Рішення № 65018019, 09.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2347/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Прокуратура Одеської області, Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, за апеляційною скаргою Управління державної казначейської служби України на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2016 року,

встановила:

У серпні 2015 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним уточненим у березні 2016 р. позовом, в якому остаточно просив стягнути з Державного бюджету України, в особі Головного управління Державної казначейської служби України, за рахунок Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 246342,80 грн..

ОСОБА_4 свої вимоги обґрунтовував тим, що 23.12.2014 р. до ЄРДР були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. 16.01.2015 р. до ЄРДР були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. 17.01.2015 р. вказані неправдиві відомості були внесені до повідомлення про підозру, яке було підписано заступником начальника СВ Тарутинського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5 та погоджено прокурором прокуратури Тарутинського району Одеської області ОСОБА_6.

В подальшому постановою прокурора Тарутинського району Одеської області ОСОБА_7 від 12.03.2015 р. строк досудового розслідування було продовжено до 20.04.2015 р., а постановою заступника прокурора Одеської області Костенко С.К. від 08.04.2015 р. до - 20.06.2015 р..

Постановою прокурора прокуратури Тарутинського району Одеської області ОСОБА_8 від 14.07.2015 р. кримінальне провадження відносно нього було закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КК України: «не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати». Таким чином, він незаконно перебував під слідством протягом 178 днів (5 місяців 27 днів). Під час перебування під слідством він з 30.01.2015 р. до 14.05.2015 р. знаходився під вартою. Після чого до 20.06.2015 р. під домашнім арештом цілодобово.

На підставі ухвали Тарутинського районного суду Одеської області від 09.01.2015 р. за місцем його проживання було проведено обшук. Відповідно до ухвали Тарутинського районного суду Одеської області від 16.01.2015 р. було накладено арешт на його майно.

Незаконними діями органів досудового слідства та суду, які виразилися в незаконному повідомленні про підозру, незаконному знаходженні під слідством, незаконному знаходженні під вартою, незаконному знаходженні під домашнім арештом, незаконному проведенні обшуку та незаконному арешті йому завдана моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, погіршенні можливості реалізації своїх звичок і бажань, погіршенні відносин з оточуючими людьми, порушенні нормальних життєвих звязків, додаткових зусиллях для організації свого життя.

Виходячи із засад розумності, поміркованості і справедливості, враховуючи характер, обсяг, глибину та тривалість його моральних страждань, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, зниження ділової репутації, час та зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану, вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен дорівнювати: - за незаконне повідомлення про підозру 6090,00 грн. (визначений, виходячи з чотирьохкратного розміру мінімальної заробітної плати); - за незаконне знаходження під слідством - 29944,80 грн. (визначений, виходячи з двадцятикратного розміру мінімальної заробітної плати); - за незаконне знаходження під вартою 170520,00 грн. (визначений, виходячи з сорокакратного розміру мінімальної заробітної плати за кожний місяць перебування під вартою); - за незаконне знаходження під домашнім арештом 27608,00 грн. (визначений, виходячи з двадцятикратного розміру мінімальної заробітної плати за кожний місяць перебування під домашнім арештом); - за незаконне проведення обшуку 6090,00 грн. (визначений, виходячи з пятикратного розміру мінімальної заробітної плати); - за незаконний арешт майна 6090,00 грн. (визначений, виходячи з пятикратного розміру мінімальної заробітної плати). Разом 246342,80 грн..

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі були сповіщені про час і місце розгляду справи належним чином.

Позивач у судове засіданні не зявився. Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити позов.

Відповідач - ГУ ДКС України в Одеській області, третя особа Прокуратура Одеської області подали письмові заперечення на позов.

Відповідачі - ГУ ДКС України в Одеській області та ДКС України, треті особи Прокуратура Одеської області і ГУ МВС України в Одеській області причини неявки їх представників не повідомили.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.09.2016 р. позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідної бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у сумі 14616,00 грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 у повному обсязі. Посилається на те, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків суду обставинам справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі сповіщені про час і місце розгляду справи належним чином.

ГУ ДКС України в Одеській області представника у судове засідання не направило. Причини неявки представника не повідомило. Заяв та клопотань не надало.

Відповідач ДКС України, третя особа ГУ МВС України в Одеській області представників у судове засідання не направили. Причини неявки представників не повідомили. Письмових заперечень/пояснень на апеляційну скаргу, заяв та клопотань не надали.

Третя особа - прокуратура Одеської області письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала. У судовому засіданні її представник вважала необхідним скаргу відхилити. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилалася на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, яки прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду захистом своїх порушених прав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Перелік можливих способів захисту міститься в ст. 16 ЦК України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Зазначеним вимогам законодавства рішення суду першої інстанції не відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що у звязку із незаконним перебуванням під слідством за підозрою у вчиненні особливо тяжких злочинів, незаконного знаходження під вартою та домашнім арештом, в результаті проведення незаконного обшуку та арешту майна позивачу завдано моральної шкоди. Ураховуючи конкретні обставини справи, характер, обсяг, ступінь, глибину та тривалість моральних страждань у звязку з притягненням до кримінальної відповідальності та обвинуваченням у скоєнні особливо тяжких злочинів, перебування під слідством, вартою та домашнім арештом, порушення його життєвих планів та перспектив, інші негативні впливи внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності, істотність вимушених змін в його житті та можливість відновлення його немайнових втрат, відшкодування моральної шкоди необхідно визначити в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць перебування під слідством, тобто у сумі 21924,00 грн. (а. с. 171 172 зворотня сторона).

