Ухвала суду № 65037933, 22.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 876/10134/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м.Львова від 29 листопада 2016 року в адміністративній справі № 461/2204/16-а за позовом ОСОБА_2 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору, на стороні позивача фізична особа - підприємець ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору, на стороні відповідача комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління», про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Галицького районного суду м.Львова із вказаним позовом та просив скасувати постанову № 29 від 24 березня 2016 року, винесену адміністративною комісією Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (далі Адмінкомісія Галицької РА ЛМР), відповідно до якої ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) у виді штрафу в розмірі 1360 грн.

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 29 листопада 2016 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила Галицька РА ЛМР, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за за неповного зясування всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що оскаржувана постанова винесена Адмінкомісією Галицької РА ЛМР у межах своїх повноважень, з дотриманням приписів КУпАП, на підставі досліджених доказів, які підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП, а тому є правомірною.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 05 березня 2016 року інженером КП «Адміністративно-технічне управління» ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення за № 3-030Т відносно ОСОБА_4, працюючого помічником директора ФОП ОСОБА_3, про те, що останній 05 березня 2016 року о 15 годині 00 хвилин здійснив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 152 КУпАП, тим, що самовільно захопив частину території обєкта благоустрою м.Львова, пр.Свободи, 28 (навпроти оперного театру).

Розглянувши матеріали, надані щодо ОСОБА_4, який порушив правила благоустрою території населених пунктів пункт 20.1.31 Правил благоустрою м.Львова, а саме: здійснив самовільне захоплення частини території обєкта благоустрою м.Львова, пр.Свободи, 28 (навпроти оперного театру), чим порушив ст.152 КУпАП, Адмінкомісія Галицької РА ЛМР прийняла постанову № 29 від 24 березня 2016 року, якою наклала на гр.ОСОБА_4 штраф у розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 1360 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_2 оскаржив її до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення не підтверджена належними доказами; посилання на такі ні в протоколі, ні в постанові немає.

Крім того, допитаний як свідок ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_2 територію, де здійснював свою підприємницьку діяльність, не захоплював.

Колегія суддів погоджуються із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підпунктом 20.1.31 Правил благоустрою м.Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради № 376 віл 21 квітня 2011 року передбачено відповідальність громадян за самовільне захоплення території (частини території) обєкта благоустрою м.Львова.

Закон України від 6 вересня 2005 року № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (далі Закон № 2807-IV) визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Відповідно до приписі статті 16 Закону № 2807-IV, яка встановлює обмеження при використанні обєктів благоустрою, на обєктах благоустрою забороняється:

1) виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обовязковість його отримання передбачена законом;

2) самовільно влаштовувати городи, створювати, пошкоджувати або знищувати газони, самовільно висаджувати та знищувати дерева, кущі тощо;

3) вивозити і звалювати в не відведених для цього місцях відходи, траву, гілки, деревину, листя, сніг;

4) складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання за межами будівельних майданчиків;

5) самовільно встановлювати обєкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо;

6) встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними органами Національної поліції;

7) влаштовувати стоянки суден, катерів, інших моторних плавучих засобів у межах територій пляжів;

8) випасати худобу, вигулювати та дресирувати тварин у не відведених для цього місцях;

9) здійснювати ремонт, обслуговування та миття транспортних засобів, машин, механізмів у не відведених для цього місцях (крім випадків проведення негайного ремонту при аварійній зупинці).

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, імя, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, розяснюються його права і обовязки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 КУпАП).

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити, зокрема: відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи (стаття 283 КУпАП).

Всупереч зазначеним приписам, ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в постанові не зазначено в чому полягає самовільне захоплення особою частини обєкта благоустрою, якими доказами це підтверджується, що має значення для вирішення питання про наявність (чи відсутність) в її діях адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні, кваліфікацію дій особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також, як було зазначено вище, вчинення ОСОБА_2 дій, які ставляться йому відповідачем у виду, спростовуються показаннями свідка ОСОБА_6, а від позивача не було відібрано пояснення з приводу факту порушення та не зазначено про відмову від дачі таких пояснень у протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, протокол та постанова складені щодо ОСОБА_4, при тому, що такі надіслані ОСОБА_2, тобто не тій особі, щодо якої вони були складені.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_2 та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м.Львова від 29 листопада 2016 року в адміністративній справі № 461/2204/16-а без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

ОСОБА_7

Ухвала в повному обсязі складена 27 лютого 2017 року.