Постанова № 65040496, 22.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2017 р. Справа№ 911/2962/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Сітайло Л.Г.

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників:

від позивача: Степченко Ю.А., Войцехівський О.В., Чугунов М.В. - за належним чином оформленими довіреностями;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молоко-Країна"

на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2016р.

у справі №911/2962/16 (суддя Грєхов А.С.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко"

до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молоко-Країна"

про стягнення заборгованості у розмірі 614 396,36 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молоко-Країна" про стягнення 614 396,36 грн. заборгованості (враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог).

Позов обґрунтовувався тим, що поставлений позивачем товар на загальну суму 1 279 396,36 грн., оплачений відповідачем частково, і заборгованість в оплаті вартості товару в розмірі 614 396,36 грн. не сплачена боржником-покупцем.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.11.2016р. у справі № 911/2962/16 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молоко-Країна" на користь Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" 614 396,36 грн. боргу та 9 215,95 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимогах відмовити повністю.

У доводах апеляційного оскарження апелянт посилався на порушення норм матеріального права, неповноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та упередженість в оцінці доказів. На думку скаржника, місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що постачальником не доведено належними доказами отримання товару уповноваженими представниками відповідача, так зокрема, надані позивачем товарно-транспортні накладні на підтвердження передачі товару у період з 06.05.2016р. по 08.06.2016р. здійснювались на замовлення юридичних осіб, які не мають відношення до відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017р., вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді Смірнова Л.Г, Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2017р. апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молоко-Країна" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.02.2017р.

06.02.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.02.2017р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017р., у зв'язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці, змінено та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г., Сітайло Л.Г.

22.02.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по даній справі.

Відповідач (апелянт) до судового засідання, що відбулось 22.02.2017р., не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представника апелянта не перешкоджає розгляду його апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, а тому, розгляд справи у відсутності учасника спору можливий.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, заслухавши пояснення позивача, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між Приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко" (далі - Постачальник, Позивач) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Молоко-Країна"" (далі - Покупець, Відповідач) укладено Договір поставки № 766/111 від 06.05.2016р. (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором постачальник зобов'язується поставляти покупцю молочну сировину (молоко коров'яче, сире, незбиране, яке піддавалося попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню), далі за текстом - молоко, а покупець - приймати й оплачувати його на умовах та в порядку визначеному цим Договором.

Постачальник зобов'язався поставляти молоко на умовах: EXW - склад постачальника, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Уманський район, село Рижавка (Уманська філія ПрАТ "Райз - Максимко"); Черкаська область, Монастирищенський район, село Цибулів (Монастирищенська філія ПрАТ "Райз - Максимко". Обов'язок по завантаженню молока в надані покупцем автомолцистерни та їх опломбування покладається на постачальника (п.п. 1.2, 1.2.1 Договору).

Зі змісту пункту 4.3 Договору випливає, що право власності на молоко переходить до покупця в момент приймання і визначається датою підписання представником покупця товарної накладної на його перевезення, крім випадку виявлення невідповідності молока за якісними показниками вимогам діючих в Україні стандартів, а також ветеринарним і санітарним вимогам.

Відповідно пункту 4.4 Договору встановлено, що не пізніше 3-го числа місяця наступного за звітним покупцем виписується прийомна квитанція на закупівлю молочної сировини (форма № 3-ПК (МС)), у якій покупець на підставі спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини (форма № 1-ТН (МС)) вказує кількість та вартість молочної сировини та розрахунки з постачальником за минулий місяць.

Згідно до п. 5.1 Договору ціна на молоко встановлюється за погодженням сторін договору шляхом підписання протоколу погодження цін (Додаток №1), який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 6.1 Договору у період з 25 числа по 30 число кожного місяця, сторони проводять звірку взаєморозрахунків по даному Договору. За наявності заборгованості покупця за поставлене молоко на дату направлення звірки взаєморозрахунків, покупець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів перерахувати постачальнику грошові кошти на погашення заборгованості. При невиконанні покупцем умов даного пункту, постачальник має право на власний вибір застосувати штрафні санкції, передбачені умовами цього Договору та/або відмовитись від виконання Договору в односторонньому порядку.

Договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2016р., а в частині розрахунків за поставлене молоко до моменту остаточного розрахунку (п. 8.1 Договору).

Позивач зазначав, що свої зобов'язання виконав і передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 279 396,36 грн. На доведення цих обставин посилався на товарно-транспортні накладні.

19.07.2016р. листом № 423 позивач звернувся до покупця з вимогою відповідно до ст. 530 ЦК України оплатити суму боргу за поставлену продукцію. Відповідач відповіді на лист не надав, борг перед позивачем не оплатив.

Предметом позову у даній справі є порушення покупцем права постачальника на своєчасну оплату вартості поставленого товару за договором №766/111 від 06.05.2016р.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов'язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов'язань відповідно до ст. 692 ЦК України.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відхиляючи доводи апелянта з приводу того, що постачальником не надано доказів прийняття товару уповноваженими на такі дії представниками відповідача, а надані продавцем товарно-транспортні накладні (форма № 1-ТН (МС)) за період з 06.05.2016р. по 08.06.2016р. не підтверджують обставин поставки належному покупцю, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 4.5 Договору сторони погодились, що молоко вважається прийнятим належним чином і уповноваженою на це особою, якщо у товаро-супровідній документації постачальника проставлена печатка або штамп покупця.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що подані позивачем товарно-транспортні накладні (форма № 1-ТН (МС)) містять відбиток печатки відповідача, що спростовує заперечення апелянта, а тому позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача борг в сумі 614 396,36 грн., який документально підтверджений та обґрунтований, тож підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення до матеріалів справи не надано.

З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молоко-Країна" на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2016р. у справі №911/2962/16 слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молоко-Країна" на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2016р. у справі №911/2962/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2016р. у справі №911/2962/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/2962/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

Л.Г. Сітайло