Ухвала суду № 65037947, 23.02.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1639/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

23 лютого 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,

секретар судового засідання: Ременяк С.Я.,

за участю:

представника позивача: Грабіка М.С.

представника відповідача: Липовецького С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Вапнярський молокозавод" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ямпільському районі Вінницької області до товариства з додатковою відповідальністю "Вапнярський молокозавод" про стягнення капіталізованих платежів,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2016 року позивач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ямпільському районі Вінницької області звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Вапнярський молокозавод" про стягнення капіталізованих платежів.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

02 лютого 2017 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх.№ 1954/17) від відповідача.

16 лютого 2017 року до Вінницького апеляційного адміністративного суду надійшла заява про долучення додаткових доказів (вх№ 2741/17) від відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ТДВ "Вапнярський молокозавод" зареєстрований як страхувальник у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ямпільському районі Вінницької області, на виробництві в якого отримали травми та підставі Закону 1105-ХIV отримують щомісячні страхові виплати у зв'язку з виробничими травмами ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3

17.08.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення вказаного товариства за рішенням засновників шляхом ліквідації юридичної особи.

Оскільки відповідач ліквідується як юридична особа без правонаступника, позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії з вимогою від 20.09.2016 № 01-310 про сплату капіталізованих платежів в сумі 754 390,87 грн., розрахованих для виплати вищезазначеним особам на підставі інформації Державної служби статистики України про смертність та середню очікуваність тривалості життя в Україні за 2015 рік (а.с. 27-28).

Листом від 10 жовтня 2016 року № 5 голова ліквідаційної комісії не визнав кредиторські вимоги в сумі 754 390,87 грн. та відмовився їх сплатити та включити до реєстру вимог кредиторів (а. с. 40).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення капіталізованих платежів у сумі 754 390, 87 грн. є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з вказаною позицією суду першої інстанції, з огляду на таке.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 15 Закону № 1105-XIV встановлено, що роботодавець як страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

Водночас згідно з п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду, зокрема, є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 06.05.2000 (далі - Порядок).

Згідно з п. 1 Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів.

У відповідності до вимог п. 3 Порядку капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Розглядаючи доводи апелянта, щодо того, що передбачена зазначеним вище Порядком процедура капіталізації платежів може бути проведена виключно щодо підприємств, визнаних банкрутом, в той час як ТДВ "Вапнярський молокозавод" є платоспроможною юридичною особою, що ліквідується за рішенням засновників у зв'язку з досягненням статутних цілей, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст. 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

В силу вимог ст. 1205 ЦК України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз наведених норм Порядку, а також положень Закону № 1105-XIV дає підстави вважати, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.

Аналогічна правова позиція вказана, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 26.06.2012 та в ухвалі від 16.10.2015.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що чинне законодавство не звільняє платоспроможні підприємства у разі їх ліквідації від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків шляхом внесення капіталізованих платежів у разі ліквідації підприємства.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності підстав застосовувати до відповідача положення постанови Кабінету Міністрів України № 765 від 06.05.2000, у зв'язку із чим висновки суду першої інстанції щодо наявністі у позивача права на стягнення з ТДВ "Вапнярський молокозавод", що ліквідується, заборгованості зі сплати капіталізованих платежів, відповідають дійсним обставинам справи.

Також колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження апелянта щодо передчасності заявленого позову і вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ч. 5 ст. 112 ЦК України передбачено, що вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії з вимогою від 20.09.2016 № 01-310 про сплату капіталізованих платежів в сумі 754 390,87 грн., проте листом від 10 жовтня 2016 року № 5 голова ліквідаційної комісії не визнав кредиторські вимоги в сумі 754 390,87 грн. та відмовився їх сплатити та включити до реєстру вимог кредиторів (а. с. 40).

Таким чином, позивач в жовтні 2016 року звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення капіталізованих платежів, тим самим дотримався місячного строку звернення до суду та діяв у спосіб, передбачений ч. 5 ст. 112 ЦК України.

Не приймаються апеляційним судом до уваги і доводи апелянта щодо невідповідності чинному законодавству розрахунків позивача стосовно суми капіталізованих платежів через використання останнім показника середньої очікуваної тривалості життя чоловіків та жінок в Україні, замість середньої тривалості життя чоловіків та жінок, оскільки, як встановлено судом, позивачем для визначення періоду, на який розраховувалася капіталізація платежів щодо вказаних вище осіб, використано дані середньої очікуваної тривалості життя осіб, надані Державною службою статистики України за 2015 рік відповідно до Угоди щодо взаємообміну інформаційними ресурсами від 09 вересня 2013 року. В той же час відповідачем не надано до суду своїх розрахунків відносно суми капіталізованих платежів на підтвердження своєї позиціїї щодо помилковості розрахунків позивача.

Аналізуючи надані суду апеляційної інстанції відповідачем - ТДВ "Вапнярський молокозавод" докази, що станом на день розгляду справи товариство є діючим та не припиняє своєї діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судова колегія зазначає, що та обставина, що на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем відмінено рішення про припинення юридичної особи, не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції, яке на момент його ухвалення є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не підтверджують наявності правових підстав для скасування рішення суду першої інстанціх і відмови у позові про стягнення капіталізованих платежів з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Вапнярський молокозавод" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 01 березня 2017 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.