Ухвала суду № 65039358, 27.02.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"27" лютого 2017 р. Справа № 903/1028/16

за позовом Луцької міської ради, м.Луцьк

до Підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк

про повернення земельної ділянки

Суддя В.А. Пахолюк

з участю представників сторін:

від позивача: Войтина А.М. - представник, дов. № 1.1-8/3844 від 13.06.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець; ОСОБА_3 - представник, дов. № 14 від 16.08.2016 р.

В судовому засіданні з 30.01.2017 р. до 27.02.2017 р. було оголошено перерву для доручення сторонами додаткових доказів у справі на спростування доводів і заперечень.

Суть спору:

Луцька міська рада звернулась до господарського суду з позовом про зобов'язання Підприємця ОСОБА_1 повернути Луцькій міській раді земельну ділянку площею 3683 кв.м. кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, по акту приймання-передачі у стані, придатному для подальшого використання.

В обґрунтування позовних вимог посилається на закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, укладеного 02.09.2005 р. між Луцькою міською радою та Підприємцем ОСОБА_1 та відмову орендодавця у подальшому його поновленні, що підтверджує рішенням Луцької міської ради № 80/80 від 28.10.2015 р. «Про відмову підприємцю ОСОБА_1 у поновленні договору оренди землі для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу на АДРЕСА_1».

У відповідності до приписів ч.2 ст.530 ЦК України Луцькою міською радою було направлено лист-повідомлення № 1.1-30/7228 від 14.12.2015 р. на адресу відповідача про необхідність повернення земельної ділянки орендодавцеві та підписання акту приймання-передачі.

Невиконання орендарем вимоги орендодавця про повернення йому земельної ділянки після закінчення терміну дії оренди стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 25.01.2017 р. позовні вимоги вважає незаконними та безпідставними з огляду на наступне.

- відповідач є власником нерухомого майна (незавершене будівництво), розміщеного на спірній земельній ділянці, а відсутність в особи переоформлених правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки;

- у позивача відсутні докази розгляду Луцькою міською радою питання про продовження дії договору у місячний строк з дня надходження 14.08.2015 р. клопотання орендаря від 12.08.2015 р., що є порушенням орендодавцем своїх обов'язків, визначених п.28 Договору оренди земельної ділянки.

- 28.10.2015 р. Луцькою міською радою рішення про поновлення договору оренди землі ФОП ОСОБА_1 не прийнято, а прийнято рішення про відмову у поновленні договору. Крім того, договір оренди укладений між Луцькою міською радою та ФОП ОСОБА_1 від 13.09.2005 р., зареєстрований за № 04050770051 вирішено вважати припиненим у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено. Зобов'язано ФОП ОСОБА_1 в місячний термін з моменту прийняття даного рішення повернути Луцькій міській раді по акту приймання-передачі вищезазначену земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з тим, в якому вона була надана в оренду;

- підставами для прийняття Луцькою міською радою даного рішення зазначені наступні підстави:

а) з 13.09.2005 р. будівництво спортивно-оздоровчого комплексу не розпочате та земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним п.1 та п.14 договору оренди землі, однак, зазначене спростовується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 68689669 від 22.09.2016 р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно;

б) лист управління містобудування та архітектури Луцької міської ради, відповідно до якого містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво спортивно-оздоровчого комплексу не видавалися, однак, наявний дозвіл на виконання будівельних робіт від 30.03.2010 р. № 238;

в) відсутність відомостей щодо повної орендної плати за земельну ділянку, з врахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, однак, зазначене спростовується довідкою Луцької ОДПІ Головного управління ДФС України у Волинській області про відсутність заборгованості по сплаті орендної плати за землю (у відповідь на заяву відповідача від 11.01.2017 р.).

Тобто, Луцька міська рада в порушення вимог ст.33 Закону України «Про оренду землі» не визнає поновленим договір оренди землі від 13.09.2005 р. та приймає неправомірне рішення від 28.10.2015 р. № 80/80, яким порушено права відповідача, як суб'єкта господарювання та як орендаря земельної ділянки, оскільки останній не може реалізувати свої права на забудову земельної ділянки.

- 28.10.2015 р. за результатами голосування на пленарному засіданні Луцької міської ради прийнято рішення «Про відмову ФОП ОСОБА_1 у поновленні договору оренди землі для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу на АДРЕСА_1».

Натомість, всупереч Регламенту Луцької міської ради 6 скликання, Луцькою міською радою прийнято оспорюване рішення № 80/80 від 28.10.2015 р. в іншій редакції, що є порушенням Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та затвердженого радою Регламенту, оскільки дане рішення не було предметом обговорення на засіданні постійної комісії та Луцькою міською радою не дотримано процедуру щодо включення його проекту до порядку розгляду на пленарному засіданні сесії.

