Ухвала суду № 65038085, 23.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 р. № 876/10417/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачук А.І..,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ФОП ОСОБА_1 24.06.2016 звернувся в суд з адміністративним позовом до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.12.2016 просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» №163/7/1300 від 18.05.2016, прийняте Державною податковою інспекцією у Міжгірському районі ГУ ДФС у Закарпатській області, в частині зменшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 553 790, 85 грн. та нарахування штрафної санкції в розмірі 138 447, 71 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 18 травня 2016 року прийняте Державною податковою інспекцією у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області в частині зменшення фізичний особі-підприємцю ОСОБА_1 суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 553 790, 85 грн. та нарахування штрафної санкції в розмірі 138 447, 71 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Хустська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Міжгірському районі ) оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до норм Податкового кодексу України обов'язковими умовами щодо віднесення сум до податкового кредиту є доведення та підтвердження факту придбання та використання в господарській діяльності основних фондів. На момент проведення перевірки документів, що підтверджували використання придбаних транспортних засобів у господарській діяльності позивача перевіряючим надано не було. Апелянт вказує, що ПДВ за придбані транспортні засоби не може бути включене до складу податкового кредиту та відповідно не може брати участь у бюджетному відшкодуванні, так як транспортні засоби, які перебувають у приватній власності фізичної особи, не вважаються основними засобами суб'єкта господарювання.

У судовому засіданні позивач та його представник вимоги апеляційної скарги заперечили та просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що в період з 11.04.2016 по 15.04.2016 начальником відділу податків і зборів фізичних осіб ДПІ у Міжгірському районі ГУ ДФС у Закарпатській області ОСОБА_3 відповідно до наказу ДПІ у Міжгірському районі ГУ ДФС у Закарпатській області від 11.04.2016 №31 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з питань достовірності формування податкового кредиту та правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у сумі 713 711 грн. за січень 2016 року, що відображено у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний період (вх. №9020986226 від 19.02.2016 року, (а.с.76)), уточнюючих розрахунків з ПДВ, поданих за відповідний період (вх.№9024759510 від 26.02.2016 року(а.с.90), вх.№9034592785 від 14.03.2016 року (а.с.104)) та згідно із затвердженим планом перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 22.04.2016 № 190/1703/НОМЕР_1, яким встановлено порушення СПД ОСОБА_1 п. 198.3 ст. 198, п. 199.1 ст. 199, п. 200.1, пп «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ в частині завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 568937 грн. по декларації за січень 2016 року.

На підставі ОСОБА_4 перевірки за порушення п. 198.3 ст.198, п. 199.1 ст. 199, п .200.1, пп «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ДПІ у Міжгірському районі ГУ ДФС у Закарпатській області 18 травня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 163/7/1300, яким зменшено СПД ОСОБА_1 суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 568937 грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 142234,25 грн (а.с.22).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з протиправності податкового повідомлення - рішення від 18 травня 2016 року прийнятого Державною податковою інспекцією у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), встановлений статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статт 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна, відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є фізичною особою, яка здійснює діяльність, віднесену законодавством до підприємницької, є платником ПДВ у розумінні пп. 14.1.139 п. 14.1 ст. 1, п. 180.1 ст. 180 ПК України, зареєстрований у встановленому порядку платником ПДВ, а тому на нього повною мірою поширюються норми ПК України, які визначають порядок визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

З матеріалів справи видно, що 02 жовтня 2015 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Шмітц Каргобул Україна» укладено договір поставки №2015/046/10/02 (а.с. 24) із доповненнями, внесеними додатковою угодою №1 від 21.01.2016 (а.с.29), згідно якого ФОП ОСОБА_1 було придбано трьохвісний напівпричіп зі зсувним боковим тентом Schmitz Cargobull, тип 8СВ*S3Т, модель 8СS 24/L-13.62 Е В, виробництва компанії «Schmitz Cargobull», вартістю 820 197,29 грн., в тому числі ПДВ 136 699,55 грн.

