Ухвала суду № 65037404, 27.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 лютого 2017 рокусправа № П/811/656/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання:Лащенко Р.В.

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області та Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 р. в справі № П/811/656/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі ОСОБА_2 ОДПІ), Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі ГУ ДФС) про скасування рішення № 00049411701 від 18.12.2015 р. про застосування штрафних санкцій у сумі 642,80 грн., недоїмки зі сплати єдиного внеску штрафів та пені на загальнообовязкове держане соціальне страхування в сумі 9468,93 грн.; податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.01.2016 р. про збільшення позивачу суми грошового зобовязання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 4696,53 грн., у тому числі 3485,22 грн. - основного платежу та 1211,31 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 04.01.2016 р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 20689,50 грн., у тому числі 13793,00 грн. - основного платежу та 6896,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 04.01.2016 р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5116,50 грн., у тому числі 4093,20 грн. - основного платежу та 1023,30 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 04.01.2016 р., яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 173895,85 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 р. позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовані: податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 04.01.2016 р., винесене Бобринецьким відділенням Долинської ОДПІ, про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції (штраф) у розмірі 173895,85 грн.; податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 04.01.2016 р., винесене Бобринецьким відділенням Долинської ОДПІ, про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 20689,50 грн.; податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 04.01.2016 р., винесене Бобринецьким відділенням Долинської ОДПІ, про збільшення позивачу суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 5116,50 грн.; податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.01.2016 р., винесене Бобринецьким відділенням Долинської ОДПІ, про збільшення позивачу суми грошового зобовязання із земельного податку з фізичних осіб у загальному розмірі 4696,53 грн. в частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 1211,31 грн.; рішення № 00049411701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.12.2015 р., винесене Бобринецьким відділенням Долинської ОДПІ, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 642,80 грн.; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційних скаргах відповідачі ОСОБА_2 ОДПІ та ГУ ДФС просять скасувати постанову в частині задоволених позовних вимог через порушення норм матеріального та процесуального права, неповного зясування обставин, що мають значення для справи, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянтами зазначено про неприйняття судом першої інстанції до уваги, що різниця між сумою отриманої виручки, проведеної через РРО, та сумою виручки, що надійшла на розрахунковий рахунок в той самий період, не відображено у Книзі обліку доходів та витрат, а також не включено до складу валового доходу за 2012 та 2013 роки, що обумовило висновок про заниження валового доходу на загальну суму 27288 грн. Крім того, в порушення пп. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України позивачем не сплачено розраховану суму авансових платежів з податку впродовж 2014 р.

Також не враховано судом встановлення в ході перевірки заниження бази нарахування єдиного внеску, а також заниження складу податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Позивач є власником земельної ділянки площею 925 кв.м., яка використовувалась нею в періоді, що перевірявся, для здійснення підприємницької діяльності. Позивач є платником земельного податку у розумінні пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України, проте нею не подавались протягом 2012-2014 років податкові декларації з плати за землю, за 2012-2013 років плата за землю не сплачувалась.

Судом не враховано не відображення у Книзі обліку доходів та витрат різниці між сумою отриманої виручки, проведеної через РРО, та сумою торгової виручки, яка надійшла на розрахунковий рахунок, що свідчить про не оприбуткування коштів, що є порушенням п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті.

До судового засідання представники відповідачів не зявились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, у звязку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутністю представників відповідачів.

Позивач та її представник в судовому засіданні просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача та її представника, перевіривши доводи апеляційних скарг матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Кіровоградської області проведено документальну планову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2014 р., виконання вимог валютного та іншого законодавства за період 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. за результатами якої складено акт № 40/11-01-17-00/НОМЕР_5 від 18.12.2015 р., яким встановлено порушення позивачем: п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4093,20 грн., в тому числі за 2012 рік - 1464,15 грн., за 2013 рік - 2629,05 грн.; пп. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України в частині несплати розрахованої суми авансових внесків з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності упродовж 2014 р., станом на 31.12.2014 р. рахується податковий борг з податку на загальну суму 3181,01 грн.; п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», у звязку з чим занижено суму єдиного внеску на загальну суму 9468,93 грн., в тому числі за 2012 рік - на 3387,07 грн., за 2013 рік - на 6081,86 грн.; п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 13792,00 грн., у тому числі за березень 2012 р. - на 66,00 грн., за квітень 2012 р. - на 1184,00 грн., за червень 2012 р. - на 1107,00 грн., за липень 2012 р. - на 1531,00 грн., за серпень 2012 р. - на 299,00 грн., за жовтень 2012 р. - на 768,00 грн., за листопад 2012 р. - на 4256,00 грн., за січень 2013 р. - на 338,00 грн., за лютий 2013 р. - на 116,00 грн., за травень 2013 р. - на 84,00 грн., за червень 2013 р. - на 472,00 грн., за вересень 2013 р. - на 583,00 грн., за листопад 2013 р. - на 582,00 грн., за грудень 2013 р. - на 2406,00 грн.; п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, у звязку з чим не оприбутковано готівку на суму 34779,17 грн.; п. 269.1 ст. 269, п. 270.1 ст. 270, п. 276.1 ст. 276, п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, у звязку з чим визначено податкове зобовязання із земельного податку в сумі 3485,22 грн., у тому числі за 2013 р. - 1742,61 грн., за 2014 р. - 1742,61 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки Бобринецьким відділенням Долинської ОДПІ прийняті наступні рішення:

- рішення № 00049411701 від 18.12.2015 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 642,80 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 04.01.2016 р., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 173895,85 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 04.01.2016 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 20689,50 грн., у тому числі за основним платежем - 13793,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6896,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 04.01.2016 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 5116,50 грн., у тому числі за основним платежем - 4093,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1023,30 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.01.2016 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 4696,53 грн., у тому числі за основним платежем - 3485,22 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1211,31 грн.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» від 04.11.2015 р. № 892 та наказу ДФС України від 24.02.2016 р. № 165 «Про реорганізацію деяких територіальних органів у Кіровоградській області» Бобринецьке відділення входить до складу ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області.

Підставою для застосування до позивача штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_4 від 04.01.2016 р. є встановлення в ході перевірки не оприбуткування готівки в загальній сумі 34779,17 грн., у тому числі 11713,25 грн. - за квітень та жовтень 2012 р., 23065,92 грн. - за червень, вересень, листопад і грудень 2013 р., що, на думку контролюючого органу, є порушення позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Виручка позивача проведена через РРО, відображена в Книзі обліку розрахункових операцій та Книзі обліку доходів і витрат, та становить: у 2012 р. - 402 880,09 грн., а саме: у січні 2012 р. - 19 394,73 грн., у лютому 2012 р. - 14 316,27 грн., за березень 2012 р. - 32 908,75 грн., за квітень 2012 р. - 39 288,08 грн., за травень 2012 р. - 37 031,62 грн., за червень 2012 р. - 44 920,79 грн., за липень 2012 р. - 56 158,66 грн., за серпень 2012 р. - 26 200,58 грн., за вересень 2012 р. - 27 746,88 грн., за жовтень 2012 р. - 47 188,67 грн., за листопад 2012 р. - 40 284,52 грн., за грудень 2012 р. - 17 440,54 грн.; у 2013 р. - 295 055,55 грн., а саме у січні 2013 р. - 12 175,86 грн., у лютому 2013 р. - 16 163,35 грн., за березень 2013 р. - 14 578,32 грн., за квітень 2013 р. - 17 652,63 грн., за травень 2013 р. - 19 218,66 грн., за червень 2013 р. - 30 267,93 грн., за липень 2013 р. - 46 864,14 грн., за серпень 2013 р. - 37 617,62 грн., за вересень 2013 р. - 26 236,36 грн., за жовтень 2013 р. - 40 521,08 грн., за листопад 2013 р. - 25 796,38 грн., за грудень 2013 р. - 7 963,22 грн.

