Постанова № 65037935, 22.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 876/9077/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року в адміністративній справі № 813/2479/16 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі ГУ НП у Львівській області) № 1457 від 21 червня 2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника Франківського ВП ГУНП у Львівській області полковника поліції ОСОБА_3Р.»;

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП у Львівській області № 181 о/с від 24 червня 2016 року «По особовому складу», яким його звільнено зі служби в поліції;

- поновити його на посаді начальника Франківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області (далі Франківський ВП ГУ НП у Львівській області) з 25 червня 2016 року;

- стягнути з ГУ НП у Львівській області на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;

- допустити негайне виконання постанови в частині його поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що фактично підставою для звільнення було порушення відносно нього кримінального провадження за вчинення корупційного правопорушення. Проте, на час звільнення розслідування такого кримінального провадження не закінчено та вироку суду про притягнення його до кримінальної відповідальності чи виправдання не постановлено.

Постановою постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржило ГУ НП у Львівській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене за неповного зясування судом обставин, що мають значення для справи; з помилковим застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що позивача було звільнено в результаті реалізації дисциплінарного стягнення, а не вчинення злочину, як помилково зазначив суд першої інстанції; вина позивача у вчиненні порушення службової дисципліни повністю доведена в ході службового розслідування.

Позивач та його представник повторно не зявилися до суду, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_3 перебував на службі в органах внутрішніх справ з жовтня 1991 року.

Наказом ГУ НП у Львівській області від 07 листопада 2015 року № 77 о/с, на підставі наказу МВС України № 17 о/с від того ж числа, ОСОБА_3 в порядку переатестації призначено на посаду начальника Франківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області, з присвоєнням спеціального звання «полковник поліції».

Наказом т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області від 21.06.2016 р. № 1457 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника Франківського ВП ГУНП у Львівській області полковника поліції ОСОБА_3Р.» за грубе порушення службової дисципліни, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», вчинення проступку, який дискредитує звання поліціейського, а саме: використання своєї посади як начальника відділу поліції для створення обставин, як сприяли вимаганню неправомірної вигоди у громадян, на начальника Франківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області полковника поліції ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення звільнення зі служби в поліції.

Підставою для винесення цього наказу стали висновки службового розслідування, яким встановлено, що позивач, з метою схилити громадянку ОСОБА_4 до передачі неправомірної вигоди за нібито притягнення громадянина ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, вступив в останнім у змову і 02 червня 2016 року у своєму службовому кабінеті отримав від громадянки ОСОБА_4 через ОСОБА_5 неправомірну вигоду в сумі 1000 доларів США та 50 000 грн, за непритягнення останнього до надуманої кримінальної відповідальності та непоміщення його до ізолятора тимчасового тримання, після чого був затриманий працівниками Управління внутрішньої безпеки у Львівській області Департаменту ВБ НП України у своєму кабінеті, а грошові кошти були вилучені.

Опитана ОСОБА_4 повністю підтвердила вказані факти; ОСОБА_3 від надання пояснень під час проведення службового розслідування відмовився, про що складено акт від 18.06.2016 р.

Наказом т.в.о начальника ГУ НП у Львівській області від 24.06.2016 р. № 181 о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у звязку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби); підстава: наказ ГУ НП від 21.06.2016 р. № 1457.

Також встановлено, що 02 червня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження № 420161400000000101 за підозрою начальника Франківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, а саме: прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 03 червня 2016 року в справі № 461/3756/16к ОСОБА_3 відсторонено від посади начальника Франківського ВП ГУ НП у Львівській області терміном на 2 місяці до 03 серпня 2016 року.

Позивач, вважаючи накази відповідача № 1457 від 21 червня 2016 року та № 181 о/с від 24 червня 2016 року щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільненння зі служби в поліції протиправними, оскаржив їх до суду; просив скасувати ці накази і поновити його на займаній посаді.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що факти, які встановлювались службовим розслідуванням, підлягають встановленню та доведенню у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, а притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення такого правопорушення є самостійною підставою для звільнення особи з займаної посади.