03.02.2017 р. відповідачем на адресу суду подано клопотання у якому, посилаючись на роз'яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у постанові № 17 від 21.02.2013 р., зазначає, що судовий збір з позовної заяви про визнання правова власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру, що не було зроблено позивачем при подачі позову.

Позивач у письмових поясненнях на відзив № 3-30/148 від 23.02.2017 р. посилається на те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що сторонами було досягнуто вищезазначених юридичних фактів щодо зміни істотних умов договору, а саме, орендної плати за укладеним договором, оскільки згідно п.9 додаткової угоди від 24.12.2010 р. сторонами було передбачено, що «орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», та становить: на період будівництва - 9971, 72 грн., після здачі в експлуатацію - 49858 грн. станом на 2010 рік». Однак, в п.9 проекту надісланої додаткової угоди зазначено, що «орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі: на період будівництва - у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлено законом». Таким чином, запропонована орендарем умова щодо орендної плати змінює істотну умову договору, виключивши оплату після здачі в експлуатацію.

З огляду на викладене, позивач вважає, що переважне право позивача на укладення договору оренди припинилось у зв'язку з чим, договір оренди землі між сторонами не поновлений, а припинив свою дію відповідно до положень статті 31 ЗУ «Про оренду землі».

Крім того, посилаючись на приписи ст.33 ЗУ «Про оренду землі» зазначає, що автоматичне поновлення договору пов'язане з фактом відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди, який, в свою чергу, має підтверджуватися або фактом відсутності відповідного листа (рішення), або фактом його не надсилання (а не посиланням на неотримання).

Твердження позивача, що на момент закінчення строку дії договору спортивно-оздоровчого комплексу було розпочате не відповідає дійсності та спростовується планом земельної ділянки, яка є додатком до оспорюваного рішення, на якому відсутні позначені будівлі.

Об'єкт незавершеного будівництва зареєстрований лише після закінчення строку дії договору 21.09.2016 р. Підставою виникнення права власності згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є договір оренди землі від 02.09.2005 р., дія якого на момент проведення реєстрації незавершеного будівництва припинилась.

Позивач у клопотанні № 3.30/117 від 14.02.2017 р. (вх..№ 01-81/47/17 від 14.02.2017 р.) просив на підставі ч.1 ст.79 ГПК України зупинити провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 903/90/17 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання договору оренди поновленим, визнання додаткової угоди укладеною та визнання недійсним та скасування рішення Луцької міської ради від 28.10.2015 № 80/80, провадження у якій відповідно до ухвали господарського суду Волинської області від 27.01.2017 р. порушено та призначено позовну заяву до розгляду на 11:30 год. 06.02.2017 р..

В обґрунтування даного клопотання зазначав про взаємну пов'язаність обох позовів, а саме: рішення сесії Луцької міської ради № 80/80 від 28.10.2015 р., що є підставою для повернення земельної ділянки та предметом розгляду даної господарської справи, є предметом розгяду у справі № 903/90/17, а саме судом буде встановлена правомірність чи не правомірність прийняття вказаного рішення, що вплине на оцінку доказів щодо припинення чи подальшої дії договору оренди.

Відповідач заперечує проти зупинення провадження у справі, зазначає, що суд може при розгляді даної справи дати правову оцінку щодо правомірності прийнятого рішення Луцької міської ради від 28.10.2015 № 80/80.

Водночас, відповідачем в даному судовому засіданні на адресу суду подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме, витягу з ЄДРПОУ щодо ФОП ОСОБА_1 та копії рішення господарського суду Волинської області по справі № 903/90/17 від 21.02.2017 р., відповідно до якого позов ФОП ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання договору оренди поновленим, визнання додаткової угоди укладеною та визнання недійсним та скасування рішення Луцької міської ради від 28.10.2015 № 80/80 задоволено.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, суд приходить до висновку, що клопотання позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п.3.16) роз'яснює, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що результати розгляду справи № 903/90/17 мають суттєве значення для вирішення даної справи, оскільки предметом дослідження під час розгляду справи № 903/90/17 буде встановлено правомірність прийняття Луцькою міською радою рішення, яке є підставою для повернення земельної ділянки, що є предметом даного судового розгляду.

Господарський суд, керуючись ч.1 ст.79, ст.86 Господарського процесуального кодексу України,-

ухвалив:

1. Клопотання позивача - Луцької міської ради задовольнити.

2. Провадження у справі зупинити до вирішення справи № 903/90/17 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання договору оренди поновленим, визнання додаткової угоди укладеною та визнання недійсним та скасування рішення Луцької міської ради від 28.10.2015 № 80/80.

Суддя Пахолюк В.А.