Відповідно до банківської виписки по рахунку позивача, позивачем внесено на власний рахунок торгівельну виручку: у 2012 році в сумі 302 680,00 грн., а саме у січні 2012 р. - 14 400,00 грн., у лютому 2012 р. - 4 500,00 грн., за березень 2012 р. - 24 300,00 грн., за квітень 2012 р. - 46390,00 грн., за травень 2012 р. - 14 450,00 грн., за червень 2012 р. -30 930,00 грн., за липень 2012 р. - 54 860,00 грн., за серпень 2012 р. - 20 750,00 грн., за вересень 2012 р. - 14 800,00 грн., за жовтень 2012 р. - 51 800,00 грн., за листопад 2012 р. - 14 300,00 грн., за грудень 2012 р. - 11 200,00 грн.; у 2013 році в сумі 275 890,00 грн., а саме у січні 2013 р. - 10 500,00 грн., у лютому 2013 р. - 10 000,00 грн., за березень 2013 р. - 10 700,00 грн., за квітень 2013 р. - 10 200,00 грн., за травень 2013 р. - 14 750,00 грн., за червень 2013 р. -33 100,00 грн., за липень 2013 р. - 40 100,00 грн., за серпень 2013 р. - 35 310,00 грн., за вересень 2013 р. - 29 730,00 грн., за жовтень 2013 р. - 31 000,00 грн., за листопад 2013 р. - 28 100,00 грн., за грудень 2013 р. - 22 400,00 грн.

Встановивши, що кошти, внесені на рахунок позивача як торгівельна виручка протягом звітного податкового періоду, не перевищували сум отриманих позивачем та проведених через РРО у відповідному періоді, суд першої інстанції вважав необґрунтованим

висновок контролюючого органу про неоприбуткування позивачем готівки в розмірі 34779,17 грн., а тому прийшов до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 04.01.2016 р.

Крім того, встановлено, що підставою для збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 є встановлення невідповідності обсягів постачання за даними звітів про використання РРО та КОРО відомостям реєстру виданих податкових накладних щодо сум постачання кінцевому споживачу, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 7995,00 грн., а також невідповідність показників за даними реєстру банківських виписок щодо руху грошових коштів по рахунку позивача в частині коштів, внесених як торгова виручка, звітам про використання РРО та даних касових книг, що призвело до заниження платником податків суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 5797,00 грн.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді здійснювалася реалізація товару за готівку та шляхом безготівкового розрахунку. При цьому в реєстрі виданих податкових накладних за перевіряємі періоди позивачем відображені, зокрема, податкові накладні за господарськими операціями з кінцевими споживачами та з юридичними особами, розрахунки з якими проведено за готівку із застосуванням РРО.

В ході розгляду справи встановлено, що у березні 2012 р. позивачем реалізовано за готівку Бобринецькій райдрукарні бензин марки А92 на суму 395,20 грн., у тому числі податок на додану вартість - 65,87 грн. Також позивачем реалізовувався товар за готівку ДП ДГ «Червоний землероб», зокрема, у червні 2012 р. на загальну суму 7639,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1273,17 грн., у липні 2012 р. на загальну суму 9185,70 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1531,00 грн., у серпні 2012 р. на загальну суму 1791,40 грн., у тому числі податок на додану вартість - 298,57 грн., у листопаді 2012 р. на загальну суму 25538,40 грн., у тому числі податок на додану вартість - 4256,40 грн., у січні 2013 р. на загальну суму 2030,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 338,34 грн.

Крім того, позивачем за готівку реалізовувався товар Бобринецькому міському кооперативно-торгівельному підприємству районного споживчого товариства у лютому 2013 р. на загальну суму 745,95 грн., у тому числі податок на додану вартість - 124,33 грн.

