Ухвала суду № 65031581, 28.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/5889/16-ц Головуючий в 1-ій інстанції

Провадження 22-ц/774/526/К/17 суддя Чайкін І.Б.

Категорія - 26 (І) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

УХВАЛА

Іменем України

28 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря: Чубіної А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхпостач КР» про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - Доценко Тетяна Юріївна,

представник позивача ОСОБА_3- ОСОБА_6,

представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхпостач КР» - ОСОБА_7, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «ПівнГЗК»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхпостач КР» (надалі - ТОВ «Шляхпостач КР») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що він, працюючи тривалий час в шкідливих умовах праці, отримав професійне захворювання, у зв'язку із чим висновком МСЕК у квітні 2013 року йому було первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 20%, який при наступному переогляді у травні 2014 року встановлено безстроково.

Вважає, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, яку просив стягнути на свою користь з відповідача ТОВ «Шляхпостач КР» у розмірі 17 058,82 грн., а з ПрАТ «ПівнГЗК» - 272 941,12 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2016 рокупозов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. без урахування податків та обов'язкових платежів, а також на користь держави - судовий збір в розмірі 275,60 грн.

Стягнуто з ТОВ «Шляхпостач КР»на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн. без урахування податків та обов'язкових платежів, а також на користь держави - судовий збір в розмірі 275,60 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що судом не враховано, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та, оскільки причиною його професійного захворювання є саме тривалий час роботи в умовах впливу на організм шкідливих факторів, саме дії позивача стали причиною професійного захворювання, що свідчить про відсутність вини підприємства у заподіянні моральної шкоди позивачу. Також зазначає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан позивача, розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ «Шляхпостач КР» не оскаржуються, а тому колегія суддів не перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині, оскільки, згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» - Доценко Т.Ю., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила її відхилити, представника відповідача ТОВ «Шлях постач КР» - Тимчук К.С., яка покладалася на розсуд суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач

ОСОБА_3, працюючи протягом тривалого часу: у період з 26 грудня 1991 року по 30 листопада 2009 року, з 01 лютого 2011 року по 25 травня 2011 року на посаді машиніста електричного залізного крану на відкритих гірничих роботах у кар'єрі та відвалах, машиністом крана в кар'єрах та на відвалах, машиністом крана в кар'єрі та на кар'єрній поверхні управління залізничного транспорту ПівнГЗК, ВАТ «ПівнГЗК», правонаступником яких є ПрАТ «ПівнГЗК», з 01 грудня 2009 року по 01 лютого 2011 року - на посаді машиністом крана в кар'єрі на кар'єрній поверхні ТОВ «Шляхпостач КР», виконував роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу й був звільнений 25 травня 2011 року за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (а.с. 8-11, 31-36).

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського НДІ промислової медицини від 17 січня 2013 року у позивача встановлено професійне захворювання з діагнозом: 1) хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-ругої стадії, емфізема легень першої-другої стадії). ЛН другого ступеню (а.с. 26).

Згідно з п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 15 березня 2013 року причиною зазначених професійних захворювань є робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а саме: аерозоль переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони, концентрація: з вмістом вільного кремнію діоксиду кристатічного у пилу від 10% до 70% - 2,4 мг/м3 при ГДК - 2,0 мг/м3 (а.с. 37-38).

Висновком МСЕК від 22.04.2013 року ОСОБА_3 первинно встановлено 20 % втрати професійної працездатності, який при наступному переогляді встановлено безстроково з 01 травня 2014 року (а.с. 40,41).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов'язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції керувався ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з доведеності факту заподіяння моральної шкоди позивачу при виконанні ним трудових обов'язків з вини відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як убачається з Акту розслідування професійного захворювання від 15 березня 2013 року, причиною професійного захворювання позивача є робота в умовах впливу шкідливих факторів, тобто умови праці, характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Як вбачається з п. 19 Акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 15 березня 2013 року враховуючи закінчення роботи ОСОБА_3 в залізничному цеху, визначити конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання, встановити неможливо.

Проте, з урахуванням зазначеного, порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачено обов'язок підприємства забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, встановлено самим актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 15.03.2013 року (а.с. 37-38), а тому доводи відповідача про відсутність його вини у спричиненні моральної шкоди позивачу колегія суддів визнає безпідставними.

Спростовуються й доводи представника відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилання представника відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував його засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Погоджується колегія суддів і з розміром моральної шкоди стягнутої з відповідача на користь позивача, оскільки судом взято до уваги роз'яснення в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача, виходячи з засад розумності, виваженості та співмірності.

Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача у шкідливих умовах, що стало причиною його професійних захворювань, які потягли за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» -відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: