Ухвала суду № 65037423, 01.03.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Курбанова Н.М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року справа №266/3228/16-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції на постанову Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 січня 2017 року у справі № 266/3228/16-а за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 25.08.2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції, в якому просив: визнати незаконною та скасувати постанову серії АР № 330235 від 11.08.2016 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності в частині накладення адміністративного стягнення в розмірі 425 гривень; провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП по відношенню до нього припинити, звільнивши його від адміністративної відповідальності шляхом винесення усного зауваження.

Постановою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 січня 2017 року у справі № 266/3228/16-а позов ОСОБА_2 задоволено.

Постанову серії АР 330235 від 11.08.2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП визнано незаконною та скасовано в частині накладення адміністративного стягнення в розмірі 425 грн.

Змінено захід стягнення, визначений в постанові серії АР 330235 від 11.08.2016 року, а саме: штраф у розмірі 425 грн. усним зауваженням, закривши провадження по справі на підставі ст. 22 КУпАП, за малозначністю.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з вказаною постановою суду Управління не погоджується, вважає висновки суду першої інстанції такими, що не в повній мірі відповідають обставинам справи, що, як наслідок, призвело до порушення норм процесуального права та неправильного вирішення справи.

Апелянт посилається на норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що оскаржувана позивачем постанова АР 330235 від 11.08.2016 року у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно нього винесена правомірно, на законних підставах, з дотриманням вимог ст.ст. 7, 27, 33, 38, 222, 283, 285 КУпАП та є такою, що скасуванню не підлягає.

Апелянт вважає, що твердження суду першої інстанції щодо необхідності звільнити позивача від відповідальності та обмежитись усним зауваженням на підставі ст. 22 КУпАП у звязку з малозначністю правопорушення, є помилковим, оскільки відповідно до ст. 222 КУпАП повноваження, щодо вирішення та розгляду за ч.ч. 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП належать до органів Національної поліції України. З аналізу змісту ст. 221 КУпАП суди не уповноважені розглядати справи за ч.ч. 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП, а тому суддя не мав права застосовувати ст. 22 КУпАП для звільнення позивача від відповідальності, оскільки це може робити тільки уповноважений на це орган в даній категорії справ, яким відповідно до ст. 222 КУпАП є Національна поліція.

Сторони у судове засідання не зявились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено.

11.08.2016 року інспектором патрульної поліції 3 роти батальйону Управління патрульної поліції в м. Маріуполі рядовим поліції ОСОБА_3 було винесено постанову серії АР № 330235 у справі про адміністративне правопорушення про порушення ОСОБА_2 п. 8.10 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. (а.с. 4).

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Як зазначалося вище, в постанові про адміністративне правопорушення вказано на порушення позивачем частини 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного розїзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами звязку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти пяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно оскаржуваної постанови 11.08.2016 року о 07:40 ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався в м. Маріуполі і на перехресті вул. Казанцева та вул. Університетської перетнув розмітку 1.12 «стоп-лінію» при забороненому сигналі світлофора, чим порушив п. 8.10 ПДР України.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - Правила) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 8.10 Правил у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках перед перехрещуванню проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

За правилами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, наведеними нормами визначено, що позивач, як водій транспортного засобу, повинен виконувати встановлені діючим законодавством правила дорожнього руху. Відступати від виконання своїх обовязків водій може лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_2, виходив із того, що в діях позивача вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, проте, враховуючи щире каяття правопорушника, обставини вчинення правопорушення, а саме: скоєне правопорушення негативних наслідків не потягнуло, особливої небезпеки для дорожнього руху не виникло, не створило перешкод для руху пішоходів, враховуючи особу порушника, який раніше за порушення ПДР не притягувався, що, на думку суду, є суттєвим для можливості звільнити останнього від відповідальності за малозначністю скоєного правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП та обмежитись усним зауваженням.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає зазначити наступне.

Відповідно до ст. 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Головним доводом апеляційної скарги відповідача стало те, що зі змісту ст. 221 КУпАП суди не уповноважені розглядати справи за ч.ч. 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП, а тому суддя не мав права застосовувати ст. 22 КУпАП для звільнення позивача від відповідальності, оскільки це може робити тільки уповноважений на це орган в даній категорії справ, яким відповідно до ст. 222 КУпАП є Національна поліція.

Колегія суддів вважає такий довід необґрунтованим з огляду на таке.

Органи Національної поліції на виконання статті 222 КУпАП розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: в тому числі про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, частини перша, друга і третя статті 122.

Згідно зі ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку суд першої інстанції не розглядав справу про адміністративне правопорушення відповідно до ст. ст. 221, 222 КУпАП. В даному випадку суд виступав органом, що розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення, та прийняв відповідне рішення за приписами ст. 293 КупАП.

На переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Колегія суддів вважає за потрібне висловитися щодо сплати позивачем штрафу 05.09.2016 року в розмірі 425 грн. Як законослухняний громадянин позивач помилково сплатив вказані кошти до розгляду справи по суті. Суд розцінює такі дії заходом запобіганню сплати штрафу в подвійному розмірі, як це вказано в тексті оскаржуваної постанови (а.с. 46).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 січня 2017 року у справі № 266/3228/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючийсуддя Г.М.Міронова

Судді Т.Г. Арабей

ОСОБА_4