Рішення № 65031878, 28.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1463/17 Справа № 199/4740/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 43

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Свистунової О.В., Красвітної Т.П.

за участі секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання права користування житловим приміщенням, усунення перешкод в проживанні шляхом вселення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визнання права користування житловим приміщенням, усунення перешкод в проживанні шляхом вселення.

В позовній заяві ОСОБА_4 посилався на те, що, що відповідач ОСОБА_3 є його дружиною. З 2007 року він зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, та був вселений як член сімї власника.2/3 частини домоволодіння належить його дружині на праві приватної власності після судового розподілу з першим чоловіком ОСОБА_2, якому належить 1/3 частина домоволодіння.Він, як член сім'ї власника, постійно брав участь у благоустрої домоволодіння обробляв город, ремонтував дах, огорожу, сплачував грошові кошти за заміну вікон та інше. В 2012 році без його відома відповідач намагалася розірвати шлюб й виселити його з будинку, однак, він продовжував проживати в будинку, вести спільне з відповідачем господарство. Про наміри ОСОБА_3 щодо виселення його з домоволодіння дізнався в серпні 2016 року. Відповідач та її син ОСОБА_5 перешкоджають йому у користуванні житлом, не пускають на подвір'я, погрожують застосувати фізичний вплив, не дають користуватися особистими речами. Тому просив визнати за ним право користування 2/3 частинами спірного домоволодіння та усунути перешкоди в користування 2/3 частинами домоволодіння шляхом вселення.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням залишено без розгляду (а.с.75, 76).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволено частково. Усунуто перешкоди ОСОБА_4 у користуванні житловим приміщенням будинком №43 по вулиці Моторній в м. Дніпрі шляхом вселення ОСОБА_4 в будинок №43 по вулиці Моторній в м. Дніпрі. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норма матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 16 лютого 2008 року перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.58, 61).

ОСОБА_4 з 14 серпня 2007 року зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.24, 53).

Також у зазначеному будинку зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 (а.с.24).

Згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконкомом АНД районної ради народних депутатів від 06 травня 1989 року ОСОБА_2 є власником будинку №43 по вул. Моторній в м. Дніпропетровську (а.с.94).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2007 року, яка набрала законної сили, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 2/3 частини домоволодіння було визнано мирову угоду, укладену ОСОБА_2 та ОСОБА_6 та визнано за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини домоволодіння №43 по вул. Моторній в м. Дніпропетровську (а.с.92, 93).

Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, позивач ОСОБА_4 посилався на те, що він проживає і зареєстрований у вищезазначеному будинку як член сімї ОСОБА_3, однак вона та її син чинять перешкоди у користуванні житлом (а.с.49-52).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 частково, суд першої інстанції посилався на те, що вимоги в частині усунення перешкод ОСОБА_4 у користуванні житловим приміщенням будинком №43 по вул.Моторній в м.Дніпрі шляхом його вселення є обґрунтованими, однак в повній мірі погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них через неповне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.1 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.156 ЖК УРСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно ст. 64 ЖК УРСР, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 16 лютого 2008 року перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.58, 61).

ОСОБА_4 з 14 серпня 2007 року зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.24, 53).

Також у зазначеному будинку зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 (а.с.24).

Згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконкомом АНД районної ради народних депутатів від 06 травня 1989 року ОСОБА_2 є власником будинку №43 по вул. Моторній в м. Дніпропетровську (а.с.94).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2007 року, яка набрала законної сили, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 2/3 частини домоволодіння було визнано мирову угоду, укладену ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнано за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини домоволодіння №43 по вул. Моторній в м. Дніпропетровську (а.с.92, 93).

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками вказаного домоволодіння.

З матеріалів справи вбачається частки співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вказаному домоволодінні в натурі виділені не були.

Крім того, слід зазначити після постановлення Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська ухвали від 09 січня 2007 року, якою за ОСОБА_3 визнано право власності на 2/3 частини домоволодіння №43 по вул. Моторній в м.Дніпропетровську, в матеріалах справи відсутні дані, що ОСОБА_3 зареєструвала у встановленому законом порядку своє право власності. Державна реєстрація 2/3 частини нерухомого майна за ОСОБА_3 проведена не була.

Отже, співвласниками вищезазначеного домоволодіння, відповідно до вказаних свідоцтва про право власності на житловий будинок та ухвали суду, є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а частки домоволодіння в натурі виділені не були, та співвласника домоволодіння - ОСОБА_2 не було залучено до участі у справі як співвідповідача.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають задоволенню, рішення суду частковому скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про усунення перешкод шляхом вселення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання права користування житловим приміщенням, усунення перешкод в проживанні шляхом вселення скасувати частково в частині усунення перешкоди ОСОБА_4 у користуванні житловим приміщенням будинком №43 по вулиці Моторній в м. Дніпрі шляхом вселення ОСОБА_4 в будинок №43 по вулиці Моторній в м. Дніпрі.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в проживанні шляхом вселення відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді