Постанова № 65035886, 18.01.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 року 810/3920/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "ПАЛС ЛТД." до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "ПАЛС ЛТД." з позовом до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016 №0000392204 та №0000402204.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані рішення прийнято без врахування фактичних обставин справи та з порушенням закону, а результати документальної позапланової виїзної перевірки, оформлені Актом від 09.06.2016 №782/22-4/25592898 (далі - Акт перевірки), є необ'єктивними, необґрунтованими, не відповідають фактичним даним та не містять обґрунтованих доказів щодо порушення товариством вимог закону.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "ПАЛС ЛТД." є юридичною особою, як платник податків перебуває на обліку у Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Товариство також зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; надання інших інформаційних послуг; консультування з питань комерційної діяльності й керування; рекламні агентства (основний); дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Посадовими особами Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, яку реорганізовано у Вишгородську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ з іноземною інвестицією "ПАЛС ЛТД." з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Еліт Пром сервіс», ТОВ «Архітектура стилю».

За результатами перевірки складено Акт від 09.06.2016 № 787/22-4/25592898, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ з іноземною інвестицією "ПАЛС ЛТД." вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до безпідставного заниження об'єкт оподаткування, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 189 750 грн.,

- п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 210 833 грн., у т.ч. по періодам: за жовтень 2015 року на суму 93 333 грн., за листопад 2015 року на суму 117 500 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Ірпінською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016: №0000392204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 316 249,50 грн.,з яких 210 833 грн. - за основним платежем та 105 416,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, № 0000402204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 189 750,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження висновки Акту перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи, що дані податкові повідомлення-рішення є протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження.

Зі змісту Акту перевірки та письмових заперечень відповідача проти адміністративного позову слідує, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на відсутності даних ТОВ «Архітектура Стилю» за жовтень 2015 року про наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання робіт/послуг або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв'язку з цим дане підприємство, на думку податкового органу, фактично не могло здійснювати господарські операції.

Також податковим органом під сумнів ставиться реальність господарських операцій між ТОВ з іноземною інвестицією "ПАЛС ЛТД." і ТОВ «Еліт Пром Сервіс», про що, на думку відповідача, свідчить відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомостей про місцезнаходження складів, їх площу, власника складських приміщень), відсутність інформації про транспортування товарів (наявність власних або орендованих транспортних засобів), відсутність інформації про власні або орендовані фонди, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Проте, суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими у зв'язку з наступним.

Так, між ТОВ з іноземною інвестицією «ПАЛС ЛТД.» (Замовник) і ТОВ «Архітектура Стилю» (Виконавець) укладено Договір про надання послуг від 28.08.2015 №09/2015-01 (а.с. 53 - 56), відповідно до умов якого Виконавцем надавались Замовнику послуги по моніторингу дистрибуції товару Замовника, а саме - кави торгівельних марок «Нескафе Класик», «Нескафе Голд», «Нескафе 3 в 1», шоколаду, батончиків та вафель ТМ «Світоч», сухих сніданків «Нестле», напою «Несквік» та батончиків ТМ «Нестле».

Згідно Договору моніторинг включав у себе перевірку наявності продукції в торгівельних точках, дотримання стандартів розміщення, дотримання рекомендованого запасу, моніторинг обсягів реалізації, наявності інформаційних матеріалів, наявності продукції конкурентів та інформаційних матеріалів.

За результатами виконання умов даного Договору Виконавцем передано позивачу відповідні звіти аналізу ринкової ситуації, а сторонами складено Акт виконаних робіт від 01.10.2015 б/н на суму 560 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 93 333,33 грн. (а.с. 63).

ТОВ «Архітектура Стилю» виписано на користь ТОВ з іноземною інвестицією «ПАЛС ЛТД.» податкову накладну від 01.10.2015 №11 н суму 560 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 93 333,33 грн. (а.с. 62).

Також між ТОВ іноземною інвестицією «ПАЛС ЛТД.» (Замовник) і ТОВ «Еліт Пром Сервіс» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №11/2015-01 від 30.10.2015 (а.с. 57 - 60), відповідно до якого Виконавець надавав Замовнику послуги по моніторингу дистрибуції товару Замовника, а саме - кави торгівельних марок «Нескафе Класик», «Нескафе Голд», «Нескафе 3 в 1», шоколаду, батончиків та вафель ТМ «Світоч», сухих сніданків «Нестле», напою «Несквік» та батончиків ТМ «Нестле».

