Ухвала суду № 65037845, 23.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 р.Справа № 818/1339/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2016р. по справі № 818/1339/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області(надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «ПС») від 19.09.2016 р. №0009791304/42982, податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 19.09.2016 р. №0009781304/42981, винесені Державною податковою інспекцією у м. сумах ГУ ДФС у сумській області.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2016 форми "ПС" № 0009791304/42982, форми "Р" № 0009781304/42981 відмовлено в зв'язку з необгрунтованістю.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, на неповне з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 року залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.11.2014 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено договір про припинення зобов'язань за кредитним договором від 22.10.2007 року. Згідно умов договору сторони визнають, що розмір непогашеної заборгованості за кредитним договором становить 250 639,79 доларів США, що становить еквівалент 3 751 296,92 грн., в тому числі 3 210 638,25 - основна сума боргу, 112 888,03 грн. - проценти, нараховані за користування кредитом, 427 770,64 грн. - розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості. Сторони домовились, що з дати укладення договору боргові зобов'язання позивальника за кредитним договором припиняються внаслідок звільнення кредитором позичальника від сплати боргових зобов'язань, а кредитний договір вважається розірваним (пункти 1,2 Договору).

Відповідно до п. 5 Договору від 28.11.2014 з його підписанням позичальник вважається повідомленим відповідно до пп. 164.2.14 "д"п. 164.2 ст. 164 ПК України про анулювання боргових зобов'язань та про те, що сума анульованих (прощених) зобов'язань буде включена кредитором до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь позивальника за підсумками звітного періоду, в якому боргові зобов'язання було анульовано. При цьому на позичальника покладається обов'язок сплати податку на доходи фізичних осіб з суми анульованих (прощених) боргових зобов'язань та відображення суми отриманого доходу у вигляді анульованих (прощених) боргових зобов'язань у річній податковій декларації (а.с. 34-35).

25.05.2016 на запит ДПІ у м. Сумах акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" повідомлено про нарахування за 4 квартал 2014 року доходу ОСОБА_1 у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором (а.с. 26).

07.07.2016 ДПІ у м. Сумах направлено ОСОБА_1 лист про необхідність подати документальні підтвердження по отриманню у 2014 році доходу у вигляді додаткового блага та подати податкову декларацію про майновий стан і доходи (а.с. 17).

25.08.2016 у зв'язку з неотриманням інформації на запит та неподанням відповідачем декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік ДПІ в м. Сумах була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб з отриманих доходів за 2014 рік. За результатами перевірки складено акт № 2513/18-19-13-04-09/НОМЕР_1 (а.с. 8-12).

На підставі акту перевірки 19.09.2016 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0009791304/42982, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 170 грн., № 0009781304/42981, яким збільшено суму зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 637 476,88 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 159 369,22 грн. (а.с. 13,14).

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем не включено до загального річного оподатковуваного доходу та не задекларовано суму доходу у вигляді додаткового блага (прощеного боргу), а також не сплати з нього податку на доходи фізичних осіб.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в 4 кварталі 2014 року громадянином ОСОБА_1, було отримано додаткове благо, яке виникло в результаті анулювання кредитором боргу в розмірі 3 751 296,92 (три мільйона сімсот п'ятдесят одна тисяча двісті дев'яносто шість) грн. 92 коп.., що підтверджується договором від 28.11.2014 р., укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 про припинення зобов'язань за кредитним договором від 22.10.2007 року, відомістю з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів (а.с.28) та листом- відповіддю АТ «Райффайзен Банк Аваль» (код СДРПОУ 14305909) за № 4-2/797 від 25.05.2016 року.

У відповідності до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За правилами п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно абз. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, який діяв на час спірних правовідносин, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до визначення, наданого у пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що нормами п.164.2 ст.164 розділу IV Податкового кодексу України передбачено види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку

Зокрема, згідно абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності відносяться до доходу, отриманого платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Таким чином, згідно приписів податкового законодавства на час існування спірних правовідносин, випадком, прямо передбаченим нормами розділу IV цього Податкового кодексу України, який призводить до оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є серед іншого, випадок отримання платником податків додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

При цьому, відповідно до абзацу «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, якщо кредитор повідомляє платникові податку - боржнику про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, то боржник самостійно сплачує податок з таких доходів на підставі поданої річної податкової декларації.

Таким чином, банк шляхом укладення відповідного договору, як цього вимагає п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, повідомив боржника про те, що анульована суму заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, отже він має самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.п. 49.18.4. п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України декларація про майновий стан і доходи за 2014 рік для платників податку на доходи фізичних осіб - подається до 1-го травня 2015 року.

