених законом.

Також, з посиланням на ст. 109 ЦК Українии, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що перехід за результатами виділу частини права та обовязків відповідача до новоствореної особи жодним чином не свідчить про порушення прав позивача, у тому числі як заставодержателя, зважаючи також на відсутність доказів в підтвердження того, що виділ з відповідача нових юридичних осіб є завершеним, а прийняте загальними зборами оспорюване рішення не містить висновків щодо відмови, зупинення чи припинення зобовязань товариства (відповідача) за кредитними договорами, отже, відсутні підстави стверджувати про порушення прав та інтересів позивача.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень статті 82 Закону України "Про акціонерні товариства". При цьому, судом було прийнято до уваги докази відповідача на підтвердження направлення письмового повідомлення позивача про прийняття загальними зборами рішення акціонерів відповідача щодо виділу (т. 1, а.с. 229- 230), та доводи позивача про те, що він був обізнаний про прийняте відповідачем рішення з оголошення в бюлетені ЦПУ, тому мав можливість скористатися своїм правом на предявлення вимог (при цьому, така можливість банком, як забезпеченим кредитором, не втрачена і тепер).

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та визнання недійсними рішень загальних зборів ПрАТ "Термолайф" від 30.11.2015 та від 15.02.2016.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 рішення господарського суду від 08.06.2016 у справі № 922/863/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 та рішення господарського суду від 08.06.2016 у справі № 922/863/16 залишено без змін з посиланням на правомірність висновків судових рішень щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

20 грудня 2016 року Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулося до господарського суду Харківської області із заявою про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 08 червня 2016 року по справі №922/863/16 за нововиявленими обставинами, в якій просить суд скасувати вищевказане рішення та прийняте нове, яким позов Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити повністю.

В якості підстав для скасування рішення господарського суду Харківської області від 08 червня 2016 року по справі №922/863/16 позивач зазначає, по-перше: спростування доводів Приватного акціонерного товариства "Термолайф" про повідомлення Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про прийняття рішення щодо виділу юридичних осіб, якого того вимагає стаття 82 Закону України "Про акціонерні товариства"; по-друге: відсутність акціонера Публічного акціонерного товариства "Термолайф" - ОСОБА_3 під час загальних зборів акціонерів на території України; по-третє: наявність доказів, які свідчать про зменшення статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Термолайф" та відчуження акцій, які перебувають в заставі у Публічного акціонерного товариства "Сбербанк".

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ПАТ "Сбербанк" про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2016 по справі №922/863/16 за нововиявленими обставинами з огляду на те, що обставини, які позивач вважає нововиявленими, не є істотними для розгляду даної справи, оскільки ніяким чином не спростовують висновків, що були покладені в основу судового рішення по справі №922/863/16, а самі обставини не є такими, що не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, з чим погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Статтею ст. 112 ГПК України передбачено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно із роз'ясненнями наведеними у пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Публічне акціонерне товариство Сбербанк в якості нових обставин відносно неповідомлення його про прийняте рішення щодо виділу посилається на службову записку за підписом начальника відділу діловодства та архівної роботи ОСОБА_4 від 16 листопада 2016 року стосовно надходження та вмісту цінного листа, яким було направлено повідомлення про прийняття загальними зборами рішення акціонерів відповідача щодо виділу.

В пункті 2 Постанови Вищого господарського суду України Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами від 26.12.2011 р. №17 зазначено, що необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Колегія суддів вважає, що надання ПАТ Сбербанк до суду зазначеної службової записки свідчить про наданням нового доказу на підтвердження факту, направленим на переоцінку тих доказів, які вже оцінювались господарським судом у процесі розгляду справи, а отже, не є нововиявленою обставиною.

До того ж сам по собі від лист 16 листопада 2016 року не відповідає вимогам допустимості доказів, визначеним ст. 34 ГПК України (обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування).

Крім того, суд зазначає, що службова записка за підписом начальника відділу діловодства та архівної роботи ОСОБА_4 від 16 листопада 2016 року складена через 10 місяців з дня отримання ПАТ Сбербанк листа ПрАТ Термолайф.