Зважаючи на підтвердження відповідності даних звітів про використання РРО та КОРО відомостям реєстру виданих податкових накладних, суд першої інстанції вважав необґрунтованим висновок контролюючого органу про заниження показників податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 7995,00 грн. Також суд вважав, що внесення позивачем коштів на банківський рахунок як торгівельної виручки не співпадало в часі з датою здійснення господарської операції, за якою отримані кошти, які вносилися на рахунок, проте встановлена арифметична розбіжність, з огляду на відсутність у фізичної особи-підприємця обовязку з щоденного внесення готівкових сум у касі на банківський рахунок, не може розцінюватися як заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Враховуючи, що контролюючим органом не досліджувалися та не аналізувалися податкові накладні і денні звіти РРО, а висновки ґрунтуються лише на співставленні даних звітів про використання РРО та КОРО, реєстру виданих та отриманих податкових накладних, банківських виписок щодо руху грошових коштів, тобто зроблені без врахування всіх обставин, які підлягали врахуванню, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 від 04.01.2016 р.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_3 від 04.01.2016 р. є заниження валового доходу у перевіряємому періоді на загальну суму 27288,00 грн., у тому числі за 2012 р. - на 9761,00 грн., за 2013 рік - на 17527,00 грн., через встановлення невідповідності відомостей із надходження коштів на розрахунковий рахунок позивача як торгівельної виручки даним звітам про використання РРО.

Зважаючи на встановлення, що кошти, внесені на рахунок позивача як торгівельна виручка протягом звітного податкового періоду не перевищували сум, отриманих позивачем та проведених через РРО у відповідному періоді, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість висновку контролюючого органу про заниження позивачем оподатковуваного доходу та протиправність податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 04.01.2016 р. про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб.

Оскільки висновки відповідача про заниження позивачем чистого (оподатковуваного) доходу покладені в основу рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 00049411701 від 18.12.2015 р., яким застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 642,80 грн., з урахуванням встановлення відсутності факту заниження позивачем чистого (оподатковуваного) доходу за 2012 та 2013 роки на загальну суму 27288,00 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 642,80 грн. рішенням № 00049411701 від 18.12.2015 р.

Податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 04.01.2016 р. позивачу збільшено суму грошового зобовязання з плати за землю (земельного податку) у звязку з не поданням позивачем контролюючому органу звітності з плати за землю за 2013 та 2014 роки та власне не внесення плати за землю.

Судами встановлено, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 22.10.2003 р. ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 925 кв. м. Відповідно до рішення Бобринецької міської ради від 11.01.2012 р. № 494 «Про затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) у межах населеного пункту» належна позивачу земельна ділянка відноситься до ІІ економіко-планувальної зони, в якій нормативна грошова оцінка 1 кв. м. земель комерційного використання становить 1,8839 грн.

Позивач є платником земельного податку, в 2012-2014 роки позивачем не подавались до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю, у 2012-2013 роках не сплачувався земельний податок, у 2014 р. позивачем самостійно сплачено 2300,00 грн., у звязку з чим станом на 31.12.2014 р. по особовому рахунку платника земельного податку рахувалася переплата в розмірі 404,31 грн. Відповідачем нараховано позивачу земельний податок як фізичній особі.

Зважаючи на приписи Податкового кодексу України, суд першої інстанції вважав, що грошове зобовязання із земельного податку у фізичної особи виникає на підставі податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, тому зазначив про неправомірність визначення позивачу зобовязання із земельного податку за 2013 та 2014 роки.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що оскільки податкове зобовязання із земельного податку фізичним особам нараховується контролюючим органом, у позивача як платника земельного податку не виникло обовязку з подання податкової декларації відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, а тому позивачу протиправно нараховані штрафні санкції відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України в розмірі 340,00 грн. за неподання податкової звітності. Також суд вважав безпідставним застосування фінансових санкцій згідно з абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у звязку з тим, що підставою для нарахування позивачу грошового зобовязання має бути пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, а не пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України.

Вказане стало підставою для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.01.2016 р. в частині застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 1211,31 грн.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи у межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції вважає зазначені висновки суду першої інстанції обґрунтованими, з огляду на наступне.

