Рішення № 65039366, 27.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22286/16 27.02.17 р.

За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО"

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега"

про стягнення 3 538,12 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Жигальська Ю.Ю. за довіреністю № ГН-22-Ю/2016 від 04.01.2016 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ВУСО" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення 3 538,12 грн.

Ухвалою суду від 08.12.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.01.2017 р.

20.12.2016 р. через відділ діловодства суду від МТСБ України надійшли документи по справі.

11.01.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про відсутність аналогічного спору.

У судовому засіданні 11.01.2017 р. представник відповідача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів та відзив.

Ухвалою суду від 11.01.2017. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.

У судовому засіданні 11.01.2017 р. оголошувалась перерва до 30.01.2017 р.

30.01.2017 р. від позивача надійшли додаткові пояснення.

У судовому засіданні 30.01.2017 р. оголошувалась перерва до 22.02.2017 р.

У судовому засіданні 22.02.2017 р. представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 22.02.2017 р. оголошувалась перерва до 27.02.2017 р.

23.02.2017 р. від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 27.02.2017 р. позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 27.02.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.07.2016 р. між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "ВУСО" (Страховик, позивач) та ОСОБА_2 (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 3033569-02-05-00, за яким застраховано транспортний засіб марки «Toyota Camry», держаний реєстраційний № НОМЕР_1.

08.07.2016 р. в м. Київ відбулась ДТП за участю транспортних засобів «Toyota Camry», держаний реєстраційний № НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та «DAF 95» держаний реєстраційний № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України.

Внаслідок вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль засобів «Toyota Camry», держаний реєстраційний № НОМЕР_1, власнику вказаного транспортного засобу була завдана матеріальна шкода, розмір якої відповідно до страхового акту та розрахунку страхового відшкодування становить 12 330,00 грн.

За страховим випадком - ДТП, що сталась за участю застрахованого автомобіля, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 12 330,00 грн. за платіжним дорученням № 11485 від 18.07.2016 р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що автомобіль «DAF 95» держаний реєстраційний № НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди, застрахований відповідачем за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ 6288323.

Зазначеним Полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 грн., франшиза 1 000,00 грн.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, відповідач є особою, яка, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» зобов'язана відшкодувати завдану ДТП шкоду у розмірі та порядку, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.11.08 р.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 7 791,88 грн.

Підставою для сплати відповідачем зазначеної суми стало визначення розміру матеріальної шкоди у страховому акті № 4643-ЦВ від 09.11.2016 р., складеному відповідачем.

Із матеріалів справи вбачається, що при визначенні розміру страхового відшкодування відповідачем застосовано коефіцієнт фізичного зносу - 46,25%, внаслідок чого розрахована відповідачем сума страхового відшкодування склала 7 791,88 грн.

Позивач з таким розміром коефіцієнту фізичного зносу і сумою страхового відшкодування не погоджується та просить суд стягнути з відповідача 3 538,12 грн. різниці між сумою, сплаченою позивачем та відшкодованою відповідачем (за вирахуванням суми франшизи відповідача).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що підставою визначення відповідачем при розрахунку суми страхового відшкодування коефіцієнту фізичного зносу саме у розмірі 46,25%, став розрахунок начальника відділу по роботі з клієнтами ОСОБА_4

Також, на підтвердження викладеного відповідачем надано лист СПД "ОСОБА_5.", відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу складає 46,36%.

З урахуванням викладеного суд звертає увагу відповідача на те, що тягар доказування розміру коефіцієнту фізичного зносу покладається саме на відповідача, згідно зі ст. 33 ГПК України, та має підтверджуватись належними доказами.

Проте, надані відповідачем документи не являються належними доказами у даній справі, оскільки розрахунок начальника відділу по роботі з клієнтами ОСОБА_4 та лист СПД "ОСОБА_5." не являються ні звітами про оцінку майна, виконаними відповідно до Закону України " Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ні висновками судових експертів, а тому не можуть прийматись судом до уваги.

Крім того, відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Судова палата у господарських справах Верхового суду України у постанові від 15.04.2015р. у подібних правовідносинах висловила наступну позицію: "Господарські суди обґрунтовано визнали, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу".

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 17, літ. А; код ЄДРПОУ 21626809) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31; код ЄДРПОУ 31650052) 3 538 (три тисячі п'ятсот тридцять вісім) грн. 12 коп. страхового відшкодування та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 01.03.2017 р.

Суддя Н.І. Зеленіна