Ухвала суду № 65031654, 28.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1015/17 Справа № 183/1932/16 Головуючий у 1 й інстанції - Майна Г. Є. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Пономарь З.М.

за участю секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк"

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" про визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року ПАТ "Акцент-Банк" звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 20 грудня 2013 року між ПАТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_2 укладений договір № б/н, на підставі якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом розмірі 27,6 % на рік на суму залишку за кредитом. Банк виконав всі умови підписаного договору і надав ОСОБА_2 кредитні кошти, однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, своєчасно не сплачував кредит та відсотки за користування кредитом, в результаті чого станом на 14 березня 2016 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 89 911,66 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 21 354,42 грн., заборгованості з процентів за користування кредитом у розмірі 68 107,24 грн., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 450 грн. Зазначену суму, а також судові витрати позивач просив стягнути з відповідача.

Відповідач подав зустрічний позов до ПАТ "Акцент-Банк" про визнання кредитної угоди недійсною, в якому зазначив, що кредитний договір не підписував, заяву не підписував, кредитну карту не отримував. В листопаді 2013 року ним був втрачений паспорт серії НОМЕР_1, виданий Новомосковським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 11 березня 2000 року, після чого звернувся до Головного управління Державної Міграційної служби в Дніпропетровській області з заявою про втрату паспорта та про видачу нового. 27 грудня 2013 року отримав паспорт серії НОМЕР_2. ОСОБА_2 послався на те, що в копії паспорта, що подана позивачем, відсутня його фотографія. Вважав, що оспорювана кредитна угода була підписана особою, фотографія якої була вклеєна до втраченого ОСОБА_2 паспорту серії НОМЕР_1. У зв'язку з чим просив визнати кредитний договір № б/н від 20 грудня 2013 року недійсним.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року у задоволенні позову ПАТ "Акцент-Банк" - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним - задоволено.

Визнано недійсним кредитний договір між ПАТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_2 від 20 грудня 2013 року.

Додатковим рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року вирішено питання щодо судових витрат, вирішено судові витрати на користь ПАТ "Акцент-Банк" не відшкодовувати.

Стягнуто з ПАТ "Акцент-Банк" на користь держави судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

У апеляційній скарзі ПАТ "Акцент-Банк" просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог банку та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, що надані були сторонами під час розгляду справи по суті, у достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що позивач 20 грудня 2013 року відкрив на ім»я ОСОБА_2 рахунок на умовах договору, укладеного відповідно до ст.ст. 634, 1066 ЦК України в формі приєднання позичальника до "Умов та Правил надання банківських послуг", затверджених наказом № СП-2010-911 від 17 серпня 2010 року та "Тарифів банку", які викладені на банківському сайті, і обов'язкові для сторін згідно зі ст. 629 ЦК України. Зазначене підтверджується анкетою-заявою, яка була підписана особою, що назвалася ОСОБА_2 (а.с.8). На вищезазначених Умовах позивач зобов'язався виконувати розпорядження про перерахування і видачу відповідних сум та проводити інші операції за рахунком, ініційованих ОСОБА_2 згідно з п. 1.14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" за допомогою платіжної картки "Универсальная".

Позивач відповідно до умов договору та вимог ст.ст. 1054, 1056, 1069 ЦК України зобов'язався у майбутньому кредитувати рахунок відповідача під проценти за ставкою 27,6 % річних, визначивши максимальною сумою для грошового переказу 300 грн., яка згодом збільшена банком до 15 000 грн.

Як встановлено судом, станом на момент укладення кредитного договору - 20 грудня 2013 року, паспорт виданий на ім»я відповідача - ОСОБА_2 серії НОМЕР_3, виданий Новомосковським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 11 березня 2000 року, був ним втрачений ще 10 жовтня 2013 року. Зазначене підтверджено заявою про втрату паспорта від 13 грудня 2013 року з якою відповідач звернувся до Новомосковського РВ УМВС України в Дніпропетровській області (а.с.60).

Крім того, як убачається з відповіді на запит до Державної міграційної служби (а.с. 59) судом встановлено, що ОСОБА_2 був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 - 27 грудня 2013 року, який був виданий Новомосковським РВ УМВС України в Дніпропетровській області.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач платежів за даним договором не здійснював, що підтверджує пояснення про необізнаність укладення кредитного договору № б/н від 20 грудня 2013 року.