На виконання умов договору позивач здійснив оплату за товар кількома траншами, що підтверджується платіжними дорученнями від 12.10.2015 на суму 76 202,88 грн.(а.с.35); від 13.01.2016 - 168 919,45 грн.(а.с.36); від 21.01.2016 - 350 000,00 грн.(а.с.37); від 22.01.201б - 225 074,96 грн (а.с.38) та продавцем виписано податкові накладні: від 13.01.2016 №87 на загальну суму 168 919,45 грн., в т.ч. ПДВ - 28 153,24грн, (а.с.31), що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.01.2016 №9003569490 та від 21.01.2016 №207 на загальну суму 575 074,96 грн., в т.ч. ПДВ - 95 845,83 грн,(а.с.32), що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.01.2016 №9007303621.

21 січня 2016 року ТОВ «Шмітц Каргобул Україна» виписано видаткову накладну №35 на суму 820 197, 29 грн., в т.ч. ПДВ 136699,55 грн. (а.с.30), згідно якої позивач прийняв придбаний ним трьохколісний напівпричіп зі зсувним боковим тентом Schmitz Cargobull. Складені податкові накладні 13 січня та 21 січня 2016 року ( а.с. 31-33).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХТ 785430 від 26.01.2016 вказаний напівпричіп н/пр-бортовий-Е, державний номер НОМЕР_2, зареєстрований за ОСОБА_1, (а.с.34).

Також, 01 жовтня 2015 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Сканія Кредіт Україна» укладено договір фінансового лізингу № 89-01577 (а.с.39), згідно якого ФОП ОСОБА_1 придбано сідельний тягач Sсаnіа К450 LА4Х2МLА, № шасі УS2R4Х20005413055, вартістю 2 148 958,92 грн., в тому числі ПДВ 2 578 750,70 грн.

За вказаним Договором, Лізингодавець зобов'язується за заявкою Лізингоодержувача придбати у власність у Продавця (постачальника) -ТОВ з ІІ «Сканія Україна», обраного Лізингоодержувачем, транспортні засоби відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та передати їх у користування Лізингоодержувачу на строк і умовах викладених у цьому Договорі ( п. 1.1. Договору), ( а.с.39). Предмет Лізингу, може бути зареєстрований лише Лізингодавцем. Лізингоодержувач має право отримати тимчасовий реєстраційний талон. Після закінчення строку Лізингу Лізингоодержувач має право на придбання Предмету лізингу у власність по залишковій вартості ( а.с. 49).

01 жовтня 2015 року, ТзОВ з іноземними інвестиціями «Сканія Україна» (продавець) і ТзОВ «Сканія Кредіт Україна» і ФОП ОСОБА_1 (лізингоодержувач) уклали Договір купівлі-продажу.

Покупцем за даним Договором виступає ТзОВ «Сканія Кредіт України». Придбання Транспортних засобів на умовах цього Договору здійснюється Покупцем для подальшої передачі в лізинг Лізингоодержувачу відповідно до Договору фінансового лізингу № 89-012577 від 01 жовтня 2015 року ( а.с.195).

На виконання умов Договору фінансового-лізингу позивач здійснив оплату за товар кількома траншами, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.10.2015 на суму 84 780,50 грн (а.с.56); від 21.10.2015 - 302 040,00 грн.(а.с.57); від 09.12.2015 - 125 000,00 грн.(а.с.58); від 18.12.2015 - 128 250,00 грн.(а.с.59); від 24.12.2015 - 125 900,00 грн.(а.с.60); від 14.01.2016 -153 600,00 грн.(а.с.61); від 14.01.2016 - 86 016,00 грн (а.с.62).

За фактом оплати сідельного тягача Sсаnіа К450 LА4Х2МLА виписано податкову накладну від 22.01.2016 №5 на загальну суму 2 578 750,70 грн, в т.ч. ПДВ 429 791,78 грн (а.с.55), яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 25.01.2016 №9004286435.

22 січня 2016 року ТОВ «Сканія Кредіт Україна» виписано видаткову накладну №0000000002 на суму 2 148 958,92 грн., в т.ч. ПДВ 2 578 50,70 грн.(а.с.53), та між ТОВ «Сканія Кредіт Україна» і ФОП ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі предмету лізингу за Договором фінансового лізингу № 89-01577 від 01.10.2015, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 як покупець прийняв придбаний ним сідельний тягач Sсаnіа К450LА 4Х2 МLА, № шасі УS2R4Х20005413055 (а.с.52).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (тимчасового свідоцтва) СХТ 753722 від 20.01.2016 вказаний вантажний сідельний тягач-Е, № шасі УS2R4Х20005413055, державний номер НОМЕР_3, зареєстрований за ОСОБА_1 (а.с. 54).