Лише у випадку незастосування судом до особи покарання або ненакладення на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, таку особу може бути притягнено до дисциплінарної відповідальності, зокрема шляхом звільнення з займаної посади з інших передбачених законом підстав, що відповідає приписам частини другої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції».

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII).

Статтею 19 Закону № 580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

За приписами статтей 1, 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі Дисциплінарний статут; чинного відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 580-VIII), службова дисципліна дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, а дисциплінарний проступок невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Обовязки осіб рядового і начальницького складу визначені статтею 7 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої службова дисципліна базується на високій свідомості та зобовязує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, обєктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх обєднань та інших юридичних осіб.

Принципи етики для працівників МВС визначають Правила етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 28.04.2016 р. № 326; зареєстровані в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 р. за № 778/28908 (далі Правила етичної поведінки), якими є, зокрема: служіння державі і суспільству; гідна поведінка; доброчесність; лояльність; прозорість і підзвітність; сумлінність.

Розділом ІІ цих Правил дано визначення цих принципів, відповідно до чого, зокрема:

- служіння державі і суспільству: чесне служіння і вірність державі; забезпечення державних інтересів під час виконання завдань та функцій держави; формування позитивного іміджу держави;

- гідна поведінка: доброзичливість і запобігання виникненню конфліктів у стосунках з громадянами; недопущення, у тому числі поза роботою, дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників МВС;

- доброчесність: спрямованість дій на захист публічних інтересів, пріоритет загального блага громадян над особистими, приватними або корпоративними інтересами; недопущення конфлікту між публічними й особистими інтересами.

Згідно зі статтею 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

«Я, (прізвище, імя та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обовязки».

Всупереч зазначеним приписам законодавства та статті 18 Закону № 580-VIII, яка визначає основні обовязки поліцейського, позивач на робочому місці та в робочий час, неправомірно використовуючи своє службове становище, діючи усупереч інтересам служби, вступив із громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в позаслужбові стосунки з метою отримання неправомірної вигоди та отримав таку 02 червня 2016 року за непритягнення особи до надуманої кримінальної відповідальності та непоміщення його до ізолятора тимчасового тримання, що достеменно встановлено наявними у справі матеріалами службового розслідування за цим фактом та складеним за результатами цього службового розслідування висновком від від 21.06.2016 року, чим скомпроментував авторитет поліції, як правоохоронного органу, грубо порушив обовязки, визначені статтею 7 Дисциплінарного статуту, та Присягу поліцейського, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

Встановлено також, що вказане службове розслідування було проведене на підставі наказу т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області, з дотриманням вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року № 230; зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 541/23073.

Позивач в ході проведення службового розслідування від дачі письмового пояснення за цим фактом відмовився, що підтверджується відповідним актом від 18.06.2016 року.

При цьому, суд критично оцінює пояснення позивача від 21 червня 2016 року щодо повернення йому боргу, як таке, що суперечить фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам.

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За приписами пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначений статтею 14 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої з метою зясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Підстави звільнення зі служби в поліції визначені частиною першою статті 77 Закону № 580-VIII, відповідно до якої поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема: у звязку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6) та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10).

Покликання позивача та суду першої інстанції на протиправність звільнення за відсутності обвинувального вироку суду є безпідставними та необгрунтованими, оскільки позивач був звільнений саме за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII за вчинення дисциплінарного проступку, а не пунктом 10 цієї статті, тому відсутність вироку щодо позивача не впливає на законність його звільнення.

З огляду на зазначені норми законодавства та встаановлені у справі обставини, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що при звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, заподіяну авторирету поліції, відношення позивача до вчиненого, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, у звязку з чим вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів поліції є законним та обґрунтованим, а оскаржувані накази прийняті відповідачем у межах власних повноважень.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно зі статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року в адміністративній справі № 813/2479/16 скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

ОСОБА_7

Постанова складена у повному обсязі 27 лютого 2017 року.