Також, судом першої інстанції виходив з того, що з фотографії у паспорті позичальника (НОМЕР_1, виданого 11 березня 2000 року), яка міститься у матеріалах кредитної справи, та з фотографії відповідача у паспорті ОСОБА_2, виданому замість втраченого 27 грудня 2013 року (НОМЕР_2), вбачається, що на цих документах різні особи (а.с. 24, 51).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ "Акцент-Банк", суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_2 паспортом громадянина України серії НОМЕР_3, виданим Новомосковським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 11 березня 2000 року на ім'я ОСОБА_2, і пред'явленим для укладання спірного кредитного договору, 20 грудня 2013 року не користувався і не міг пред'явити банку. Оскільки, для укладання кредитного договору особа - позичальник повинен надати банківській установі оригінал паспорта для посвідчення особи власника, який має бути дійсний для здійснення банківських операцій, відповідно, кредитний договір з особою, яка надала паспорт виданий на ім'я ОСОБА_2 було укладено на основі втраченого відповідачем паспорта. Тобто, без його відома.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно виходив з того, що 20 грудня 2013 року представниками ПАТ "Акцент-Банк" був укладений кредитний договір не з відповідачем ОСОБА_2, а з іншою особою. Оскільки, відповідач не підписував кредитний договір, що свідчить про відсутність волевиявлення відповідача на укладення цього договору.

Доводи апеляційної скарги банку про те, що ОСОБА_2, здійснено шахрайські дій з укладення кредитного договору, умисне введення суду в оману щодо здійснення своїх намірів щодо невиконання зобов'язання з повернення кредиту не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, ПАТ "Акцент-Банк" не надав суду доказів звернення з цього питання до органів внутрішніх справ. Хоча, судом першої інстанції надавалось достатньо часу позивачу для проведення внутрішнього розслідування даного факту. Однак, результатів даної перевірки, а ні суду першої, а ні апеляційної інстанції не було надано. Як не надано доказів звернення позивача до правоохоронних органів з питання порушення відносно відповідача кримінального провадження за ознаками шахрайства.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 повинен був подати заяву про порушення кримінальної справи за фактом втрати паспорту, оскільки, порушення кримінального провадження є можливим лише у разі вчинення саме протиправних дій сторонніми особами, наприклад, у разі викрадення паспорта. Оскільки, у даному випадку паспорт було втрачено, тому порушення кримінальної справи не є необхідним. Факту протиправних діянь щодо ОСОБА_2 зафіксовано не було.

У відповідності до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, повноваження суду апеляційної інстанції на дослідження нових доказів є обмеженим.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно вимог із ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що підпис у кредитному договорі позичальника відповідає підпису у паспорті виданому на ім»я ОСОБА_2 не підтверджені належними та допустимими доказами. Позивач не заявляв до суду клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, яка може виявити, чи дійсно кредитний договір підписано ОСОБА_2, і, таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України, розпорядився своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Доводи апеляційної скарги ПАТ "Акцент-Банк" про те, що посилання суду першої інстанції на те, що на фотографіях різні особи, не містить інформацію про предмет доказування, не стосується предмета доказування, а відтак є неналежним доказом є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах при відкритті рахунка, в т.ч. і позичкового проводиться ідентифікація клієнта банку. Згідно п.2.6. Інструкції Уповноважений працівник банку в присутності особи, що відкриває рахунок (власника рахунку/представника власника рахунку/особи, яка відкриває рахунок на користь третьої особи), робить копії відповідних сторінок паспорта та/або інших документів з інформацією, яку банк має визначити відповідно до законодавства України з метою ідентифікації особи. Ці копії засвідчуються підписами уповноваженого працівника банку та особи, що відкриває рахунок, як такі, що відповідають оригіналу, і зберігаються в справі з юридичного оформлення рахунку.

Тобто, якщо фізична особа, що відкриває рахунок, не є особою на фото у паспорті, працівник банку не має права відкрити рахунок, а тому і видати кредит. Тобто, для відкриття рахунку особа, яка звернулася до банку повинна співпадати с особою на фотографії у паспорті. В іншому разі, кредит не буде видано.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду першої інстанції, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 308 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не має, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк"- відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді Т.П. Красвітна

З.М. Пономарь