Рішення № 65018158, 23.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/486/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г.,

ОСОБА_2,

при секретарі - Сідлецькій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до дочірнього підприємства «ГПК Україна» компанії «ГПК Гамбург Порт Консалтинг ГмбХ» про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою дочірнього підприємства «ГПК Україна» компанії «ГПК Гамбург Порт Консалтинг ГмбХ» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3, звернувшись 8 червня 2016 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що з грудня 2006 року працював на дочірньому підприємстві «ГПК Україна» компанії «ГПК Гамбург Порт Консалтинг ГмбХ» на посаді докера-механізатора. З 11 березня 2016 року до 2 червня 2016 року хворів, що підтверджено листками непрацездатності, за наслідками хвороби отримав другу групу інвалідності, яку встановлено 1 червня 2016 року. По виходу на роботу стало відомо про звільнення з роботи по пункту 2 статті 40 КЗпП України. 7 червня 2016 року за місцем проживання виявив кореспонденцію, яка містила лист від 12 березня 2016 року за №192 про прийняття рішення про звільнення з підстав неможливості виконувати за станом здоровя роботу докера-механізатора та наказ від 12 березня 2016 року №92/к про звільнення з 12 березня 2016 року по пункту 2 статті 40 КЗпП України за станом здоровя, а також містила лист від 31 березня 2016 року №270, в якому констатувався факт не прибуття на роботу за отриманням трудової книжки, пропонувалось повідомити адресу для направлення трудової книжки поштою. Посилаючись на звільнення в період тимчасової непрацездатності, що суперечить положенням частини 3 статті 40 КЗпП України, ОСОБА_3 просив скасувати наказ генерального директора дочірнього підприємства «ГПК Україна» компанії «ГПК Гамбург Порт Консалтинг ГмбХ» від 12 березня 2016 року №92/к про звільнення з посади докера-механізатора по пункту 2 статті 40 КЗпП України; поновити його ОСОБА_3 на роботі на посаді докера-механізатора; зобовязати дочірнє підприємство «ГПК Україна» після поновлення його на роботі перевести на легшу роботу; стягнути з дочірнього підприємства «ГПК Україна» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 86337,56 грн.; стягнути з дочірнього підприємства «ГПК Україна» на відшкодування моральної шкоди 20000,00 грн. (а.с.4-6).

В ході розгляду справи ОСОБА_3 подав заяви від 7 вересня 2016 року, від 28 жовтня 2016 року про збільшення розміру позовних вимог та, остаточно уточнивши 28 жовтня 2016 року вимоги, просив визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора дочірнього підприємства «ГПК Україна» компанії «ГПК Гамбург Порт Консалтинг ГмбХ» від 12 березня 2016 року №92/к про звільнення з роботи з посади докера-механізатора по пункту 2 статті 40 КЗпП України; визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора дочірнього підприємства «ГПК Україна» компанії «ГПК Гамбург Порт Консалтинг ГмбХ» від 2 червня 2016 року №198/к про звільнення з роботи з посади докера-механізатора по пункту 2 статті 40 КЗпП України; поновити його ОСОБА_3 на роботі на посаді докера-механізатора на дочірньому підприємстві «ГПК Україна» компанії «ГПК Гамбург Порт Консалтинг ГмбХ»; стягнути з дочірнього підприємства «ГПК Україна» компанії «ГПК Гамбург Порт Консалтинг ГмбХ» на його ОСОБА_3 користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 березня 2016 року по 28 вересня 2016 року в сумі 242506,97 грн.; стягнути з дочірнього підприємства «ГПК Україна» компанії «ГПК Гамбург Порт Консалтинг ГмбХ» на його ОСОБА_3 користь на відшкодування завданої незаконним звільненням моральної шкоди 20000,00 грн. (а.с.54-56, 109-111).

