Ухвала суду № 65018187, 15.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1820/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Сєвєрової Є.С., Гірняк Л.А.,

при секретарі судового засідання Поліхранової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

15.07.2015 року до Приморського районного суду м. Одеси звернулося Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позивач посилався на те, що 31.10.2006 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 р. Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2, було укладено Кредитний договір №294 МКФ, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в іноземній валюті в сумі 404000,00 швейцарських франків, який відповідач зобов'язувався повернути у повному обсязі відповідно з графіком погашення кредиту, але не пізніше 31.10.2017 р. р. та сплатити за користування кредитом проценти. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі. Всупереч умов кредитного договору №294 МКФ від 31.10.2006 р. (в системі банківських договорів №11436234000) ОСОБА_2 не здійснює своєчасних платежів для погашення суми заборгованості по наданому кредиту у встановлені договором строки та розміри, також має значну заборгованість зі сплати нарахованих процентів за користування кредитом, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання. Станом на 01.07.2015 р. заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом, становить 1385261,62 грн., з яких: 1198839,62 грн. заборгованість за кредитом; 185921,36 грн. заборгованість за процентами; 344,67 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 155,97 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами. В звязку з невиконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору, позивачем 11.03.2015 р. на адресу відповідача була направлена вимога про усунення порушень умов кредитного договору, проте відповідач своїх зобовязань щодо погашення заборгованості по наданому кредиту та по процентам за користування ним не виконав. В зв'язку з чим, позивач був змушений звернутися до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1385261,62 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654,00 грн. (а.с.1-3).

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість в загальному розмірі 1385261,62 грн. та судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору у розмірі 3654,00 грн. (а.с.71-73).

23.02.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з заявою про перегляд заочного рішення. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.04.2016 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 19.01.2016 року було залишено без задоволення (а.с.88).

14.04.2016 року ОСОБА_2 була подана апеляційна скарга на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2016 року. Зокрема, апелянт вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, незаконним і таким, що підлягає скасуванню у звязку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. А саме, апелянт посилається на те, що судом було порушено порядок повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, апелянт не отримував жодної повістки та не розписувався за таке отримання, в матеріалах справи немає доказів направлення судової повістки. Крім того апелянт посилається на те, що він ніколи не отримував від позивача транш в національній валюті (а.с.90-92).

Відповідач в судове засідання не зявився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Згідно з ч.2 ст.305 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скаргапідлягаєвідхиленню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції 31.10.2006 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №294 МКФ, за яким банк надав відповідачу кредит в іноземній валюті в сумі 404000 швейцарських франків, строком до 31.10.2017 р. (а.с.11-19).

За користування кредитними коштами відповідач зобовязувався сплатити проценти у розмірі 8,49 % річних. Крім того, сторони погодились, що розмір процентної ставки може бути змінений. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих банком відповідачу, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку, та сплачувати у порядку, встановленому договором (п. 1.3.1. кредитного договору).

Згідно п.7.1. кредитного договору за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу.

Додатковою угодою №1 від 14.07.2011 р. до кредитного договору були внесені зміни щодо валюти кредитування на гривню та розміру процентної ставки. Так, відповідно до п. 1 Додаткової угоди відповідачу був наданий транш в національній валюті в розмірі 22247863,53 грн. в межах ліміту кредитної лінії у розмірі 4495727,06 грн. Позичальник зобовязувався погасити існуючу заборгованість у швейцарських франках та щомісячно повертати транш в національній валюті в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до Додаткової угоди), але в будь-якому випадку не пізніше 31.10.2017 р. та сплачувати проценти за користування кредитом з 14.07.2011 р. у розмірі 8,49% річних, з 14.07.2012 р. у розмірі 12,49% річних. Сторони також домовились, що для ідентифікації договору в системі обліку банку можуть застосовуватися номери 10613761000, 11436233000, 11436234000 (а.с.25-26).

В звязку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору №294 МКФ від 31.10.2006 р., на його адресу позивачем була направлена вимога від 11.03.2015 р. про усунення порушень умов кредитного договору, проте відповідач своїх зобовязань щодо погашення заборгованості по наданому кредиту та по процентам за користування ним не виконав.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором №294 МКФ від 31.10.2006 р., у строк, встановлений цим договором, тому у відповідності до ч.1 ст. 612, ст. 610 ЦК України його слід вважати таким, що прострочив виконання зобов'язання. Суд погодився з розрахунками позивача та прийняв їх, як належну підставу для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за кредитним договором №294 МКФ від 31.10.2006 р. (в системі обліку банку договір №11436234000).

Щодо посилань апелянта на те, що судом було порушено порядок повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а сам апелянт не отримував жодної повістки та не розписувався за таке отримання, в матеріалах справи немає доказів направлення судової повістки. Варто звернути увагу на те, що з матеріалів справи дійсно не вбачається, що апелянта повідомляли належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Однак, в матеріалах справи є довідка Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області (а.с. 60), з якої вбачається, що апелянт був знятий з обліку за останньою адресою 30.03.2013 року.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця

проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобовязані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Крім того, апелянту було забезпечено право на перевірку рішення в апеляційному порядку, а власне справа протягом тривалого часу (з 21.04.2016 р.) знаходилась в апеляційному суді без свого вирішення, проте будь-яких доказів, на підтвердження доводів апеляційної скарги суду не було надано. При цьому, відхиляючи посилання апелянта на те, що він ніколи не отримував від позивача транш в національній валюті колегія суддів звертає увагу на те, що з Додаткової угоди №1 від 14.07.2011 р. вбачається, що до кредитного договору були внесені зміни щодо валюти кредитування на гривню та розміру процентної ставки. Так, відповідно до п. 1 Додаткової угоди відповідачу був наданий транш в національній валюті в розмірі 22247863,53 грн. в межах ліміту кредитної лінії у розмірі 4495727,06 грн. (а.с. 25).

Інших доводів апеляційна скарга не містить. Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростували вірних по суті висновків суду першої інстанції колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду першої інстанції без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.303, 304, 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2016 року відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2016 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

15.02.2017 року м. Одеса