Громадянином ОСОБА_1 декларація про майновий стан і доходи за 2014 рік до ДПІ у м. Сумах не подавалась.

Податок на доходи фізичних осіб з суми додаткового блага (прощеного боргу) сплачено не було.

Відповідно до абз. 1 пункту 120.1. статті 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи, що позивачем не було подано декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік з відображенням суми отриманого додаткового блага (прощеного боргу) та не сплачено з нього податок на доходи фізичних осіб, то колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що списання зобов'язання боржника не вважається отриманим доходом, оскільки позивачем фактично грошові кошти отримані не були, колегія суддів вважає необгрунтованими з урахуванням наступного.

Однією з підстав для включення до оподаткованого доходу платника податку та визначення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб з урахуванням положень п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, абз. «д» підп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, є наявність обставини анулювання (прощення) кредитором за його самостійним рішенням суми боргу платнику податків, яка визначається як отримане платником податків додаткове благо.

28.11.2014 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено договір про припинення зобов'язань за кредитним договором від 22.10.2007 року. Згідно умов договору сторони визнають, що розмір непогашеної заборгованості за кредитним договором становить 250 639,79 доларів США, що становить еквівалент 3 751 296,92 грн., в тому числі 3 210 638,25 - основна сума боргу, 112 888,03 грн. - проценти, нараховані за користування кредитом, 427 770,64 грн. - розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості.

Відповідно до п. 5 Договору від 28.11.2014 з його підписанням позичальник вважається повідомленим відповідно до пп. 164.2.14 "д"п. 164.2 ст. 164 ПК України про анулювання боргових зобов'язань та про те, що сума анульованих (прощених) зобов'язань буде включена кредитором до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь позивальника за підсумками звітного періоду, в якому боргові зобов'язання було анульовано.

При цьому, факт збільшення активів платника податку для включення спрощеної суми боргу як додаткового блага до оподатковуваного доходу, нормами податкового законодавства не обумовлено. Умовою для такого включення є факт отримання додаткового блага у конкретно передбачений спосіб - у вигляді анульованого (прощеного) боргу кредитором та включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку звітного періоду.

Враховуючи, що нормами податкового законодавства прямо передбачено випадок, коли до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку у вигляді анульованого (прощеного) боргу як додаткове благо, тому у позивача згідно з п.176.1 ст. 176, 167.1, 167.2 ст. 167 Податкового кодексу України, виникає обов'язок по сплаті податку з доходів фізичних осіб.

Також, посилання позивача на те, що, оскільки, повідомлення про прощення боргу позивачу було направлено у червні 2015 року, то прощення боргу відбулося у червні 2015 року, а з січня 2015 року прощена сума боргу не відноситься до об'єкту оподаткування як додаткове благо і позивач не повинен сплачувати з нього податок на доходи фізичних осіб, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки абз. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України передбачає декілька видів повідомлення боржника про прощення боргу, серед яких є укладення відповідного договору.

Відповідно до п.2 договору від 28.11.2014 про припинення зобов'язань за кредитним договором від 22.10.2007 року сторони домовились, що з дати укладення договору боргові зобов'язання позивальника за кредитним договором припиняються внаслідок звільнення кредитором позичальника від сплати боргових зобов'язань, а кредитний договір вважається розірваним.

Пунктом 5 договору від 28.11.2014 передбачено, що з його підписанням позичальник вважається повідомленим відповідно до пп. 164.2.14 "д"п. 164.2 ст. 164 ПК України про анулювання боргових зобов'язань та про те, що сума анульованих (прощених) зобов'язань буде включена кредитором до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь позивальника за підсумками звітного періоду, в якому боргові зобов'язання було анульовано.

Отже, з моменту укладення між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 договору від 28.11.2014 про припинення зобов'язань за кредитним договором від 22.10.2007 року позивач був повідомлений про прощення його боргу, а отже мав обов'язок сплатити податок на доходи фізичних осіб з суми такого боргу, оскільки боргові зобов'язання було анульовано у 2014 році.

Крім того, колегія суддів вважає необгрунтованими посилання позивача на п. 8 підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України, з огляду на наступне.

Пунктом 8 підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Враховуючи, що прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості відбулося до 1 січня 2015 року, то вказані приписи на спірні правовідносини не розповсюджуються.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Між тим, позивачем не доведено обставин на яких ґрунтуються його вимоги.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому позовні вимоги про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За викладених обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2016р. по справі № 818/1339/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 28.02.2017 р.