Ухвала суду № 65032825, 22.02.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/407/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Карпенко О. Л.

УХВАЛА

Іменем України

22.02.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого Карпенка О.Л.,

суддів : Головня А.М., Мурашка С.І.,

за участю секретаря Діманової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом Моторне (транспортне) страхове бюро України до ОСОБА_2 про стягнення коштів сплачених на відшкодування завданої шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 листопада 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

1 серпня 2016 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі за текстом МТСБ або позивач) звернулося до Ленінського районного суду м. Кіровограда з вказаним позовом до ОСОБА_2

В заяві позивач посилався на те, що постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 червня 2014 року відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного проступку, передбаченого ст. 124 КУпАП, вчиненого за таких обставин: 7 травня 2014 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ, номерний знак НОМЕР_1, на нерегульованому перехресті, виконуючи поворот праворуч, виїхав на смугу зустрічного руху в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Сітроен, номерний знак НОМЕР_2 та пошкодив його. На час скоєння ДТП ОСОБА_2 не мав чинного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Сітроен складає 150808 грн. 32 коп. Завдана відповідачем шкода не була відшкодована потерпілій особі. За зверненням потерпілого та на підставі п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ 9 вересня 2014 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 50000 грн. У звязу з цим та відповідно до ст.1191 ЦК, п. 38.2.1 ст. 38 Закону позивач стверджує, що у нього виникло право на предявлення регресної вимоги до відповідача, як винної особи. Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 50000 грн. регламентної виплати, 1040 грн. компенсації послуг аварійного комісара та 2000 грн. витрат на правову допомогу.

Ленінський районний суд м. Кіровограда рішенням від 24 листопада 2016 року позов задовольнив частково, а саме: ухвалив стягнути з ОСОБА_2 на користь МТСБУ в порядку регресу сплачені грошові кошти в розмірі 50000 грн. 00 коп. та витрати на послуги аварійного комісара в розмірі 1040 грн. 00 коп. Суд також провів розподіл судових витрат судового збору, в компенсації витрат на правову допомогу - відмовив.

В поданій відповідачем апеляційній скарзі заявник просить скасувати рішення місцевого суду і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У апеляційній скарзі відповідач скаржиться на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема він вказує на те, що не зявився у судове засідання у звязку з втратою надісланих йому судом документів, в тому числі судової повістки. Таким чином він був фактично позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст.ст. 27, 31 ЦПК, у тому числі позбавлений можливості довести суду відсутність його вини у завдані шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК). Суд не врахував, що він вже відшкодовує завдані збитки на підставі іншого рішенням суду. Він не мав можливості ознайомитися з переліком відновлювальних частин пошкодженого автомобіля Сітроен, а тому припускає імовірність відновлення раніше зношених частин транспортного засобу, а не пошкоджених внаслідок ДТП. Вважає, що всупереч ст. 213 ЦПК судом не наведено у рішенні розрахунків обґрунтування розміру задоволених вимог. Він також стверджує, що страхове відшкодування має здійснюватися за рахунок внесків страховиків, а не учасників ДТП.

Відповідач, викликаний до суду судовою повісткою (а.с. 83 84), у судове засідання особисто не зявився.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач, повідомлений судовою повісткою про час та місце розгляду справи (ст. 85), проте його представник в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, правом надіслати суду письмові заперечення на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторінабо інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області вважає, що скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

У справі, законність і обґрунтованість судового рішення у якій перевіряється, суд першої інстанції встановив такі факти й обставини.

7 травня 2014 року о 21 год. 40 хв. на нерегульованому перехресті вулиць Садова і Яновського в м. Кіровограді мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля ВАЗ-21104, номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, та автомобіля «Сіtroen C3 Pscasso», номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4 При цьому водій транспортного засобу автомобіля ВАЗ - ОСОБА_2, порушив п. 10.1, 10.5, 11.4 ПДР України виконуючи поворот праворуч, виїхав на смугу зустрічного руху де допустив зіткнення з транспортним засобом автомобілем «Сіtroen C3 Pscasso», номерний знак НОМЕР_3, який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 червня 2014 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Судом також було встановлено, що на момент ДТП водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом не маючи чинного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «CitroenC3 Picasso», номерний знак НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_4, була застрахована у АТ «СК «АХА Страхування», згідно полісу АС/3043676 від 4 червня 2013 року.

Відповідно до звіту № 1723 від 16 травня 2014 року про визначення вартості матеріального збитку (обєкт оцінки легковий автомобіль Citroen C3 Picasso, державний номер НОМЕР_3), складеного субєктом оціночної діяльності, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу автомобіля «Citroen C3 Picasso», номерний знак НОМЕР_3, складає 161372,84 грн.; ринкова вартість зазначеного транспортного засобу складає 150808,32 грн.; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику вказаного транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 16 травня 2014 року дорівнює його ринковій вартості і склала 150808, 32 грн.

За заявою власника пошкодженого транспортного засобу - автомобіля «Citroen C3 Picasso», номерний знак НОМЕР_3 - ОСОБА_4, відповідно до ст. 35, пп. а) ст. 41.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та наказу МТСБУ № 4686 від 5 вересня 2014 року «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_4М.» 9 вересня 2014 року (дата валютування) позивачем здійснило виплату ОСОБА_4 відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП у розмірі 50000 грн.