Що стосується застосування до позивача штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_4 від 04.01.2016 р., колегія суддів зазначає наступне.

Висновок контролюючого органу про порушення позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні ґрунтується на арифметичному розрахунку різниці між сумою отриманої позивачем виручки, проведеної через РРО відповідно до звітів про використання РРО, та сумою торгівельної виручки, що надійшла на розрахунковий рахунок позивача за відповідні місяці.

Порядок оприбуткування готівки визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637.

Відповідно до п. 1.2 цього Положення оприбуткування готівки проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відтак, оприбуткуванням готівки є проведення одержаної готівки одночасно у трьох книгах: касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій. При цьому, оприбуткування готівки у вказаний спосіб повинно здійснюватися саме на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Таким чином, для оприбуткування готівки субєкт господарювання зобовязаний провести готівкові кошти у повній сумі їх фактичних надходжень через реєстраторів розрахункових операцій, роздрукувати фіскальний звітній чек і здійснити їх облік у книзі обліку розрахункових операцій на підставі цього чеку.

За приписами п. 2.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні банкам і підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються.

Акт перевірки не містить відомостей про не проведення одержаної позивачем готівки одночасно у трьох книгах: касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій, а також про невідповідність зазначених у вказаних книгах відомостей.

При цьому є правильним посилання суду першої інстанції, що кошти, внесені на рахунок позивача як торгівельна виручка протягом звітного податкового періоду, не перевищували сум отриманих позивачем та проведених через РРО у відповідному періоді.

Доводи акту перевірки та апеляційної скарги про невідповідність суми отриманої позивачем виручки, проведеної через РРО відповідно до звітів про використання РРО, сумі торгівельної виручки, що надійшла на розрахунковий рахунок позивача за відповідні місяці, є незмістовними, оскільки така невідповідність не може вважатися порушенням п. 2.6 зазначеного Положення.

Щодо збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 колегія суддів вказує на таке.

Контролюючим органом встановлена невідповідність обсягів постачання за даними звітів про використання РРО та КОРО відомостям реєстру виданих податкових накладних щодо сум постачання кінцевому споживачу, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 7995,00 грн., а також невідповідність показників за даними реєстру банківських виписок щодо руху грошових коштів по рахунку позивача в частині коштів, внесених як торгова виручка, звітам про використання РРО та даних касових книг, що призвело до заниження платником податків суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 5797,00 грн.

Проте, оскільки в ході розгляду справи встановлена відповідність даних звітів про використання РРО та КОРО відомостям реєстру виданих податкових накладних, а також, зважаючи на те, що внесення позивачем коштів на банківський рахунок як торгівельної виручки не співпадало в часі з датою здійснення господарської операції, за якою отримані кошти, які вносилися на рахунок, а контролюючим органом не здійснено дослідження та аналізу податкових накладних, денних звітів РРО, з урахуванням того, що висновки контролюючого органу ґрунтуються лише на співставленні даних звітів про використання РРО та КОРО, реєстру виданих та отриманих податкових накладних, банківських виписок щодо руху грошових коштів, тобто зроблені без врахування всіх обставин, які підлягали дослідженню, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 від 04.01.2016 р.

При цьому колегія суддів зазначає, що правовою підставою для збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість зазначено порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

За приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення податкових зобовязань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Зазначена норма визначає дату виникнення податкових зобовязань. Проте, з урахуванням не здійснення контролюючим органом аналізу господарських операцій, за наслідками здійснення яких позивачем сформовано податкові зобовязання, недотримання позивачем цієї норми щодо моменту виникнення податкових зобовязань з податку на додану вартість не може свідчить саме про неправильне визначення позивачем обєкту оподаткування податком на додану вартість та заниження податкових зобовязань з цього податку.

Щодо податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 04.01.2016 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, колегія суддів вказує на наступне.