Відповідач дочірнє підприємство «ГПК Україна» компанії «ГПК Гамбург Порт Консалтинг ГмбХ» позов не визнав (а.с.28-30, 71-74, 131-133).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора дочірнього підприємства «ГПК Україна» компанії «ГПК Гамбург Порт Консалтинг ГмбХ» від 12 березня 2016 року №92/к про звільнення ОСОБА_3 з посади докера-механізатора по пункту 2 статті 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді докера-механізатора дочірнього підприємства «ГПК Україна»; стягнуто з дочірнього підприємства «ГПК Україна» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 242506,97 грн.; стягнуто з дочірнього підприємства «ГПК Україна» на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн.; в іншій частині вимог відмовлено, стягнуто з дочірнього підприємства «ГПК Україна» на користь держави судовий збір в сумі 6890,00 грн. (а.с.139-141).

В апеляційній скарзі дочірнє підприємство «ГПК Україна» компанії «ГПК Гамбург Порт Консалтинг ГмбХ» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Неправильність рішення суду мотивовано невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вважав встановленим, що за станом здоровя ОСОБА_3 не може продовжувати виконувати роботу докера-механізатора, однак задовольняючи частково позов виходив з порушення порядку звільнення з роботи, а саме положень частини 3 статті 40 КЗпТ України щодо недопущення звільнення в період тимчасової непрацездатності та положень частини 1 статті 49-2 КЗпП України щодо не необхідності персонального попередження робітника за два місяці про наступне вивільнення. Суд визнав незаконним та скасував наказ від 12 березня 2016 року №92/к про звільнення по пункту 2 статті 40 КЗпП України, при цьому відмовив в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказу від 2 червня 2016 року 3198/к про внесення змін в наказ про звільнення по пункту 2 статті 40 КЗпП України (мотиви відмови відсутні). Суд поновив ОСОБА_3 на роботі на посаді докера-механізатора, не зазначивши з якої дати позивач підлягає поновленню на роботі. Суд стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу не перевіривши, які саме нарахування входили у виплачені ОСОБА_3 у січні-лютому 2016 року суми коштів, чи підлягають проведені виплати врахуванню при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за якою формою оплати праці нараховувалась заробітна плата (робочі дні, робочі години тощо); суд не звернув увагу, що період тимчасової непрацездатності ОСОБА_3 підлягає оплаті за рахунок коштів Фонду соціального страхування; присудивши до стягнення грошові кошти в рахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд не зазначив, що необхідність вирахування з присудженої суми податків та інших обовязкових платежів тощо. Суд безпідставно застосував до виниклих правовідносин положення статті 49-2 КЗпП України та не обґрунтував розмір присудженого до стягнення з відповідача судового збору в сумі 6890,00 грн.

Висновки суду не відповідають обставинам справи, вказують на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що згідно п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів вважає встановленим такі факти та відповідні ним правовідносини.

Підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (стаття 40) (п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, виявленої невідповідності працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоровя, який перешкоджає продовженню даної роботи. Звільнення з підстав, зазначених, зокрема, в пункті 2 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (п.2 ч.1, ч.ч.2,3 ст.40 КЗпП України).

Встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, наказом від 15 грудня 2006 року №587/ок прийнятий з 15 грудня 2006 року на роботу на посаду докера-механізатора (а.с.18-19).

Довідка від 9 березня 2016 року №32 Лікарсько-консультативної комісії Медико-санітарної частини Одеської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України», що видана докеру-механізатору ОСОБА_3, містить висновок лікарсько-консультативної комісії, за змістом якого відповідно до наказу МОЗ України від 21 травня 2007 року №245 ОСОБА_3 протипоказана робота в умовах виробничого шуму (додаток 4 п.5.4 п.п.4), вібрації (додаток 4 п.3.2 п.п.7 п.п.1), при підвищеній температурі повітря у виробничій зоні (додаток 4 п.5.9 п.п.3), на висоті (додаток 5 п.1 п.п.6, п.п.7), додаток 6 п.5; до роботи на посаді докера-механізатора ДП «ГПК Україна» - «не годен» (а.с.32).

З 11 березня 2016 року по 1 червня 2016 року ОСОБА_3 знаходився на амбулаторному лікуванні в КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» (а.с.11-12).

1 червня 2016 року ОСОБА_3 встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням на строк до 1 липня 2017 року, що підтверджено довідкою від 1 червня 2016 року до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (а.с.10).

