Ухвала суду № 65018066, 21.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1121/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Погорєлової С.О.

суддів - Цюри Т.В., Сидоренко І.П.

при секретарі - Ярахмедові Є.О., Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 30 травня 2016 року у справі за позовом Державного підприємства «Іллічівський морський торгівельний порт» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

встановила:

Представник ДП «Іллічівський морський торгівельний порт» звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 2 970,53 гривень та судові витрати в сумі 1 218,00 гривень (а. с. 2-4).

В обґрунтування свого позову посилався на те, що ОСОБА_2 працювала на посаді провідного юрисконсульта відділу правової роботи юридичної служби ДП «ІМТП». На підставі заяви про надання відпустки від 09.06.2015 року за № 4930, відповідачу була надана чергова щорічна відпустка строком на 31 календарний день з 01.07.2015 року по 31.07.2015 року, за період роботи з 29.05.2015 року по 28.05.2016 року, тобто за фактично невідпрацьований робочий рік. Наказом за № 455/О-2 від 12.08.2015 року трудовий договір між ДП «Іллічівський морський торгівельний порт» та ОСОБА_2 був припинений за заявою відповідача, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. У звязку з припиненням трудового договору, за результатами проведених розрахунків за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 2 970,53 гривень

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 30 травня 2016 року позов ДП «Іллічівський морський торгівельний порт» задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» заборгованість в розмірі 2 970,53 гривень та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218,00 гривень (а. с. 61-63).

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (а. с. 68-74).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності позову.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону і зібраним доказам.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала на посаді провідного юрисконсульта відділу правової роботи юридичної служби державного підприємства «Іллічівський морський торгівельний порт».

Відповідно до наказу про надання відпустки № 4930 від 09.06.2015 року ОСОБА_2 була надана чергова щорічна відпустка строком на 31 календарний день з 01.07.2015 року по 31.07.2015 року за період роботи з 29.05.2015 року по 28.05.2016 року (а. с. 6).

12.08.2015 року першим заступником директора підприємства видано та підписано наказ № 455/О-2, яким звільнено ОСОБА_2 з 12 серпня 2015 року по п. 1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін (а. с. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобовязуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 97 Кодексу законів про працю України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Аналогічні приписи містяться в ст. 15 Закону України «Про оплату праці».

Пунктами 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» розяснено, що, з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці, суд, при вирішенні спорів із цих питань, має зясувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи були при цьому додержані норми та гарантії, передбачені законодавством, генеральною і галузевою (регіональною) угодами.

У разі їх недодержання застосовується, відповідно, норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами. При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умови, передбачених цими актами.

Згідно зі статтею 10 Закону «Про відпустки» працівник має право на основну й додаткові щорічні відпустки повної тривалості у перший рік роботи лише після того, як закінчиться шість місяців безперервної роботи на цьому підприємстві. За другий і наступні роки роботи щорічні відпустки можуть надаватися працівникові у будь-який час відповідного робочого року (частина дев'ята ст. 10 Закону «Про відпустки» № 504). Щорічні відпустки (основна й додаткова) працівникові мають надаватися з таким розрахунком, щоб їх використали зазвичай до закінчення робочого року.

У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року (п. 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП України).

Після припинення трудового договору між ДП «Іллічівський морський торгівельний порт» та ОСОБА_2 та проведення остаточних розрахунків по заробітній платі у серпні 2015 року, з урахуванням утримання компенсації за відпрацьований період (29.05.2015 року 12.08.2015 року), за ОСОБА_2 рахується заборгованість перед ДП «ІМТП» у розмірі 2 970,53 гривень, що підтверджується копіями листів-розшифровок форми 2 за липень 2015 року, серпень 2015 року, оригіналом довідки-розрахунку головного бухгалтера Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» (а. с. 7,8, 58).

Згідно із приписами ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

02.11.2015 року позивач направив на адресу ОСОБА_2 лист № 893/04-13-3809 з вимогою протягом 7 днів з моменту отримання листа перерахувати заборгованість в розмірі 2970,53 гривень на розрахунковий рахунок підприємства або внести їх безпосередньо до каси ДП «ІМТП». Крім того, ОСОБА_2 було повідомлено, що у разі невиконання цього листа, ДП «ІМТП» буде змушений звернутися до суду із відповідним позовом (а. с. 46).

Довід апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що до цього часу вона не отримала від Порту жодного листа з вимогою про повернення вказаних коштів, спростовується матеріалами справи, а саме: копією листа на імя ОСОБА_2 за № 893/04-13-3809 від 02.11.2015 року, описом вкладення та фіскальним чеком від 06.11.2015 року (а. с. 46, 47).

Не заслуговує на увагу довід про те, що судом першої інстанції було проігноровано її заперечення стосовно того, що бухгалтер Порту постійно робила помилки в нарахуванні їй заробітної плати та відпускних, оскільки дане питання не стосується предмету спору в рамках даної справи, а тому ОСОБА_2 не позбавлена можливості самостійно звернутися до суду із відповідним позовом.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 30 травня 2016 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 30 травня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий С.О.Погорєлова

Судді Т.В.Цюра

ОСОБА_3