Ухвала суду № 65037932, 28.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 р. Справа № 876/1531/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 року у справі за позовом дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про скасування постанови та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА :

Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 04.01.2016року звернулося до суду з адміністративним позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 26 січня 2016 року ( просить: - скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про арешт коштів боржника від 26 жовтня 2015 року у виконавчому провадженні ВП № 41005775 в частині накладення арешту на кошти в сумі 7 391 863,84 грн. на поточні рахунки філії "Борщівський райавтодор" ДП "Тернопільський облавтодор"; - зняти арешт з рахунку ДП "Тернопільський облавтодор" в особі філії "Борщівський райавтодор" № 26008196360600, відкритого у банку АТ "УкрСиббанк", МФО 351005.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при примусовому виконанні виконавчих документів про стягнення з ДП "Тернопільський облавтодор" на користь юридичних та фізичних осіб заборгованості у загальному розмірі 7 391 863,84 грн. в межах зведеного виконавчого провадження винесено постанову від 26 жовтня 2015 року, якою накладено арешт на кошти, що є на всіх відкритих філією "Борщівський райавтодор" ДП "Тернопільський облавтодор" рахунках у ПАТ КБ "Хрещатик" та АТ "УкрСиббанк". Позивач вказує, що рахунок в АТ "УкрСиббанк" використовується філією для виплати заробітної плати працівникам та сплати загальнообов'язкових платежів до Державного бюджету України. Накладення арешту на вказані кошти унеможливлює виплату заробітної плати працівникам та виконання зобовязань зі сплати податків та зборів. Позивач вважає, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть ставитися в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Оскаржуваною постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову про задоволення позову, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, що відповідачем при примусовому виконанні виконавчих документів про стягнення з ДП "Тернопільський облавтодор" на користь юридичних та фізичних осіб заборгованості у загальному розмірі 7 391 863,84 грн. в межах зведеного виконавчого провадження винесено постанову від 26 жовтня 2015 року, якою накладено арешт на кошти, що є на всіх відкритих філією "Борщівський райавтодор" ДП "Тернопільський облавтодор" рахунках у ПАТ КБ "Хрещатик" та АТ "УкрСиббанк". Позивач вказує, що рахунок в АТ "УкрСиббанк" використовується філією для виплати заробітної плати працівникам та сплати загальнообов'язкових платежів до Державного бюджету України. Накладення арешту на вказані кошти унеможливлює виплату заробітної плати працівникам та виконання зобовязань зі сплати податків та зборів. Позивач вважає, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть ставитися в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що в частині п'ятій статті 65 Закону України Про виконавче провадження наведено два випадки, коли кошти із спеціальним режимом не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом. Так, не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом, кошти: що перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки"; що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 191 та 261 Закону України "Про теплопостачання" та статті 151 Закону України "Про електроенергетику". Кошти на виплату заробітної плати в зазначеній нормі закону не згадуються.

Зважаючи на те, що згідно із статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" здійснення виконавчого провадження передбачає вчинення сукупності дій, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а за приписами статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, то суд приходить до висновку, що державний виконавець правомірно, на законних підставах наклав арешт на кошти філії "Борщівський райавтодор" ДП "Тернопільський облавтодор". При цьому, встановлені частиною п'ятою статті 97 Кодексу законів про працю України, частиною третьою статті 15 і частиною шостою статті 24 Закону України "Про оплату праці" правила, згідно з якими оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці; своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, не є перешкодою для арешту державною виконавчою службою коштів боржника на його рахунку в банківській установі.

Наведена правова позиція суду відповідає судовій практиці Вищого адміністративного суду України по наведеній категорії справ, викладеній у постанові від 10 грудня 2015 року у справі № 826/18934/14 (К/800/14407/15).

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебуває зведене виконавче провадження ВП № 36035661 від 15 січня 2013 року з примусового виконання виконавчих документів про стягнення із ДП "Тернопільський облавтодор" в користь юридичних та фізичних осіб грошових коштів на загальну суму 7 391 863,84 грн.

26 жовтня 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_1 на підставі статей 11, 52, 57, 65 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, з змінами і доповненнями, статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07 грудня 2000 року № 2121-III та пункту 4.1.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках відкритих в ПАТ КБ "Хрещатик", АТ "УкрСиббанк", та належать боржнику ДП "Тернопільський облавтодор" (філія "Борщівський райавтодор" ДП "Тернопільський облавтодор") (а. с. 6-7).

Супровідним листом від 26 жовтня 2015 року така постанова направлена для виконання у банківські установи та для відома сторонам виконавчого провадження (а. с. 6) та отримана позивачем 22 грудня 2015 року, що підтверджується витягом з книги реєстрації вхідної кореспонденції за 2015 рік ДП "Тернопільський облавтодор" (а. с. 9).

Також судом встановлено, що філія "Борщівський райавтодор" ДП "Тернопільський облавтодор" має поточний рахунок № 26008196360600, відкритий у банку АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, який використовує як для здійснення виплати заробітної плати, так і для проведення усіх інших господарських операцій в межах господарської діяльності, що підтверджується поясненнями представника позивача та виписками банку по даному рахунку.

Як підставу для скасування постанови про арешт коштів боржника та зняття арешту коштів, застосованого на підставі оскаржуваної постанови, позивач зазначає використання цього рахунку для виплати заробітної плати працівникам підприємства та сплати загальнообов'язкових платежів до Державного бюджету України, накладення арешту на цей рахунок порушує трудове законодавство, яким гарантовано обов'язковість і першочерговість оплати праці працівників.

При вирішенні справи та прийнятті постанови суд застосовує такі положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені в Законі України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV, з змінами і доповненнями.

Згідно із статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Пунктом 1 частини першої статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до положень частини другої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 191 та 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 151 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки".

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження (частини четверта, шоста статті 52 Закону України "Про виконавче провадження").

Статтею 57 цього ж Закону передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

В силу частини другої-третьої статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

В частині п'ятій статті 65 Закону України Про виконавче провадження наведено два випадки, коли кошти із спеціальним режимом не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом. Так, не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом, кошти: що перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки"; що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 191 та 261 Закону України "Про теплопостачання" та статті 151 Закону України "Про електроенергетику". Кошти на виплату заробітної плати в зазначеній нормі закону не згадуються.

Зважаючи на те, що згідно із статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" здійснення виконавчого провадження передбачає вчинення сукупності дій, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а за приписами статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, то суд приходить до висновку, що державний виконавець правомірно, на законних підставах наклав арешт на кошти філії "Борщівський райавтодор" ДП "Тернопільський облавтодор".

При цьому, встановлені частиною п'ятою статті 97 Кодексу законів про працю України, частиною третьою статті 15 і частиною шостою статті 24 Закону України "Про оплату праці" правила, згідно з якими оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці; своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, не є перешкодою для арешту державною виконавчою службою коштів боржника на його рахунку в банківській установі.

Наведена правова позиція суду відповідає судовій практиці Вищого адміністративного суду України по наведеній категорії справ, викладеній у постанові від 10 грудня 2015 року у справі № 826/18934/14 (К/800/14407/15).

Крім того, оскаржуваною постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про арешт коштів боржника від 26 жовтня 2015 року у виконавчому провадженні ВП № 41005775 накладено арешт на рахунки філії "Борщівський райавтодор" ДП "Тернопільський облавтодор", що відкриті також в ПАТ КБ "Хрещатик". Будь-якого обґрунтування щодо неправомірного накладення арешту на кошти на рахунках у цій банківській установі позивач не наводить, хоча й заявив позовну вимогу про скасування оскаржуваної постанови в цілому.

Порядок та умови зняття арешту з майна визначені статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" , згідно з якою особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У спірних правовідносинах підстави для зняття арешту з коштів, що є на рахунку ДП "Тернопільський облавтодор" в особі філії "Борщівський райавтодор" № 26008196360600, відкритого у банку АТ "Укрсиббанк", відсутні.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" залишити без задоволення.

постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 року у справі № 819/3/16 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

ОСОБА_2