Враховуючи викладене, службова записка не може бути підтвердженням того, що ПАТ Сбербанк не отримав повідомлення від ПрАТ Термолайф про прийняте загальними зборами акціонерів 30 листопада 2015 року рішення про виділ.

Окрім цього, судовими рішеннями у справі № 922/863/16 встановлено, що ПрАТ Термолайф було здійснено публікації для кредиторів про прийняття 30.11.2015 загальними зборами акціонерів рішення про виділ - в офіційному друкованому органі НКЦПФР Бюлетень цінні папери України № 244 (4288) від 29.12.2015р. (згідно вимог Закону України Про акціонерні товариства). В позовній заяві позивач ПАТ Сбербанк зазначив, що він довідався про прийняте загальними зборами ПрАТ Термолайф рішення про виділ з публікації в Бюлетень цінні папери України № 244 (4288) від 29.12.2015.

З огляду на викладене, твердження про неповідомлення ПАТ Сбербанк про прийняте рішення не відповідають дійсності.

По-друге, викладені в заяві доводи та обставини про відсутність акціонера ПрАТ "Термолайф" - ОСОБА_3 на території України і неможливість у зв'язку з цим приймати рішення щодо виділу з ПрАТ "Термолайф" нових юридичних осіб та підписувати необхідні документи є необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 9.1. Положення про загальні збори акціонерів Приватного акціонерного товариства "Термолайф", затвердженого позачерговими зборами акціонерів (протокол б/н від 21 жовтня 2013 року), визначений порядок прийняття рішення загальними зборами, відповідно до якого засідання загальних зборів акціонерів Товариства проводяться шляхом особистої участі акціонерів Товариства, а також можуть проводитись за участю акціонера/акціонерів в режимі теле/відеоконференції, за умови, що кожен акціонер Товариства, який бере участь в такій конференції, може бачити/чути всіх учасників та спілкуватися зі всіма іншими учасниками засідання загальних зборів акціонерів Товариства.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов'язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб'єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин.

Згідно з пунктом 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року №4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб'єктного складу сторін, зокрема, спори про визнання недійсними рішень органів управління юридичної особи за позовом особи, яка не є учасником (акціонером, членом, засновником), у тому числі таким, що вибув, у разі оспорювання рішень органів управління юридичної особи, прийнятих після його вибуття.

Пунктом 1.5. рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року N 04-5/14 Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин (які були чинними на час прийняття оскаржуваного рішення та втратили чинність на підставі постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року №4) було передбачено, що спори за позовами осіб, що не є учасниками (акціонерами) господарського товариства, до господарського товариства за своїм суб'єктним складом не належать до корпоративних. Зокрема, це стосується спорів про визнання недійсними рішень органів управління господарських товариств за позовами кредиторів, заставодержателів, орендарів майна або інших осіб, що не є учасниками (акціонерами) відповідних товариств.

Відповідно до п. 17 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Тобто, ці рішення (загальних зборів учасників) мають обов'язковий характер у даному випадку лише для акціонерів товариства.

Відповідно до п. 23 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства відноситься й прийняття рішень, зокрема, про виділ.

Позивач просив визнати недійсними рішення загальних зборів на підставі статей 11, 202, 203, 215, 520 Цивільного кодексу України, а також частини 3 статті 9 Закону України Про іпотеку та частини 2 статті 17 Закону України Про заставу. При цьому, основним порушенням своїх прав як заставодержателя оспорюваними позивачем рішеннями загальних зборів останній вважає той факт, що без його згоди на загальних зборах було прийнято рішення, яким постановлено виділити з акціонерного товариства (відповідача) два нових товариства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 та рішення господарського суду від 08.06.2016 у справі № 922/863/16, в підтвердження правомірності висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог зазначив про те, що позивачем не наведено жодної норми права, яка б надавала право не акціонеру акціонерного товариства втручатися в діяльність загальних зборів акціонерів цього акціонерного товариства шляхом надання вказівок, або заборон щодо прийняття тих чи інших рішень загальних зборів, в тому числі, й рішення про виділ нових товариств. Посилання позивача (скаржника) на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що полягає, як стверджує скаржник у розгляді справи за відсутності певних документів, не впливає на правильність їхнього висновку про безпідставність заявленого позову.