Наказом від 12 березня 2016 року №92/к генерального директора дочірнього підприємства «ГПК Україна» компанії «ГПК «Гамбург Порт Консалтинг ГмбХ» «Про звільнення докера-механізатора ОСОБА_3М.» звільнено докера-механізатора ОСОБА_3 з 12 березня 2016 року по пункту 2 статті 40 КЗпП України за станом здоровя, виплачено компенсацію за 6 днів невикористаної відпустки. Підстава звільнення: довідка МСЧ ОФ ДП «АМПУ» (ЛКК) №32 від 9 березня 2016 року. Звільнення обґрунтовано тим, що згідно висновку Лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) МСЧ ОФ ДП «АМПУ» докер-механізатор ОСОБА_3 «не годен» до роботи на посаді докера-механізатора за станом здоровя (протипоказана робота в умовах виробничого шуму, вібрації, робота на висоті, показана легка праця); на підприємстві відсутні вакантні посади, з огляду на що підприємство не може надати ОСОБА_3 більш легку роботу відповідно до медичного висновку (а.с.8, 41).

31 березня 2016 року ОСОБА_3 адресовано лист, за змістом якого констатується, що станом на 31 березня 2016 року він не прибув до відділу кадрів та не отримав трудову книжку, запропоновано зявитися за отримання трудової книжки чи підтвердити письмово згоду направити трудову книжку поштою (а.с.9).

Наказом від 2 червня 2016 року №198/к генерального директора дочірнього підприємства «ГПК Україна» компанії «ГПК «Гамбург Порт Консалтинг ГмбХ» «Про зміни до наказу №92/к від 12 березня 2016 року» викладено пункт 1 наказу №92/к від 12 березня 2016 року в наступній редакції: докера-механізатора ОСОБА_3 звільнити 2 червня 2016 року по пункту 2 статті 40 КЗпП України у звязку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоровя, виплатити компенсацію за 6 днів невикористаної відпустки (за період з 13 березня 2016 року по 2 червня 2016 року). Підстава звільнення: довідка МСЧ ОФ ДП «АМПУ» (ЛКК) №32 від 9 березня 2016 року; листки непрацездатності №080112, №461224, №461655. Звільнення обґрунтовано тим, що згідно висновку Лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) МСЧ ОФ ДП «АМПУ» докер-механізатор ОСОБА_3 «не годен» до роботи на посаді докера-механізатора за станом здоровя (протипоказана робота в умовах виробничого шуму, вібрації, робота на висоті, показана легка праця); на підприємстві відсутні вакантні посади, з огляду на що підприємство не може надати ОСОБА_3 більш легку роботу відповідно до медичного висновку. Внесення змін до наказу №92/к від 12 березня 2016 року мотивовано тим, що 2 червня 2016 року ОСОБА_3 надав листки непрацездатності №080112 з 11 березня 2016 року по 23 березня 2016 року, №461224 з 24 березня 2016 року по 28 квітня 2016 року, №461655 з 29 квітня 2016 року по 31 травня 2016 року (а.с.33, 42).

3 червня 2016 року ОСОБА_3 адресовано лист від 2 червня 2016 року за №431, за змістом якого констатується, що у звязку з отриманням листків непрацездатності, неможливістю надати більш легку роботу відповідно до медичного висновку тощо змінено дату звільнення по пункту 2 статті 40 КЗпП України з 2 червня 2016 року наказом від 2 червня 2016 року №198/к; запропоновано зявитися до відділу кадрів для ознайомлення з наказом про звільнення та отриманням трудової книжки (а.с.34, 44).

3 червня 2016 року ОСОБА_3 знаходився в офісі Компанії, що підтверджено виписками з журналу відвідувачів. Згідно акту від 3 червня 2016 року ОСОБА_3 відмовився ознайомитися з наказом від 2 червня 2016 року №198/к про звільнення по пункту 2 статті 40 КЗпН України та отримати трудову книжку; ОСОБА_3 проінформовано про відсутність вільних вакансій на підприємстві (а.с.36, 75, 76-80).

20 червня 2016 року ОСОБА_3 отримано на дочірньому підприємстві «ГПК Україна» трудову книжку під особистий підпис.