Моніторинг включав у себе перевірку наявності продукції в торгівельних точках, перевірка дотримання стандартів розміщення, перевірка дотримання рекомендованого запасу, моніторинг обсягів реалізації, моніторинг наявності інформаційних матеріалів, моніторинг наявності продукції конкурентів та інформаційних матеріалів.

За результатами надання послуг Виконавцем передано Замовнику звіти про результати моніторингу дистрибуції товару, а сторонами Договору складено Акт виконаних робіт від 30.11.2015 б/н на суму 705 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 117 500,00 грн. (а.с. 64)

ТОВ «Еліт Пром Сервіс» виписано користь ТОВ з іноземною інвестицією «ПАЛС ЛТД.» податкову накладну №111 від 30.11.2015 на суму 705 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 117 500,00 грн. (а.с. 61).

Розрахунки між даними підприємствами здійснювались у безготівковій формі, що не заперечується відповідачем та підтверджується, зокрема, відомостями Акту перевірки.

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем на користь його контрагентів за вказаними правочинами у ціні придбаних послуг, включено до складу податкового кредиту за відповідний період, накладні відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним Додатку 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкових декларацій з ПДВ.

Також позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, віднесено суми коштів без врахування ПДВ, сплачені за вказаними правочинами на користь його контрагентів.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а також установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і змінами майнового стану платника податків.

Проте, всупереч висновкам податкового органу, дослідженням первинних бухгалтерських документів, оформлених за наслідком виконання умов вказаних правочинів, судом встановлено, що вони містять всі необхідні відомості.

Оцінюючи правомірність висновків Акту перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу витрат відповідних сум по відносинах із постачальниками, суд керується наступним.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 ст. 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення підприємством до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено, що придбання позивачем у вказаних контрагентів послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, яка полягає у наданні ТОВ «Нестле Україна» маркетингових послуг згідно Договору від 29.03.2004 № 2903-1, які оформлені Актом від 18.11.2015 б/н.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; у свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних підприємствами-постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в Акті перевірки не встановлено.

Крім того, відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на переконання суду позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по вказаних господарських відносинах, тому висновки Акту перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.

Щодо посилань податкового органу на дані автоматизованого зіставлення даних податкової звітності у контексті контрагентів, під час якого було виявлено розбіжності між даними позивача та його контрагента, суд зазначає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про заниження платником суми ПДВ, оскільки відповідно до п. 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У той же час, дані автоматизованого зіставлення даних податкової звітності у контексті контрагентів, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не стосуються первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд зазначає, що позивач та його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавства України.

Як встановлено судом, проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а придбані послуги використовувалися у його господарській діяльності.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Будь-яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом суду не надано.

Договори, укладені між позивачем та контрагентом, з урахуванням їх змісту, спрямовані на передачу послуг покупцю - замовнику і отримання за це коштів продавцем - виконавцем.

Отже, зміст зазначених договорів позивача та його контрагентів не суперечать законодавству, їх укладено за вільним волевиявленням учасників у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаних правочинів.

Щодо висновків податкового органу про неправомірність відображення позивачем валових витрат при визначенні податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 139.1.1. п. 139.1 ст. 139 ПК України прибуток визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду суму витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2. п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, у зв'язку з підтвердженням позивачем належними документами здійснення господарських операцій, суд приходить до висновку, що у позивача є передбачене законом право формувати не лише суму податкового кредиту, а і право на валові витрати при підрахунку прибутку підприємства. Оскільки суму податкового кредиту за звітний період позивач сформував правомірно, у зв'язку з чим, правомірно здійснено і нарахування валових витрат та не порушено норм чинного законодавства.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з вказаними контрагентами є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 7590, 00 грн. (платіжне доручення від 07.11.2016 № 2579).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської ОДПІ у Київській області підлягають судові витрати у сумі 7590,00 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 69, 70, 71, 94, 97, 122, 128, 158-163, 167, 254, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 30.06.2016 № 0000392204 та № 0000402204.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "ПАЛС ЛТД." судові витрати у сумі 7590 (сім тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.