Таким чином, беручи до уваги предмет та підстави, з яких заявлено позов у даній справі, викладена в заяві ПАТ «Сбербанк» обставина про відсутність акціонера ПрАТ "Термолайф" ОСОБА_3 на території України, не спростовує факти, які було покладено в основу судового рішення від 08.06.2016 справі № 922/863/16, оскільки дана обставина не є істотною обставиною для розгляду даної справи та не впливає на суть рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2016 щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки оскаржувані рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ "Термолайф" за своєю правовою природою є індивідуальним актом ненормативного характеру, виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства та відповідно до частини 2 пункту 23 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачене законом право акціонерів прийняти рішення про виділ не може бути обмежене, крім випадків, передбачених законом.

До того ж питання відсутності чи присутності акціонера ОСОБА_3 під час загальних зборів акціонерів на території України взагалі не було предметом дослідження під час первісного розгляду справи та позивач на дані обставини в якості підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів не посилався. Ця обставина не підлягала зясуванню оскільки не була включена позивачем до складу фактичних підстав позову. Таким чином її спростування чи підтвердження не може бути визнане нововиявленою обставиною в розумінні ст.113 ГПК України.

По-третє, твердження Публічного акціонерного товариства Сбербанк про наявність доказів, які свідчать про зменшення статутного капіталу Приватного акціонерного товариства Термолайф є недопустимим.

Статутний капітал товариства, з якого здійснюється виділ, зменшується на суму розміру статутного капіталу товариства, що створюється шляхом виділу відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 Закону України "Про акціонерні товариства" в якій зазначено, Статутний капітал товариства, з якого здійснюється виділ, зменшується на суму розміру статутного капіталу товариства, що створюється шляхом виділу відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 Закону України "Про акціонерні товариства".

Таким чином, обставини зменшення розміру статутного капіталу товариства відповідача мали бути відомі позивачу на час розгляду справи незалежно від факту винесення рішення позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Термолайф" від 15 лютого 2016 року, оскільки зменшення статутного капіталу при виділі із юридичної особи іншої випливає із вимог діючого законодавства.

Така обставина як прийняття рішення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства Термолайф від 15 лютого 2016 року про зменшення статутного капіталу не містить такої ознаки нововиявленої обставини, як істотність, оскільки вона також не спростовує висновків, покладених в основу рішення господарського суду Харківської області від 08 червня 2016 року у справі №922/863/16, з урахуванням наведених вище підстав.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що наведені позивачем обставини не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що

- оскаржувані рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ "Термолайф" за своєю правовою природою є індивідуальним актом ненормативного характеру, виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства, оскільки визначає правовий статус новостворюваних в результаті виділу юридичних осіб, обовязки акціонерів та органів управління ПрАТ "Термолайф", його посадових осіб та є виключною компетенцією загальних зборів учасників вказаного товариства;

- перехід за результатами виділу частини права та обовязків відповідача до новоствореної особи жодним чином не свідчить про порушення прав позивача, у тому числі як заставодержателя, зважаючи також на відсутність доказів в підтвердження того, що виділ з відповідача нових юридичних осіб є завершеним;

- прийняте загальними зборами оспорюване рішення не містить висновків щодо відмови, зупинення чи припинення зобовязань товариства (відповідача) за кредитними договорами, отже, відсутні підстави стверджувати про порушення прав та інтересів позивача

В звязку з чим, обставини, на які посилається позивач, не можуть створювати наслідки прийняття іншого, ніж прийняте господарським судом Харківської області рішення від 08.06.2016, залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016, та які залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016.

Тому, наведені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні ст. 112 ГПК України в зв'язку з відсутністю ознак їх істотності для вирішення даного господарського спору, тому ухвала господарського суду Харківської області від 26.01.2017 є правомірною, обґрунтованою, а доводи з яких подана апеляційна скарга не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2016р. у справі № 922/863/16 за нововиявленими обставинами.

Керуючись статтями 32-34, 43, 101, статтями 112-114 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 26.01.17 р. у справі № 922/863/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Медуниця О.Є.