Як зазначено вище, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобовязання з цього податку є встановлення контролюючим органом невідповідності відомостей із надходження коштів на розрахунковий рахунок позивача як торгівельної виручки даним звітам про використання РРО.

За приписами п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України обєктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, повязаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

В ході розгляду справи встановлено, що кошти, внесені на рахунок позивача як торгівельна виручка протягом звітного податкового періоду не перевищували сум, отриманих позивачем та проведених через РРО у відповідному періоді, тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що позивачем занижено оподатковуваний дохід, у звязку з чим є правильним скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 04.01.2016 р. про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб.

Щодо порушення позивачем пп. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України колегія суддів зазначає, що не сплата позивачем розрахованої суми авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб впродовж 2014 р. жодним чином не вплинула на суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій, визначених позивачу податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_3 від 04.01.2016 р.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.12.2015 р. № НОМЕР_6 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

З урахуванням встановлення правомірності формування позивачем показників чистого (оподатковуваного) доходу за 2012 та 2013 роки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску, що обумовило протиправність рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.01.2016 р. про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з плати за землю (земельного податку) у звязку з не поданням позивачем контролюючому органу звітності з плати за землю за 2013 та 2014 роки та не внесення плати за землю судова колегія зазначає наступне.

Як зазначено вище, позивач як фізична особа є платником земельного податку, в 2012-2014 роки позивачем не подавались до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю, у 2012-2013 роках не сплачувався земельний податок, у 2014 р. позивачем самостійно сплачено 2300,00 грн. Відповідачем нараховано позивачу земельний податок як фізичній особі.

Відповідно до пп. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Згідно з п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За приписами п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Разом з тим, відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Як встановлено п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, що податкове зобовязання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції, що грошове зобовязання із земельного податку у фізичної особи виникає на підставі податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, тому є обґрунтованим визначення позивачу податкового зобовязання контролюючим органом із земельного податку за 2013 та 2014 роки.

Крім того, є цілком правомірним зазначення судом першої інстанції, що оскільки податкове зобовязання із земельного податку фізичним особам нараховується контролюючим органом, у позивача як платника земельного податку не виникало обовязку з подання податкової декларації з плати за землю (земельного податку) відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, що свідчить про протиправність нарахування позивачу штрафних санкцій відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України в розмірі 340,00 грн. за неподання податкової звітності, а також протиправність застосування штрафних санкцій згідно з абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у звязку з тим, що підставою для нарахування позивачу грошового зобовязання має бути пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, який передбачає обовязок контролюючого органу з визначення грошового зобовязання платнику податків у разі, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган, а не пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, яким встановлено обовязок із визначення грошового зобовязання у разі, коли платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Доводи апеляційних скарг є тотожними висновкам акту перевірки та запереченням на позов та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Ухвалою судді-доповідача про відкриття апеляційного провадження у справі відстрочено апелянтам сплату судового збору до вирішення справи по суті, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 88, 94 КАС України з відповідачів підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3383,18 грн.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області та Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 р. в справі № П/811/656/16 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 р. в справі № П/811/656/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення залишити без змін.

Стягнути на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України (Отримувач: ГУК у м.Києві, рахунок отримувача: 31215256700001; КБКД 22030106; Код з ЄРДПОУ: 37993783; Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; Код банку отримувача (МФО): 820019) з бюджетних асигнувань ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області судовий збір у розмірі 3383 (три тисячі триста вісімдесят три) грн. 18 коп.

Стягнути на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України (Отримувач: ГУК у м.Києві, рахунок отримувача: 31215256700001; КБКД 22030106; Код з ЄРДПОУ: 37993783; Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; Код банку отримувача (МФО): 820019) з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39393501), що розташована по вул. Перспективній,55, м. Кіровоград, 25006, судовий збір у розмірі 3383 (три тисячі триста вісімдесят три) грн. 18 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 01.03.2017 р.

Головуючий:В.А. Шальєва

Суддя:С.В. Білак

Суддя:Н.А. Олефіренко