Згідно довідки від 5 липня 2016 року №497 генерального директора дочірнього підприємства «ГПК Україна» компанії «ГПК «Гамбург Порт Консалтинг ГмбХ» з ОСОБА_3 у звязку зі звільненням проведено повний розрахунок всіх сум, що належали до виплати при звільненні, шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями від 12 березня 2016 року та від 3 червня 2016 року на платіжну картку ОСОБА_3 в ПАТ «Марфін Банк» (а.с.36-40).

Згідно довідки від 6 липня 2016 року №22 первинної профспілкової організації «Єдність» Професіональної спілки робітників морського транспорту України ОСОБА_3 станом на дату звільнення в первинній профспілковій організації не перебував (а.с.45).

Згідно штатного розпису дочірнього підприємства «ГПК Україна», затвердженого наказом генерального директора ДП «ГПК Україна» від 23 квітня 2015 року №130/к, що введений в дію з 23 квітня 2015 року, на підприємстві передбачено 448 штатних одиниць. Наказом від 4 березня 2016 року №88/к «Про внесення змін в штатний розпис» скорочено з 4 березня 2016 року 1 одиницю менеджера із соціальних питань, 1 одиницю тальмана та посаду виконавчого директора. За штатним заміщенням станом на 2 червня 2016 року фактично на підприємстві 444 працівники; вакансій для переведення на більш легку роботу за станом здоровя не встановлено (а.с.86-99).

За скаргою ОСОБА_3 від 13 червня 2016 року Головним управлінням держпраці в Одеській області Державної служби України з питань праці проведено перевірку дотримання трудового законодавства, за результатами якої складено довідку від 10 жовтня 2016 року №15-01-006/0292, за змістом якої порушень діючого законодавства при звільненні ОСОБА_3 не встановлено (119-120).

Звільнення за правилами пункту 2 статті 40 КЗпП України передбачає обєктивну неможливість працівника належно виконувати передбачені трудовим договором обовязки у звязку зі станом здоровя. Поганий стан здоровя працівника може бути підставою для звільнення за мотивами невідповідності виконуваній роботі тільки за умови, що саме у звязку зі станом здоровя працівник не спроможний надалі належним чином виконувати свої трудові функції. Стан здоровя працівника має бути стійким і підтверджуватись медичним висновком (медико-соціальна експертна комісія (МСЕК) для інвалідів, лікарсько-консультативна комісія (ЛКК) для осіб не визнаних інвалідами). Без медичного висновку про неможливість виконання певної роботи за станом здоровя звільнення працівника визнається неправильним.

Встановлено, що обєктивна неможливість ОСОБА_3 виконувати передбачені трудовим договором обвязки докера-механізатора за станом здоровя наявна, підтверджена належними та допустимими доказами. Підставою звільнення ОСОБА_3 по пункту 2 статті 40 КЗпП України став стан його здоровя, що унеможливлював продовження роботи докера-механізатора. Стан здоровя ОСОБА_3 є стійким, такий стан здоровя на дату видачі наказу від 12 березня 2016 року №92/к «Про звільнення докера-механізатора ОСОБА_3М.» був підтверджений довідкою від 9 березня 2016 року №32 Лікарсько-консультативної комісії Медико-санітарної частини Одеської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

Таким чином, на дату видачі наказу від 12 березня 2016 року №92/к «Про звільнення докера-механізатора ОСОБА_3М.» стан здоровя ОСОБА_3, який обєктивно унеможливлював виконання роботи, був підтверджений належним та допустимим доказом, як то висновком Лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) про те, що ОСОБА_3 «не годен» для виконання роботи докера-механізатора. В наказі генерального директора ДП «ГПК Україна» від 12 березня 2016 року №92/к «Про звільнення докера-механізатора ОСОБА_3М.» правильно зазначено підставу звільнення, як то довідку МСЧ ОФ ДП «АМПУ» (ЛКК) від 9 березня 2016 року №32, що містить висновок Лікарсько-консультативної комісії про стан здоровя та вказує на непридатність до виконання роботи докера-механізатора.