Колегія суддів вважає, що вищевказаних висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального (ст. ст. 1, 2, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду») та процесуального (ст. ст. 10, 11, 45, 60, 61, 179 ЦПК України) права. Доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими.

Встановлено, що 23.12.2014 р. до ЄРДР були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (а. с. 13). 16.01.2015 р. до ЄРДР були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

17.01.2015 р. вказані відомості були внесені до повідомлення про підозру, яке підписано заступником начальника СВ Тарутинського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5 та погоджено прокурором прокуратури Тарутинського району Одеської області ОСОБА_6 (а. с. 14 15 зворотня сторона)

Постановою прокурора Тарутинського району Одеської області ОСОБА_7 від 12.03.2015 р. строк досудового розслідування було продовжено до 20.04.2015 р. (а. с. 16 17 зворотня сторона), а постановою заступника прокурора Одеської області Костенко С.К. від 08.04.2015 р. до - 20.06.2015 р. (а. с. 18 20).

Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 09.01.2015 р. дозволено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 (а. с. 21 22).

Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 16.01.2015 р. накладено арешт на майно, яке було вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 (а. с. 22 22 зворотня сторона).

Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 19.01.2015 р. (а. с. 26 27) задоволено клопотання заступника начальника СВ Тарутинського РВ ГУ МВСС України в Одеській області від 18.01.2015 р. (а. с. 24 25) про дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою приводу до Тарутинського районного суду для участі у розгляді клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Постановою Тарутинського РВ ГУ МВС України в Одеській області від 23.01.2015 р. ОСОБА_4 був оголошений у розшук (а. с. 28 28 зворотня сторона). 30.01.2015 р. його було затримано (а. с. 2930 зворотня сторона).

Відповідно до ухвал Тарутинського районного суду Одеської області від 30.01.2015 р., від 18.03.2015 р., від 17.04.2015 р., ухвал апеляційного суду Одеської області від 05.02.2015 р., від 24.03.2015 р. (а. с. 31 42) ОСОБА_4 до 14.05.2015 р. знаходився під вартою. Відповідно до ухвали Тарутинського районного суду Одеської області від 14.05.2015 р. ОСОБА_4 до 19.06.2015 р. знаходився під домашнім арештом (а. с. 46 47 зворотня сторона).

Постановою прокуратури Тарутинського районного суду Одеської області від 14.07.2015 р. кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КК України (а. с. 52 53).

Між сторонами виникли правовідносини з відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до правил, встановлених ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту є зокрема, відшкодування моральної шкоди.

За правилами, передбаченими ст. ст. 1, 2, 13 Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон) підлягає відшкодуванню шкода завдана громадянинові внаслідок, зокрема незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, незаконного накладення арешту на майно.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбаченому цим Законом, виникає у випадках, зокрема встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішення суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, незаконного накладення арешту на майно, а також закриття кримінального провадження у звязку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримання.

У наведених в ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих звязків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом.

Відповідно до вищевказаних положень діючого законодавства та ст. ст. 27, 31 ЦПК України тільки позивач визначає відповідача, підстави та предмет позову. За клопотанням позивача суд першої інстанції може замінити первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов предявлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 ЦПК України).

Позивач, скориставшись наданими йому правами, просив стягнути моральну шкоду з державного бюджету. При цьому він посилався на завдання шкоди органами досудового розслідування ГУ МВС України в Одеській області та прокуратурою Одеської області. Разом з тим, ГУ МВС України в Одеській області та прокуратура Одеської області визначені позивачем третіми особами, обсяг процесуальних прав яких порівняно з відповідачем є обмеженим.

Суд першої інстанції не усунув вказані недоліки з використанням положень ст. ст. 33, 119, 120, 122 ЦПК України. Апеляційний суд, виходячи з його повноважень, позбавлений цієї можливості (ст. 303 ЦПК України).

З врахуванням вищезазначеного у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Прокуратура Одеської області, Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду необхідно відмовити.

Вищезазначене не позбавляє можливості позивача звернутися до суду з позовом, визначившись з належними відповідачами.

Доводи апелянта про не зазначення позивачем відповідачами органів досудового розслідування та прокуратури, ототожнення Державної казначейської служби України з особою, яка завдала шкоди є обґрунтованими.

Доводи апелянта щодо відсутності в рішенні посилання про визнання дій органів досудового розслідування та прокуратури незаконними, відсутність обґрунтування розміру відшкодування моральної шкоди, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з встановлених по справі обставин та положень вищевказаного Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду».

Таким чином апеляційна скарга є частково обґрунтованою, її слід задовольнити частково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду є порушення судом норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки порушення судом вищевказаних норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи і є обовязковою підставою для скасування рішення, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу Управління державної казначейської служби України задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2016 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Прокуратура Одеської області, Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. П. Гайворонський

ОСОБА_3