Як видно з матеріалів справи, відповідно до наказу №1 від 26.01.2016 (а.с. 63) сідельний тягач Sсаnіа R450 LА4Х2МLА, № шасі УS2R4Х20005413055, загальною вартістю 2 148 958,92 грн., державний номер НОМЕР_4 та трьохвісний напівпричіп зі зсувним боковим тентом Schmitz Cargobull, тип 8СВ*S3Т, модель 8СS 24/L-13.62 Е В, виробництва компанії «Schmitz Cargobull», загальною вартістю 820 197,29 грн., державний номер АО 74-86 XX взятий на баланс ПП ОСОБА_1 в якості основного засобу з метою використання в господарській діяльності.

При цьому, використання придбаних транспортних засобів в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (СМК), зокрема: СМК №351429 від 09.02.2016; СМК №0000563 від 25.04.2016; СМК №75338169 від 22.02.2016; СМК №163290056/5 від 07.04.2016; №163290056/4 від 07.04.2016; №163290056/3 від 07.04.2016 тощо. Мета використання в господарській діяльності, зокрема узгоджується із видами такої діяльності, зазначеними у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме:49.41. - вантажний автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 6 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року за №1388 транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами. Транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Згідно пп. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 ПК України особою для цілей розділу V цього кодексу є будь-яка фізична особа підприємець яка: або є платником податків і зборів, встановлених цим Кодексом, крім єдиного податку; або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість; або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку, і добровільно переходить у встановленому цим Кодексом порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість.

У відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Відповідно до Конституції України та ЦК України закріплено право приватної власності (статті 41 та 325 відповідно).

Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи (ст. 325 ЦК України).

Таким чином, суб'єктом права власності законодавством визнається фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитися взагалі у власності фізичної особи, і, водночас, не виокремлюється такий суб'єкт права власності як фізична особа - підприємець.

На правильність наведеного вказує і правовий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 27 березня 2012 року в справі №21-737во10 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Колегія суддів, також, погоджується з висновком суду першої інстанції, що «фізична особа - підприємець» має усі особисті немайнові права та здатна мати усі майнові права, передбачені Конституцією України, ЦК України та іншими законами (ст. 26 ЦК України).

Перелік майнових прав чинне законодавство не містить. Виходячи з аналізу чинного законодавства, можна стверджувати, що право займатися підприємницькою діяльністю є майновим правом фізичної особи.

Тобто правовий статус фізичної особи є набагато ширшим, ніж правовий статус фізичної особи - підприємця. Право на здійснення підприємницької діяльності є правом фізичної особи і набуття статусу підприємця дозволяє фізичній особі лише здійснювати господарську діяльність - діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності як фізична особа-підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи - підприємця. Законодавство лише встановлює, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ч. 2 ст. 128 ГК України та ч. 1 ст. 52 ЦК України), отже, суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності. Таким чином, майно має реєструватися за фізичною особою.

В силу норм ч. 1 ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відтак, особливих умов для формування податкового кредиту та визначення дати виникнення права на податковий кредит для фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, ПК не передбачено.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту фізичними особами - суб'єктами господарювання, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, при придбанні транспортних засобів, інших основних фондів та товарів є, як і для платників податку на додану вартість - юридичних осіб, подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявність належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат, відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач як фізична особа-підприємець має право сформувати податковий кредит відповідного звітного періоду на підставі сум податку на додану вартість сплачених ним при придбанні автотранспортних засобів, за умови належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат, відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, а також використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та має право на бюджетне відшкодування ПДВ таких сум.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач належними доказами довів факт придбання, а також використання в господарській діяльності основних фондів та правомірно відніс ПДВ у сумі 429 791,78 грн. із придбання сідельного тягача Sсаnіа R450 LА4Х2МLА та в сумі 123999,07 грн. із придбання трьохвісного напівпричіпу зі зсувним боковим тентом Schmitz Cargobull на підставі вказаних податкових накладних до податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі №807/812/16 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М.Старунський

Судді В.М. Багрій

ОСОБА_4

Ухвала у повному обсязі складена 28.02.2017 року.