Направлений позивачем ОСОБА_2 лист-повідомлення від 5 вересня 2014 року за вих. №3/1-05/24441 з пропозицією про добровільну сплату понесених МСТБУ витрат на здійснення регламентної виплати ОСОБА_4

18 вересня 2014 року ОСОБА_2 повідомив позивача, що взаєморозрахунки з учасником ДТП не здійснювалися у звязку з зверненням ОСОБА_4 до МТСБУ та з цивільним позовом по відшкодуванню нанесених йому збитків до суду.

21 жовтня 2014 року за вих. №3/1-05/28759 МТСБУ направив на адресу ОСОБА_2, за його клопотанням, копії звіту про визначення матеріального збитку, платіжного доручення та рахунок. Крім того, позивач повідомив про загальний розмір понесених ним витрат, який становить 51040 грн. 00 коп.

Відповідач регресну вимогу позивача не задовольнив.

Крім того апеляційним судом встановлено, що Ленінський районний суд м. Кіровограда рішенням від 19 грудня 2014 року, яке згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень (реєстраційний номер рішення 42156870) набрало законної сили 28 січня 2015 року, постановив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 150328 грн. 14 коп. компенсації матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля «Citroen C3 Picasso», номерний знак НОМЕР_3 під час ДТП, яка сталася 7 травня 2014 року.

За змістом ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно зі ст. 1192 ЦК України відшкодувати завданої шкоди може здійснюватися в натурі (шляхом передачі річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завданих збитки у повному обсязі.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобовязань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обовязок.

Так, до сфери обовязкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон ).

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закону).

За приписами ст. ст. 28, 29 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з пп. а) п. 41 ст. 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до пп. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 цього Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Ця норма Закону за змістом відповідає ст. 1191 ЦК згідно якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Місцевий суд встановивши, що ОСОБА_2 є винним у завдані майнової шкоди ОСОБА_5 шляхом спричинення механічних пошкоджень його автомобілю марки «Citroen C3 Picasso», номерний знак НОМЕР_2 і на день скоєння ДТП відповідач не мав чинного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також те, що 9 вересня 2014 року за заявою потерпілого МТСБУ здійснило йому регламентну виплату в межах страхової суми і оціненої шкоди у сумі 50000 грн., відповідно до вказаний норм ЦК України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дійшов обґрунтованого висновку про те, що здійснивши регламентну виплату на користь володільця пошкодженого автомобіля МТСБУ було виконано покладений на ньогоЗаконом обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Після проведення вказаних виплат упозивача виникло право зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до винної особи - відповідача.

Крім того згідно п. 40.3. ст. 40 Закону МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.

МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних виплат (п. 41.4. Закону).

Такі витрати можна віднести до ліквідаційних витрат це витрати, повязані з урегулюванням збитків і є необхідними для здійснення відшкодування.

Враховуючи принцип цивільного права «повного відшкодування завданої шкоди» (збитків - ч. 2 ст. 22 ЦК), понесені позивачем витрати на оплату послуг аварійного комісара і визначення розміру завданих збитків у сумі 1040 грн. (а.с. 8 - 9) обґрунтовано стягнуті судом з відповідача.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду, на те, що суд розглянув справу без його присутності та порушив його право довести в суді відсутність вини у заподіянні шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК) є безпідставним.

Так із змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач отримав судову кореспонденцію (в тому числі судову повістку), але втратив її.

Тобто суд виконав свій обовязок, надав відповідачу копію позовної заяви та додатків до неї і повідомив про час та місце розгляду справи.

Втративши судову повістку, відповідач міг звернутися до Ленінського районного суду м. Кіровограда і дізнатися про хід розгляду справи, ознайомитися з її матеріалами та отримати копії наявних ній документів. Проте він до суду не звернувся, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив і безпідставно сподівався на відкладення розгляду справи та повторний його виклик. Таке сподівання відповідача не відповідає приписам ст. 169 ЦПК України.

За обставин суд першої інстанції мав підстави для її розгляду без присутності відповідача у судовому засіданні 24 листопада 2016 року.

Крім того, обставини ДТП та вина відповідача у заподіянні майнової шкоди встановлено постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 червня 2014 року, а тому, в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК, ці обставини не підлягають доказуванню.

Ці обставини також встановлені рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди завданої ДТП. Це судове рішення є обовязковим для відповідача а в силу ч. 2 ст. 223 ЦПК встановлені рішенням обставини і правовідносини не можуть ним оспорювати ся у даній справі.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неврахування судом факту стягнення з нього на користь ОСОБА_4 коштів на підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 грудня 2014 року не впливає на суть рішення суду що переглядається так, як позивач здійснив регламентну виплату на користь потерпілого 9 вересня 2014 року і з цього часу набув право на предявлення зворотної вимоги до відповідача, а судове рішення, на яке посилається відповідач, ухвалене пізніше 19 грудня 2014 року, а отже на право позивача вимагати сплати коштів та відповідний йому обовязок відповідача не впливає.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності здійснення позивачем регламентної виплати за рахунок учасників ДТП є голослівним і суперечить змісту пп. 39.2.1 ст. 39, п. 41.4 Закону.

Наведені в апеляційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що, ухвалюючи оскаржуване у справі судове рішення, суд першої інстанції з дотриманням вимог ЦПК України правильно встановив обставини справи, визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимогМТСБУ про стягнення зОСОБА_2 в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою потерпілій особі страхового відшкодування та стягнення витрат на послуги аварійного комісара.

В частині правильності/неправильності вирішення судом питання скраду судових витрат та їх розподілу апеляційна скарга доводів не містить.

За таких обставин рішення апеляційного суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: А. М. Головань

ОСОБА_7