Посилання ОСОБА_3 та його представників на те, що наказ від 12 березня 2016 року №92/к «Про звільнення докера-механізатора ОСОБА_3М.» є незаконним, так як містить не правильну підставу звільнення, безпідставні, оскільки станом на 12 березня 2016 року ОСОБА_3 ще не був особою, відносно якої встановлено інвалідність, а, відтак, відповідно до чинного законодавства стійкість стану здоровя, що унеможливлює виконання певної роботи, підлягала підтвердженню саме висновком Лікарсько-консультативної комісії (ЛКК). Встановлення ОСОБА_3 1 червня 2016 року 2-ї групи інвалідності підтверджено висновком Медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), тобто підтверджено відповідно до чинного законодавства медичним висновком, передбаченим для осіб, яким встановлено інвалідність.

Таким чином, доводи ОСОБА_3 та його представників на те, що лише 1 червня 2016 року, тобто з дати встановлення інвалідності, виникла підстава для звільнення по пункту 2 статті 40 КЗпП України, є помилковими, оскільки стійкість стану здоровя, що унеможливила виконання роботи докера-механізатора була встановлена висновком ЛКК для ОСОБА_3 як особи, яка не має інвалідності, а послідуюче встановлення висновком МСЕК інвалідності є лише додатковим доказом стану здоровя, що унеможливлює виконання роботи, передбаченої трудовим договором.

Частина 3 статті 40 КЗпП України забороняє звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті). Так, дійсно наказ від 12 березня 2016 року №92/к «Про звільнення докера-механізатора ОСОБА_3М.» було видано в період тимчасової непрацездатності ОСОБА_3, який з 11 березня 2016 року знаходився на амбулаторному лікуванні. Згідно доводів ДП «ГПК Україна» в особі представників на дату видачі наказу про звільнення підприємству не було відомо про знаходження ОСОБА_3 на лікуванні та відкриття йому листка тимчасової непрацездатності. ОСОБА_3 дані доводи не спростовано, оскільки не надано безспірних доказів того, що він поставив до відома підприємство про те, що знаходиться з 11 березня 2016 року на лікуванні. Тимчасова непрацездатність ОСОБА_3 тривала з 11 березня 2016 року по 1 червня 2016 року, що підтверджено листками тимчасової непрацездатності. Після надання ОСОБА_3 підприємству листків непрацездатності наказом генерального директора ДП «ГПК Україна» від 2 червня 2016 року №198/к було внесено зміни в наказ від 12 березня 2016 року №92/к щодо дати звільнення, відтак, ОСОБА_3 є звільненим з 2 червня 2016 року, тобто звільненим після закінчення періоду тимчасової непрацездатності.

Таким чином, ДП «ГПК Україна» вимоги частини 3 статті 40 КЗпП України щодо заборони звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності дотримано, оскільки ОСОБА_3 є звільненим з 2 червня 2016 року; внесення ДП «ГПК Україна» наказом від 2 червня №198/к змін в наказ від 12 березня 2016 року №92/к «Про звільнення докера-механізатора ОСОБА_3М.» не є порушенням трудового законодавства, а є дією, яку підприємство зобовязане було вчинити для дотримання порядку звільнення працівника.

