Рішення № 65039492, 28.02.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.02.2017 Справа № 905/147/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Новіковій В.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: В.о. керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 в інтересах Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, Маріуполь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Міленіум Україна”, м. Маріуполь

про стягнення заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами в розмірі 97713,00 грн.; розірвання договору №76 від 25.12.2013 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів; зобов’язання демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами у кількості 9 одиниць, які зазначені у Додатку №1 до договору №76 від 25.12.2013

За участю представників сторін:

прокурор: Хряк О.О.-посвідчення

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: В.о. керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 в інтересах Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міленіум Україна”, м.Маріуполь про стягнення заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами в розмірі 97713,00 грн.; розірвання договору №76 від 25.12.2013 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів; зобов’язання демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами у кількості 9 одиниць, які зазначені у Додатку №1 до договору №76 від 25.12.2013

В обґрунтування позову прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором №76 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів від 25.12.2013 щодо оплати за розміщення зовнішньої реклами.

12.01.2017 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Курило Г.Є.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.01.2017 порушено провадження по справі № 905/147/17.

Прокурор в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог.

31.01.2017 електронною поштою суду та 03.02.2017 через канцелярію суду від Виконавчого комітету Маріупольської міської ради надійшли пояснення від 31.01.2017 № 31.6.2-12886-31.8.1, в яких позивач просить позовні вимоги за позовом в.о. керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 в інтересах Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міленіум Україна”, м.Маріуполь про стягнення заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами в розмірі 97713,00 грн.; розірвання договору №76 від 25.12.2013 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів; зобов’язання демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами у кількості 9 одиниць задовольнити у повному обсязі.

Протягом розгляду справи позивач надавав клопотання про розгляд справи за відсутністі представника позивача. Суд задовольняє означене клопотання.

Відповідач в судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За висновками суду відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За змістом наявного у матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 87506, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Кірова, буд. 222. Аналогічна адреса зазначена в позовній заяві.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за юридичною адресою відповідача, яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Перед початком розгляду справи по суті прокурора було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення прокурора, господарський суд встановив:

25 грудня 2013 року між позивачем, Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (Виконком) та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Міленіум Україна” (Розповсюджувач) був укладений договір №76 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

За умовами п.1.1 договору встановлено, на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 15.05.2013 №209 “Про розгляд звернень суб’єктів господарської діяльності щодо розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м.Маріуполя” Виконком надає Розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів, а Розповсюджувач приймає вказані місця, використовує їх для розташування рекламних засобів та оплачує користування зазначеними місцями згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.1.2. договору місця розташування рекламних засобів, які надаються Виконкомом в тимчасове платне користування Розповсюджувачу, зазначені в Додатку 1 до цього Договору, який невід’ємною частиною цього Договору.

Розповсюджувач зовнішньої реклами на підставі п. 2.3.15 договору зобов’язувався своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування місцями розташування рекламних засобів в порядку та в строки, обумовлені цим Договором.

За умовами п.3.2. договору розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, наданими в користування Розповсюджувачу, становить 4234,23грн. в місяць.

Згідно додаткової угоди №1 від 20.02.2014 до договору від 25 грудня 2013 року №76 сторони вирішили реструктуризувати заборгованість плати до міського бюджету за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів за договором згідно з додатком № 1. У відповідності до додатку № 1 до додаткової угоди №1 від 20.02.2014 до договору від 25 грудня 2013 року №76 сторони визначили, що відповідач зобов’язаний сплачувати плату за користування місцями розташування рекламних засобів а також заборгованість з 26.06.2012 до 10.03.2014 кожного 10 числа місяця з 10.03.2014 по 10.05.2017, сума щомісячного платежу 6514,20грн.

Договір та додатки до договору підписаний обома сторонами та скріплені печатками підприємств.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензія №60 від 08.12.2016 з вимогою ліквідувати заборгованість. Докази надсилання претензії наявні в матеріалах справи. Відповідач на претензію не відреагував, заборгованість не сплатив.

За розрахунком позивача, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору №76 від 25.12.2013р. за останнім утворилася заборгованість за період з 10.09.2015 по 10.11.2016 у розмірі 97713,00 грн.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст.143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідні ради є органами самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади.

Частиною 1 ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Положеннями статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до приписів ст.29 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад та встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів передбачених у частині 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 ст.16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067, встановлено, що зовнішня реклама розміщуються на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

15.05.2013р. за №209 виконавчим комітетом Маріупольської міської ради прийнято рішення про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю “Міленіум Україна” (на розміщення зовнішньої реклами за адресами: пр. Леніна ( район “Амстор” (№ за схемою 525), пр.Леніна (№ за схемою 526), пр. Леніна/вул. Краснофлотська (№ за схемою 527), пр. Металургів (№43) (№ за схемою 535), пр. Будівельників/вул. Бахмутська (№ за схемою 542), пр. Будівельників/вул. Апатова (№ за схемою 544), пр. Леніна/пр. Будівельників (№ за схемою 547), пр. Металургів/б-р Шевченко (№ за схемою 1035), пр. Металургів/б-р Шевченко (№ за схемою 1036).

Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067 передбачено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

Плата за користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється на договірних засадах з його власником, що саме було передбачено за умовами пунктів 3.1-3.11 Договору №76 від 25.12.2013 між позивачем та відповідачем.

Згідно до вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 626 та 629 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов’язання за Договором №76 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів від 25.12.2013 належним чином не виконав, плату за розміщення зовнішньої реклами не сплатив, у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 97713,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

На час розгляду справи заборгованість у сумі 97713,00 грн. за період з 10.09.2015 по 10.11.2016 відповідачем не сплачена, доказів зворотного суду не надано.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором №76 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів від 25.12.2013 за період з 10.09.2015 по 10.11.2016 у розмірі 97713,00 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд розірвати договір №76 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів від 25.12.2013 в зв’язку з порушенням відповідачем умов договору по оплаті за користування місцями розташування рекламних засобів.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

За приписами пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки: розірвання договору, відшкодування збитків та інше.

Згідно ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Заборгованість відповідачем за договором №76 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів від 25.12.2013 позбавила грошових надходжень до міського бюджету, на які він розраховував при укладенні договору, а тому таке порушення відповідачем умов договору є істотним.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-пр/2002 недотримання позивачем ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2011 р. у справі № 3-74гс11.

На підставі викладеного, враховуючи, що факт невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором №76 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів від 25.12.2013 підтверджується матеріалами справи, вимоги прокурора про розірвання договору №76 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів від 25.12.2013 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами у кількості 9 одиниць, які зазначені у Додатку №1 до договору №76 від 25.12.2013., то суд вважає, що позов у цій частині підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України визначено, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Ч. 5 ст.188 Господарського кодексу України передбачено, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У відповідності до п. 7.4 договору №76 від 25.12.2013 за наявності підстав, передбачених п. 7.2 цього договору, Виконком одночасно з вимогою про розірвання цього договору може вимагати від Розповсюджувача демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами і повернення місць розташування рекламних засобів, наданих в користування останньому.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на те, що Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради порушується питання про розірвання договору, позивач вважає, що існують правові підстави для повернення розповсюджувачем зовнішньої реклами місць тимчасового розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності, їх власнику.

Розміщення відповідачем спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на місцях, що перебувають у комунальній власності з порушенням умов встановлених договором має наслідком порушення прав Виконавчого комітету Маріупольської міської ради як власника вказаних місць, а саме:

- унеможливлює розпорядження вказаними місцями, в тому числі шляхом їх надання у користування іншим розповсюджувачам зовнішньої реклами;

- унеможливлює отримання плати за їх використання, що має наслідком неотримання грошових коштів до місцевого бюджету м. Маріуполя.

З урахування викладеного у виконкому міської ради існують правові підстави вимагати від відповідача демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 29, 33, 43, 47, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги В.о. керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 в інтересах Виконавчого комітету Маріупольської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міленіум Україна”, м. Маріуполь задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Міленіум Україна”, м. Маріуполь (87506, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Кірова, б. 222, код ЄДРПОУ 33653778) на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 70, код ЄДРПОУ 04052784, р/р 31413544700051 банк ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016) заборгованість у сумі 97713,00 грн.

Розірвати договір №76 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів від 25.12.2013, укладений між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Міленіум Україна”, м. Маріуполь.

Зобов’язати “Міленіум Україна”, м. Маріуполь (87506, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Кірова, б. 222, код ЄДРПОУ 33653778 ) здійснити демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами у кількості 9 одиниць, розташовані у місті Маріуполі за адресами: пр. Леніна ( район “Амстор” (№ за схемою 525), пр. Леніна (№ за схемою 526), пр. Леніна/вул. Краснофлотська (№ за схемою 527), пр. Металургів (№43) (№ за схемою 535), пр. Будівельників/вул. Бахмутська (№ за схемою 542), пр. Будівельників/вул. Апатова (№ за схемою 544), пр. Леніна/пр. Будівельників (№ за схемою 547), пр. Металургів/б-р Шевченко (№ за схемою 1035), пр. Металургів/б-р Шевченко (№ за схемою 1036), після набрання цим рішенням законної сили на протязі 40 календарних днів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Міленіум Україна”, м.Маріуполь (87506, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Кірова, б.222, код ЄДРПОУ 33653778) на користь Прокуратури Донецької області (85701, Донецька область, м.Маріуполь, пл. Мічмана Павлова, 10, код ЄДРПОУ 25707002, р/р №35216066016251 Держказначейська служба України, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в сумі 4221,62 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 28.02.2017 оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.Є. Курило