Укладений з ОСОБА_3 трудовий договір на невизначений строк розірвано з ініціативи власника (уповноваженого ним органу) на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України в силу виявленої невідповідності ОСОБА_3 виконуваній роботі докера-механізатора внаслідок стану здоровя. Дійсно, частина 2 даної норми матеріального права допускає звільнення по пункту 2 статті 40 КЗпП України, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Перелік посад згідно штатного розпису ДП «ГПК Україна» вказує на те, що на підприємстві в основному працівники виконують фізичну роботу в досить складних виробничих умовах, яку за станом здоровя не може виконувати ОСОБА_3, що ж до іншої частини посад, то такі потребують відповідної освіти, кваліфікації тощо. На момент звільнення ОСОБА_3 на підприємстві були відсутні вакантні посади, обовязки за якими за станом здоровя міг би виконувати ОСОБА_3 За таких обставин, в силу відсутності вакантних посад з відповідними здоровю позивача умовами праці, слід виходити з того, що на момент звільнення на підприємстві мала місце неможливість переведення працівника на іншу роботу, що, відповідно, дозволяло власнику (уповноваженому ним органу) звільнення ОСОБА_3 по пункту 2 статті 40 КЗпП України. Ні ОСОБА_3, ні його представники не надали доказів того, що на підприємстві була вакантною інша робота, на яку можливо було б перевести ОСОБА_3 Посилання ж на те, що підприємство мало б створити для ОСОБА_3 таке робоче місце з легшими умовами праці безпідставне, оскільки переведення може мати місце лише в межах штатного розпису, який затверджується власником або уповноваженим ним органом, будь-хто інший, в тому числі й суд, не вправі давати вказівки щодо доцільності тих чи інших посад, їх кількості тощо. Крім того, Законом України «Про охорону праці» обовязок власника чи уповноваженого ним органу забезпечити згідно медичних рекомендацій перепідготовку працівника, його працевлаштування, встановлення пільгових умов та режиму роботи тощо передбачено для випадків, коли працівник втратив здоровя у звязку з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням. У випадку щодо ОСОБА_3 такі обставини відсутні, інвалідність йому встановлена за загальним захворюванням.

Підприємство виконує вимоги закону щодо працевлаштування інвалідів, що підтверджено звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів, відтак, посилатися на упередженість по відношенню ОСОБА_3 безпідставно (а.с.178).

Положення частини 1 статті 49-2 КЗпП України на звільнення ОСОБА_3 по пункту 1 статті 40 КЗпП України не поширюються, оскільки наступне «вивільнення» працівника, про що йдеться в частині 1 статті 49-2 КЗпП України, є категорією, яка може застосовуватися лише щодо припинення трудового договору за підставою, зазначеною в пункті 1 статті 40 КЗпП України.

Не приймаються доводи ОСОБА_3 та його представників в тій частині, що факт поновлення на роботі є доказом визнання заявлених вимог. Так, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року ОСОБА_3 поновлено на роботі на посаді докера-механізатора (дата поновлення на роботі не зазначена). В силу положень пункту 4 частини1 статті 367 ЦПК України рішення суду про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню. За заявою ОСОБА_3 Суворовський районний суд м. Одеси 26 грудня 2016 року видав виконавчий лист №523/8055/16-ц про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за один місяць, який ОСОБА_3 подав для виконання до Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області. Головним державним виконавцем Приморського ВДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області 26 січня 2017 року надіслано підприємству вимогу в порядку статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» щодо виконання виконавчого листа; виконуючи вимогу, зокрема, наказом від 27 січня 2017 року №41/к генерального директора дочірнього підприємства «ГПК Україна» ОСОБА_3 в порядку виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року поновлено на роботі на посаді докера-механізатора з 13 грудня 2016 року, виплачено середній заробіток за один місяць в розмірі 27932,32 грн. (а.с.169, 184-186).

Таким чином, поновлення ОСОБА_3 на роботі, виплата йому присудженого середнього заробітку за один місяць не є доказом визнання позову у розумінні положень статей 57-59 ЦПК України, а є виконання вимог процесуального закону щодо негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, стягнення присудженого заробітку за один місяць, що не позбавляє підприємство права на перегляд законності рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази мають бути належними та допустимими. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_3 не довів, що відсутні підстави для припинення з ним трудового договору по пункту 2 статті 40 КЗпП України, що підприємство не дотрималось положень частини 2 статті 40 КЗпП України чи порушило встановлені частиною 3 статті 40 КЗпП України обмеження, рівно як і інші його трудові права. Натомість, ДП «ГПК Україна» доведено дотримання вимог закону при звільненні ОСОБА_3

Правові підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «ГПК Україна» компанії «ГПК Гамбург Порт Консалтинг ГмбХ» задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до дочірнього підприємства «ГПК Україна» компанії «ГПК Гамбург Порт Консалтинг ГмбХ» про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до дочірнього підприємства «ГПК Україна» компанії «ГПК Гамбург Порт Консалтинг ГмбХ» про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

ОСОБА_2